Чи можливі в Росії заворушення та бунт? Останній посол України в Москві надає свої пояснення.

Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований

Володимир Єльченко — український дипломат, який обіймав посаду постійного представника України в ООН і посла в Вашингтоні. Протягом чотирьох років він також виконував обов'язки посла в Москві, ставши останнім українським послом у Росії в період з 2010 по 2014 рік. Після анексії Криму Київ відкликав його з посади, і нове призначення більше не відбулося. Єльченка характеризують як експерта з російських справ, адже він мав можливість глибоко ознайомитися з країною завдяки тривалому перебуванню та численним поїздкам територією Росії.

Інтерв'ю Володимира Єльченка, нинішнього керівника відділу міжнародної політики Фундації Пилипа Орлика, з Радіо Свобода охоплювало широкий спектр питань. Однак у цій статті ми зосередимося на одному з ключових аспектів: що відбувається в Росії під час президентства Володимира Путіна та яким шляхом рухається країна, яка вже більше чотирьох років веде активну агресію проти України.

- Коли ми бачимо українські далекобійні удари по Росії і коли росіяни знімають відео і постять їх в соцмережах, то коментують за кадром з нецензурними словами це так: "Что это? Как так?"... Але вони не вибудовують оцю лінію логічну, що це ви обирали цю владу російську, яка напала на Україну, яка бомбує Україну, а Україна відповідає вам... От цей ланцюжок логічний якось не лунає. Що сталося в Росії з російськими головами за понад чверть століття перебування при владі Володимира Путіна?

Це питання дійсно складне і має багато аспектів. З власного досвіду можу поділитися спогадом про свою поїздку до Москви в липні 2010 року. Коли я прибув в "Шереметьєво" або, можливо, в іншому аеропорту, мені здавалося, що я добре знайомий з цією країною, наче вона моя рідна. Адже я відвідував її багато разів, будучи студентом і школярем, супроводжуваний батьками та друзями.

Але коли от я походив по Москві, трошки почав спілкуватися, я зрозумів, що я цю країну не знаю. Це абсолютно була не та Росія, як я собі уявляв в Радянському Союзі. Це була радикально інша країна і люди помінялися. А якщо відповісти прямо на ваше питання, я думаю, що відбулося оце зомбування росіян. От якби, розумієте, в Москву цілили німці чи американці - от росіян це могло б перемкнути на якусь більш логічну річ. А Україну вони не сприймають як щось окреме. Вони абсолютно не сприймають українців як якихось інших людей. Вони вважають нас, що от ми - якась така частина. Сприймають як якихось не дуже правильних "рускіх", і тому в їхній уяві не може скластися картинка, що це якийсь от ворог їх обстрілює... От в них такий хаос в голові, і вони не можуть зрозуміти, що відбувається. Саме тому ми чуємо, як хтось постійно каже: "А за що нас? А причому тут ми?" Ніхто на цих відео не каже так: це ж українці, вони навіть цього не можуть зрозуміти, ніби просто щось з неба на них падає. Як же це так?...

В нашій країні, ймовірно, половина або навіть більше людей активно користуються соціальними мережами. І це стосується як молоді, так і людей старшого віку; мабуть, лише в сільській місцевості можна зустріти бабусю, яка не заходить у соцмережі. Таким чином, телевізор вже давно не є основним джерелом інформації для більшості. Першість тепер належить інтернету. Якщо ж говорити про телебачення, то це переважно YouTube, що вже не є традиційним телебаченням. У Росії ж ситуація залишилася майже незмінною: комсомол, піонери, і навіть те, як вважають Другу світову війну. Я вважаю, що за ці більше ніж 25 років Путін домігся того, що населення стало абсолютно неспроможним до критичного мислення.

Саме тому ми спостерігаємо настільки жахливі статистичні дані. Виявляється, 80-90% росіян є прихильниками цієї війни. Вони не можуть усвідомити корінні причини конфлікту і, відповідно, не здатні прийти до висновку, що необхідно змінювати режим в Росії.

