«Київводоканал» втомився боротися з боржниками самостійно, тому стягувати борги буде за допомогою колекторів. Підприємство вже підписує договори з відповідними фахівцями, однак обіцяє карати лише злісних неплатників. Цю надзвичайно важливу для громадян та складну тему прокоментують гість студії «Доброго ранку, Країно!» Олександр Мазурчак – перший заступник міністра з питань житлово-комунального господарства України у 2008-2010 роках, та Андрій Нікончук – експерт в сфері ЖКГ.
Ви знаєте, як складно отримувати борги від населення, але чи це вихід?
Олександр Мазурчак: Я як міський голова, який тричі був міським головою, жодного разу не йшов на такі заходи і ніколи не долучав до цього колекторів. Тому що вважаю, що це трохи неправильно. Вони починають залякувати людей, вони починають їх шантажувати. Це не зовсім той шлях, який я вважаю правильним. З іншої сторони, ми розуміємо, що треба якось боротися з неплатниками. Ми приймали інші кроки. Є така можливість закрити через покрівлю будівлі каналізацію в окремій квартирі. Тобто не повинні страждати всі від цього люди, а конкретно тільки той неплатник, який є злісним. Друге: ми проводили, наприклад, лотерею серед тих, хто є добросовісним платником. Вигравали, починаючи від «Таврії» і закінчуючи холодильником, пральною машиною. І була така велика сплата зразу. Тому що могли брати участь тільки ті, хто не має боргів. І люди почали масово сплачувати. Плюс в Києві ми робили знижку по оплаті тим, хто платить вчасно до 20-го числа. Разом з тим є суд, і треба подавати в суд таких неплатників. Треба публічно про це говорити і показувати. Тому що дійсно, на сьогодні у «Водоканалі» є більше 560 млн. борг людей, і в них є 10%, які мають 80% боргу. Причому серед них багато заможних людей, які мають можливість сплачувати, але вони не хочуть сплачувати. Тому що коли на нього подають до суду, при цьому борги списуються, залишається за три роки стягнути. І навіть якщо він програє в суді, плюс інфляція, і він вважає, що це нормальне явище.
Наскільки законне це вибивання боргів? І що робити, якщо прийшли?
Андрій Нікончук: Діяльність колекторів в нашій державі дійсно належним чином нормативно не врегульована. І тут погоджуся з колегою, що вони діють на межі дозволеного, починаючи або погрожувати, або настирливо телефонувати і заважати жити в комфортних умовах. Телефонують родичам, вночі можуть телефонувати. Намагаються вплинути на людину психологічно. Але чайники, мікрохвильові пічки, «Таврії», пральні машини у вигляді стимулювання – виникає питання: за чий рахунок? Скидка, про яку говорить колега, що було в Києві там до 20-го числа – це ж збиток. Хто компенсує цю різницю? Воно все добре, але воно таке законодавчо не врегульоване. Це від безвиході таке робилося насправді. Єдиний механізм це виключно правова діяльність, але ця система не працює. Не працює система як прийняття судових рішень, так і стягнення заборгованості. Тому що виконавча служба перевантажена. А дійсно є три роки по заборгованості, і людина може втратити цей строк позовної давності щодо неї. Тому, говорячи про те, що робити людині, якщо до неї зателефонували колектори і починають на неї тиснути, я пораджу: поставте їх у чорний список.
А якщо приходять додому, погрожують, викликати поліцію?
Андрій Нікончук: У випадку, якщо споживачу здається, що щодо нього перейшли межу, безумовно, необхідно викликати правоохоронні органи. Але я хочу звернути вашу увагу на те, що в нашій державі відсутні реальні механізми захисту споживачів. Відсутня судова експертиза, відсутній хтось той, хто здатен зробити об’єм нарахування предметом якогось стороннього розгляду – громадського, експертного, судового. Сьогодні є певні експертні міжгалузеві асоціації, які можуть говорити про те, що щось там правильно чи неправильно було нараховано. Але Управління захисту прав споживачів, що зараз перетворилося у Держпродспоживслужбу, не здатне забезпечити попит ринку споживачів на захист їхніх прав. Тому якщо ми звернемо увагу на динаміку розгляду звернень, там 90-95% всього, що пов’язано з їхньою поточною роботою, пов’язано саме з житлово-комунальними послугами. Держава повинна створити механізми захисту споживачів, їх реально немає.
