На таємниці можновладців хочуть накласти табу. Голова Офісу президента заявив, що готують новий законопроект, який забороняє публікувати записи особистих розмов чиновників. Новий документ передбачає кримінальну відповідальність за злив особистих розмов чиновників у публічний доступ. Цю ідею для глядачів «Доброго ранку, Країно!» прокоментує Андрій Вігірінський – юрист, аналітик:
«Це така ж ідея, як і ідея пана Єрмака про ради громадського контролю, які будуть брати участь в обговоренні суспільному кримінальних проваджень резонансних, яка була озвучена, але не була реалізована. Тут є ситуація яка? Пан Єрмак, спілкуючись із іноземною пресою, про ради громадського контролю він говорив із «Атлантік Каунсіл», він їм сказав, що владу дуже турбують резонансні кримінальні провадження, громадськість має бути залучена до їхніх обговорень. Абсолютна дурниця, і вже минуло як мінімум два місяці з моменту розмови, і цього не відбулося. Тепер «Вашингтон Пост», ми розуміємо, яким групам належить. І злі язики з США, на які можна посилатися, говорять про те, що «Вашингтон Пост» належить до умовної групи демократів. Тому пан Єрмак, спілкуючись безпосередньо із цим виданням, очевидно, розумів, який коментар він повинен дати з даного питання. Він його і дав про те, що це припустима публікація, тому будемо криміналізувати.
І тут виникає ситуація, що публічні особи насправді не завжди, умовно кажучи, можуть свою безпосередню трудову діяльність назвати конфіденційною. Тому що це частина суспільного інтересу, частина реалізації внутрішньої або зовнішньої політики. Якщо мова йде про особисті розмови, мається на увазі на кухні, з дружиною, з родичами, тут я згоден, але їх ніхто і не пише. На це поширюється норма Конституції, яка пов’язана з тим, що недоторканість особистого життя. Те, що стосується розмов, які відбуваються в офіційних кабінетах, і те, що стосується розмов, які як мінімум фіксуються певними засобами технічного характеру, це питання компетенції служб безпеки, які забезпечують протокол відповідних посадових осіб. Очевидно, що якщо ці служби не допрацьовують, то питання до того, хто фіксує, і до недбалості в роботі безпосередньо до цих служб. Якщо мова йде про оприлюднення, то тут вже виникає конфлікт. Якщо в ході цих розмов виникає як мінімум непорозуміння з приводу змісту або розмови містять до певної міри ознаки злочину…
Ми з вами можемо допускати, що розмови, які колись були зафіксовані на плівки пана Мельниченка, вони складали більшу суспільну і вагу і інтерес, тому що там йшла мова про вчинення злочину. Потрібно було їх оприлюднити чи ні? Очевидно, що потрібно було. Очевидно, що це було необхідно для забезпечення демократії, це було необхідно для забезпечення тих вимог і засад, які записані в першому розділі Конституції. А як наслідок чи можна було на рівні закону обмежити оприлюднення цих плівок? По-моєму, ні. Мені здається, в цьому ключі пану Єрмаку і Офісу президента і фракції «Слуги народу» треба думати не стільки про плівки і оприлюднення змісту розмов, а про посилення спецслужб. Тому що зняття інформації з каналів зв’язку, незаконне стеження за особою це компетенція СБУ. Питання, яке стосується національної безпеки в частині реалізації внутрішньої, зовнішньої політики, це знову ж таки СБУ. Нехай для початку проведуть закон по СБУ, якому протидіють в тому числі люди, яких злі язики називають пов’язаними з демократичними силами США і які якраз хочуть обмежити компетенцію СБУ. І СБУ нехай забезпечить ту таємницю розмов державних, за яку вона відповідає в межах розмов, які відбуваються між офіційними особами. Тому заява пана Єрмака прозвучала там, де потрібно. Для тієї аудиторії, для якої вона повинна була прозвучати. Для електорату одного із фігурантів, голос якого схожий на голос Джо Байдена – кандидата від Демократичної партії США, і на цьому вона завершиться. Я думаю, що далі до стін парламенту вона не дійде. Якщо мова йде про особисте життя, то на нас усіх, а не тільки чиновників поширюється гарантія недоторканості та негласності».