Коли в Росії спостерігаються величезні черги за бензином, коли нафта стає дефіцитом, і українські удари завдають значних втрат, уже не лише в Краснодарському краї, а й у Санкт-Петербурзі та Москві, виникає питання: чи зможе це якось змінити ставлення росіян до цієї війни та їх усвідомлення ситуації?

Чи матиме це вплив? На мою думку, не вистачає кількох важливих елементів. Я вважаю, що росіяни дуже чутливі до певних символів. Це може бути як позитивним, так і негативним аспектом. Що я маю на увазі? Наприклад, якщо Керченський міст буде серйозно знищений, або ж ракета влучить у штаб ФСБ в Москві чи, скажімо, в Луб'янку чи Генеральний штаб Міністерства оборони – це справить значний ефект. Адже проблеми з бензином або черги на автозаправках не так легко пов’язати з обговорюваними темами. Тому необхідно створити символічні, навіть руйнівні події, які викликали б шок. Уявіть, як би росіяни відреагували на ракетний удар по Кремлю чи мавзолею.

Чи не Луб'янку, а Крим - це окрема історія. Мені здається, що там ми вже підходимо впритул до того, про що я кажу. Тобто я так розумію, що до Керченського мосту прицілюються. Бо він залишається на сьогоднішній день фактично єдиним шляхом, щоб виїхати з Криму. І за великим рахунком, як це не парадоксально прозвучить, але там вже почався відтік от всяких сил безпеки, не військових поки що, але от поліції, всяких ефесбешників, вони ж дев'яносто відсотків - це набрані з Криму, на місці, або там в Херсонській області десь чи з окупованих цих так званих "ДНР" і так далі. І ці люди починають просто з Криму тікати, тобто звільняючись там з поліції чи з якихось там спецорганів і тікають через оцей міст - то хай поки що він буде, щоб якомога більше їх звідти повиїжджало.

Отже, для того щоб настав цей важливий момент у Криму?

На мою думку, в Криму настрій кардинально зміниться в момент, коли відбудеться перелом, тобто, коли люди усвідомлять, що повернення України — це вже не просто мрія. Переконаний, що в якийсь момент і цей міст буде знищено, і саме тоді ми станемо свідками істотних змін у ставленні Путіна та його оточення до конфлікту, оскільки суспільна думка почне трансформуватися.

Я не думаю, що це відбудеться ще до наступних виборів у Держдуму у вересні. Ну, тим більше ці вибори нічого не дадуть бо, знаєте, в Росії вже Вибори у Росії відбуваються в умовах адміністративного тиску, і навіть, за даними незалежних дослідників, відвертих фальсифікацій у багатьох регіонах, пише Російська служба Радіо Свобода. не було років 20 там чи навіть більше, як кажуть самі ж росіяни, які здатні ще до якогось аналізу. Останні більш-менш нормальні вибори відбулися тоді, коли був обраний Єльцин президентом Росії. А після цього ніяких виборів не було. Просто малювали стільки, скільки треба було от і все...

А зараз вже вони ще хочуть дозволить голосування онлайн, - але це ж не Естонія, де це вже відбувається дуже давно. Можна собі уявити, які будуть результати цього онлайн-голосування, коли всі соцмережі знаходяться під тотальним контролем в російських органів. Росія поступово перетворюється у величезну Північну Корею. І там, і там є ядерна зброя. Єдине, що не вистачало - цього рівня ідіотизму. Тобто відключити повністю інтернет, заборонити в'їзд-виїзд, але поступово до цього вони йдуть.

У своєму нещодавньому відкритому листі до президента Росії Володимира Путіна, Володимир Зеленський висловив думку, що Росія вже відчуває втому від війни та свого лідера. Він натякнув, що коли в країні настає така втома, це може призвести до переворотів і революцій. Чи може в Росії зріти якесь невдоволення, що бродить під поверхнею? Зовні, здається, все стабільно, і влада контролює ситуацію. Але чи не ховається десь всередині країни потенційна "смута", яка може спалахнути?

