Україна готова до компромісів на Донбасі, однак не перетинатиме червоних ліній, про це міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив на прес-конференції у Берліні. Туди українська делегація прибула з офіційним візитом. Очільник німецького МЗС Гайко Маас тим часом зазначив: війна на сході України для ЄС лишається надважливою темою. Цей візит у студії «Доброго ранку, Країно!» обговорюватимуть Юрій Камельчук – народний депутат, фракція «Слуга народу», та Іванна Климпуш-Цинцадзе, народний депутат, фракція «Європейська солідарність».
Чому постійно треба говорити про порушення домовленостей з боку РФ, хіба європейські партнери закривають на це очі, їм треба про це нагадувати?
Юрій Камельчук: Потрібно про це говорити з тої точки зору, що фіксуються всі порушення і порушення прав людини в тому числі. Причому фіксуються з нашої сторони і з тієї фіксуються. Відповідно ще фіксується час, коли саме це відбувається. Тобто це постійна хронологія подій і розуміння того, що після домовленостей нормандських щось не змінюється з тієї сторони, що мало змінитися. Ми відповідно йшли на розведення військ. Ми здобули перемогу тим, що ми повертали своїх українців, так, але є ще багато речей, те, що постійно та сторона починає обстріли українців. Чи зараз ми знаємо цю ситуацію в Криму з прикордонником. Не зовсім там зрозуміло. Кажуть, що він нібито навмисно перетнув кордон. Наразі він перебуває на кримській стороні, наскільки мені відомо. Тому ці факти постійно треба представляти як докази того, що агресія не зменшується, а, можливо, посилюється.
Тобто Європі від України потрібне постійне нагадування, вони не розуміють ситуацію?
Юрій Камельчук: Загалом ситуацію зрозуміло, що вони розуміють. Я впевнений, що перші особи чудово орієнтуються в цьому. Проте це заодно і спосіб довести те, що не змінилася ситуація і це точно не внутрішній конфлікт – це раз. І те, що ми тримаємо руку на пульсі і точно розуміємо, що там відбувається самі. Причому для тих людей, які почують про це, можливо, не вперше, але це нагадування, що не змінилося, і вони можуть приїхати самі і переконатися в тому, що це відбувається не чотири-п’ять років тому, а зараз.
Ви бачите компроміси? Чи які б ініціативи не озвучив Київ, це все одно впирається в позицію Кремля?
Іванна Климпуш-Цинцадзе: Протягом останнього року офіційний Київ вже неодноразово висловлював різні абсолютно пропозиції щодо компромісів, щодо пошуку компромісів. Ми бачимо, що нічого не змінилося в позиції РФ. Ті люди, які довший час вже намагалися вести ці перемовини, і ті люди, які боролися і давали відсіч агресії РФ, ми прекрасно вже бачили, що РФ, на жаль, не прагне змінити ситуацію на Донбасі, не прагне і не намагається вийти зі своїми військами з Донбасу. І не прагне повернення до того, щоб там панував міжнародний порядок і міжнародне право. Тому для мене не дивно, що не змінилася позиція Росії. Але, як ми бачимо, нарешті це починають розуміти і наші сьогоднішні очільники. Принаймні так здається. Щодо сигналів, які прийшли від української делегації, вони теж прийшли трошки змішані. Тому що дійсно я рада, що пан Кулеба оголосив, що Україна не переходитиме червоних ліній, що туди входить і нацбезпека, і суверенітет, і територіальна цілісність.
Але одночасно ми бачили також інтерв’ю очільника Офісу президента в німецькій пресі, який говорить про те, що ми зацікавлені зараз в залученні до діалогу якихось міфічних, як на мене, представників поважного громадянського суспільства з окупованої території. Як на мене, це ще один крок і шар, який намагаються закинути в якомусь вигулі з тої консультативної ради, яку не сприйняло ані українське громадянське суспільство, ані частина моно більшості, ані опозиція українська. І я рада, що зараз ніби відмовилися від цієї ідеї. До речі, і наші партнери теж не сприйняли цієї пропозиції про консультативну раду з представниками окупованих частин Донбасу. Але ми бачимо, що якісь намагання будуть продовжуватися. Тому, як на мене, це трохи змішані відчуття, і я не розумію, хто ж в нас є головним по проведенню цих перемовин, принаймні з тої делегації, яка поїхала. Тому що так виглядало, що вперше очільника Офісу президента супроводжували міністр і віце-прем’єр українського уряду, що є абсолютно неприпустимим з точки зору ієрархії, з точки зору відповідальності, з точки зору повноважень.
