28 червня 1996 року в незалежної України з’явилася нова Конституція. Прийняття її далося нелегко, було багато сутичок та гострих дискусій між депутатами, і врешті після безсонної ночі вдалося знайти компроміс. Алечи не здається, що в реалізації наших прав і свобод, гарантованих Конституцією, теж іноді шукаються компроміс? Про це говоритимемо з гостем студії «Доброго ранку, Країно!» Валерієм Івасюком – народним депутатом першого скликання, заступником міністра охорони здоров’я у 2006-2008 роках.
Як вам вдалося закріпити свій текст в Конституції України?
Я вам обов’язково відповім. Але я слухав ваш попередній ефір, де йшлося про судову реформу, що дуже важливо. Ефір був дуже вчасний, напередодні подання до ВР відповідних законопроектів президентом Зеленським. Так от слухаючи ваш ефір і особливо виступ Катеринчука, я принагідно згадав надзвичайно сучасний вислів Симона Петлюри: боятися треба не московських вошів, а українських гнид. Тепер стосовно Конституції. Слово «конституція» пішло від латинського constitutio – установлення. В даному випадку установлення правил, стосунків держави і людини. Установлення правил творення держави та функціонування держави. Отже, вперше конституції як явище були запроваджені у Франції та США як інструмент побоювання свавілля монарха. Передовсім Конституція – це захист прав людини. Якщо говорити про державний устрій, творення держави, то Українська РСР припинила своє існування де-юре не в день ухвалення Акту незалежності 24 серпня 1991 року, а у 1995 році, коли був ухвалений так званий конституційний договір між главою держави Леонідом Кучмою і парламентом. От тоді пішла в небуття Конституція УРСР.
Але все-таки як ви, навіть не будучи депутатом, примудрилися створити 49-у статтю і за неї ще й проголосував парламент?
Основний елемент функціонування держави – це захист і збереження життя і здоров’я людей. Інструмент цього – це 49-а стаття Конституції. Це система медичної допомоги. До речі, 49-а стаття запровадила термін «медична допомога», а не «медичне обслуговування». Отже, ця стаття є надзвичайно демократичною, бо вона дозволяє утворення будь-яких форм власності на тлі закладів охорони здоров’я. Ця стаття дозволяє зміну фінансового управління, тобто утворення страхової медицини. Але чого вона конституційно не дозволяє? Скорочення і зменшення, ліквідацію закладів медичної допомоги. Те, що зараз держава робить антиконституційно впродовж останніх трьох років. Якщо брати конституційну ніч, то ця стаття – одна з тих, які були контраверсійними. Те, що подавала конституційна комісія, не влаштовувало комуністів, а тоді їх була більшість, відповідно без них і не націонал-демократів неможливо було досягти конституційної більшості у 300 голосів. Я написав на листочку до Олександра Мороза текст 49-ї статті, прорвався через охорону і дав йому цей текст. Він поставив на голосування, і ми отримали більше 300 голосів. Для мене особисто ця стаття є приводом для того, щоб переглянути оцю, я би сказав, антинародну, анти людську політику держави у сфері охорони здоров’я, яка здійснюється зараз.