- Ви знаєте, мені б дуже хотілося в це вірити. Ясно, що для того, щоб мати цю інформацію, треба бути всередині Росії, тому що країна вже дуже закрита. Я можу тільки здогадуватися, але мені здається, що там настільки тотальний контроль встановлений за ці понад 20 років за населенням, що будь-які спроби отакого бунту, вони просто будуть задушені, як-то кажуть, у зародку. От не так давно були заворушення у Башкортостані, коли вийшли на протест кілька десятків тисяч людей. І тоді всім здавалося - от почалося! Але якось за день-два все це придушили і все - і цей бунт закінчився.

Тим більше я собі дуже важко можу уявити щось подібне в Москві чи Санкт-Петербурзі, бо там вже все під тотальним контролем. Спираючись на статистику, можна сказати, що левова частка підтримує цю війну, а 70% підтримують Путіна. Ну немає бази для такого бунту.

Ця ситуація може виникнути, коли загостряться серйозні проблеми не лише з паливом, а й з'явиться значна інфляція. У такому разі звичайні росіяни не зможуть дозволити собі купувати навіть найнеобхідніше, і, судячи з тенденцій, до цього все рухається.

Насправді, одним з наступних етапів санкцій проти Росії могла б стати дуже проста, але ефективна дія: не додавати до списку ще п’ять олігархів чи десять підприємств, а просто відключити Росію від банківського програмного забезпечення, яке на дев’яносто відсотків походить з США, а не з Китаю. Які наслідки це матиме? Це призведе до колапсу банківської системи, що унеможливить використання банківських карток, зняття готівки або переказу грошей.

Я зауважив, що в Україні, коли люди діляться думками в соціальних мережах або обговорюють статті в інтернет-виданнях, однією з найактуальніших тем є можливість розпаду Росії. Це питання викликає жваву реакцію у українців, і вони активно дискутують навколо нього. Яким буде майбутнє Російської Федерації в якості федерації? Чи зможе вона зберегти свої нинішні кордони в майбутньому?

Я впевнений, що ні, це не триватиме вічно. Хоча я не історик, я все ж маю певне уявлення про основні історичні процеси. Якщо поглянути на розвиток світової історії, можна помітити, що Росія є фактично останньою імперією, яка залишилася. Інші великі імперії, такі як Римська, Османська, Британська, Французька, вже зникли. Таким чином, неминуче, що і ця імперія також повинна піти в минуле, адже її існування суперечить логіці історичного розвитку.

Я навіть колись це сказав в одному з виступів ще в Москві, коли працював послом, і це дуже обурило росіян. Там канали мене цитували, що посол України сказав, що Росія - ніяка і не федерація. Я мав трошки інше на увазі, я робив порівняння між Російською Федерацією і США, з точки зору державного устрою. І що окремий американський штат має набагато більше прав, ніж будь-який суб'єкт Російської Федерації.

Вони сприйняли це як критику, ніби я висловлюю своє незадоволення їхньою федерацією, хоча насправді очевидно, що це зовсім не федерація. Це просто зібрані частини, причому не випадковим чином, а завойовані ще з часів Середньовіччя, коли Московія почала набирати силу і поступово приєднувала до себе нові території. Я багато подорожував Росією, і, пам’ятаю, колись на Алтаї я спілкувався із заступником губернатора. Запитав його, коли востаннє був у Москві, а він відповів, що це було близько 12 років тому. Виходить, заступник губернатора Алтайського краю не відвідував Москву цілих 12 років! Вони їздять на відпочинок до Таїланду, адже це ближче, а от до Москви не мають бажання їхати, хіба що на якісь наради, і то неохоче, щоб зайти в магазин. Щодо покупок, то навіть до Китаю їздять, тобто Москва їм зовсім не цікава.

Врешті-решт, все закінчиться тим, що залишиться лише ця центральна європейська частина Росії. Як вона буде називатися? Це невідомо, але решта територій можуть відокремитися. На мою думку, першим у цій черзі є, звичайно ж, Чечня. Я вважаю, що як тільки Кадиров піде, там можуть початися події, схожі на чеченські війни. Також варто згадати Татарстан, Башкортостан, Якутію-Саха та інші регіони, адже вони є цілком самодостатніми з точки зору території, населення і природних ресурсів, і можуть функціонувати як незалежні держави. Мені здається, що наші західні партнери, на жаль, все ще бояться можливого розпаду Росії, як колись боялися розпаду Радянського Союзу. Але ж насправді нічого катастрофічного в цьому не відбулося.

Відтепер у Росії активно обговорюють поняття, яке стало популярним серед представників влади та пропагандистських ЗМІ. Вони говорять про ймовірні закриті угоди та рівень порозуміння, які, нібито, були досягнуті між президентом США Дональдом Трампом і президентом Росії Володимиром Путіним під час їхньої зустрічі в Анкориджі 15 серпня 2025 року. Ця зустріч була присвячена спробам вирішення конфлікту, пов'язаного з війною Росії проти України. Кремлівські медіа та сам Путін неодноразово згадували про нібито "революційні" угоди, які, за їхніми словами, були укладені під час цієї зустрічі. Однак насправді зустріч в Анкориджі не принесла жодних результатів і фактично не змінила ситуацію, зважаючи на саміт Трамп-Путін, що відбувся в серпні минулого року на Алясці. Чи справді "дух Анкориджа" полягає в тому, що ЗСУ повинні залишити весь Донбас? Чому цей регіон такий важливий для них?

Кілька днів тому дійсно відбулася заява заступника державного секретаря Рубіо, який категорично спростував цю інформацію, підкресливши, що жодних угод не було досягнуто. Він прямо заперечив слова Лаврова та інших офіційних осіб. Зрозуміло, що російська сторона ініціювала переговори з американцями, але вони відповіли, що спочатку слід обговорити питання з українцями. Лише після цього, якщо буде досягнуто згоди, вони готові виступити в ролі посередників.

Але нереально уявити собі, що Україна погодиться на такий варіант, тобто віддати Донбас і на цьому закінчити війну. А зараз це тим більше нереально, тому що ми починаємо ламати ситуацію на фронті радикально.

Я не стану заглиблюватись у суто військово-стратегічні аспекти, такі як кількість оборонних ліній, або те, що якщо ми віддамо Донбас, це відкриє шлях до Дніпропетровської області, Запоріжжя та інших регіонів України. Проте, варто врахувати, що протягом останніх двох років вони прогресували лише на кілька кілометрів. Так, їм вдалося захопити кілька значних міст, зокрема Авдіївку, але це не змінює стратегічну ситуацію. Вони не змогли контролювати весь Донбас вже більше чотирьох років, а до цього, від 2014 року, – протягом десяти років.

Я думаю, що вони на цьому наполягають, тому що треба ж Путіну якимось чином, хоч якийсь мати позитив і аргумент для завершення війни. Тобто він прекрасно розуміє, що якщо він сьогодні скаже, що все підписуємо там ми з Україною мир і зупиняємося на тій лінії фронту, на якій ми є зараз, то виникне питання у росіян, а за що ж ми оце значить там 12 років вмирали? Щоб захопити ще два села? І втратити вже майже півтора мільйона людей За оцінкою українського командування, загальні втрати РФ сягнули близько 1 405 900 військових за час повномасштабної війни.

Згідно з інформацією, наданою британською розвідкою у травні 2026 року, з моменту початку повномасштабної агресії Росії проти України в 2022 році, загальна кількість загиблих російських військових наблизилася до 500 тисяч.

Росія офіційно свої втрати не розкриває..

Отже, для Путіна продовження конфлікту є способом досягнення хоча б частини цілей, які вони називають "СВО". На мою думку, це єдиний шлях, щоб зберегти свою владу, а можливо, навіть і своє життя, адже наслідки можуть бути для нього катастрофічними. Він навряд чи доживе до Гаагського трибуналу. Зрештою, його можуть усунути свої ж, як кажуть, рано чи пізно.