Чемпіонати світу з футболу існують вже майже століття. Протягом цього часу правила гри зазнали численних змін. Але незважаючи на зусилля футбольних організацій зменшити вплив суддівства, кожен новий турнір приносить із собою нові суперечки та скандали.
На ЧС-2026 німецька команда, яка несподівано поступилася Парагваю, та хорвати після своєї поразки від Португалії в 1/16 фіналу висловили серйозні зауваження щодо роботи арбітрів. Деякі моменти викликали запитання, проте назвати їх очевидними помилками було б складно.
Проте, сьогодні, з впровадженням системи VAR у футбол, подібні випадки стали справжньою рідкістю. У минулі ж часи жоден значний турнір не проходив без серйозних та навіть комічних помилок арбітрів.
Про найскандальніші з них ми й поговоримо.
Світовий футбольний чемпіонат — це подія, яку ми очікували цілих чотири роки. Це літо справжнього футболу, і букмекерський бренд GGBET радо відкриває свої двері для всіх прихильників з неймовірними ставками, конкурентоспроможними коефіцієнтами та неповторною атмосферою свята! Включай трансляції, відчуй емоції та підтримуй свою команду разом із GGBET!
Допомога від... правоохоронця.
Якщо хтось скаже, що от колись у давнину футбол був чесним і спірні питання вирішувались по-справедливому, не вірте! Суперечки та претензії з приводу арбітражу ведуть свій відлік від самого початку.
Розглянемо, наприклад, перший чемпіонат світу, що відбувся в Уругваї. Як свідчать очевидці тих подій, арбітри влаштовували справжні фокуси майже в усіх поєдинках. Декілька ситуацій цілком можна вважати класичними прикладами суддівських помилок.
Цікаво, що обидві ситуації, про які піде мова, пов'язані з бразильським рефері Жилберту Регу, але відбулися вони у різних матчах.
На груповому етапі Регу став свідком того, як француз Ланжіє опинився один на один з аргентинським голкіпером, але арбітр зірвав цей момент, зафіксувавши фінальний свисток за шість хвилин до завершення матчу. Виявилося, що він помилився з відліком часу. Пізніше, коли ситуація була прояснена, йому дозволили продовжити гру, але шанс вже був втрачений — у підсумку, французи зазнали поразки з рахунком 0:1.
Зараз такого арбітра негайно відсторонили б, а Регу ще й дали відсудити півфінал Уругвай - Югославія. І цього разу казус вийшов ще більш дивним. Як свідчать архіви, Регу не помітив, що автором однієї з гольових передач став... поліцейський, який стояв за воротами гостей на відстані півтора метра від лицьової лінії.
При рахунку 2:1 на користь команди, що грала вдома, цей охоронець порядку одним рухом повернув м'яч у гру, який вибіг за межі поля. І це було зроблено так майстерно, що форварду уругвайської команди Ансельмо залишалося лише влучити у ворота.
Господарі повели з рахунком 3:1 - фактично на цьому для югославів боротьба за місце у фіналі й закінчилася. Уругвай забив їм ще три м'ячі, а потім у вирішальному матчі здолав і Аргентину.
Червона доріжка для "Блакитної ескадри"
Ще більш контроверсійним став чемпіонський шлях збірної Італії на рідному Мундіалі 1934 року. Існує думка, що "Синя ескадра" отримала підтримку арбітрів, які явно схилялися на користь господарів під час усього турніру. Пояснити цю тенденцію не важко, адже в Італії тоді панував фашистський режим, а Беніто Муссоліні прагнув до перемоги своєї команди.
Сучасники стверджували, що несправедливе суддівство особливо впадало в очі під час чвертьфінального протистояння Італія - Іспанія. Арбітр із Бельгії Луї Баер категорично не помічав грубих фолів команди господарів і зарахував їхній гол, забитий із порушенням правил.
Зрештою, збірна Іспанії змогла зберегти нічийний рахунок 1:1. Однак тренер Амадео Гарсія не зміг залучити до повторного матчу половину своїх ключових гравців, зокрема видатного воротаря Рікардо Замору, який у першій грі завершував матч, маючи струс мозку та зламані ребра.
Другу гру Італія виграла 1:0, але знову ж таки - за допомогою арбітра. Цього разу це був француз Рене Мерсе, який, як писала преса, скасував два чистісінькі голи у ворота господарів.
У фінальному матчі проти Чехословаччини команда Вітторіо Поццо отримала вагому підтримку від арбітра, шведа Івана Еклінда. Знову відчувалася свобода для грубих фолів, свистки лунали лише на одну сторону, і в результаті Італія святкувала перемогу в додатковий час з рахунком 2:1.
Диво в Берні
За всіма прогнозами, чемпіонат світу 1954 року мав стати тріумфом для угорської збірної. "Золота команда", відома як "Араньчапад", в ті часи вражала світ неймовірним футболом, демонструючи вишукану тактику та величезну силу. Їхня гра відзначалася динамічною схемою, швидкими короткими та середніми передачами у формі трикутників, акцентом на контролі м'яча, частими змінами позицій гравців та агресивним пресингом під час втрати володіння м'ячем.
У той період цей стиль гри можна було вважати справжнім новаторством. А результати говорили самі за себе: угорська команда мала в своєму активі вражаючу серію з тридцяти матчів без жодної поразки, з яких лише чотири завершилися внічию.
За декілька тижнів до чемпіонату світу угорська збірна в контрольному матчі вразила англійців, здобувши перемогу з рахунком 7:1. На груповій стадії ЧС вони також вразили Південну Корею, розгромивши її з рахунком 9:0, і здолали ФРН з результатом 8:3. Однак у плейоф їхні матчі проти бразильців та уругвайців пройшли вже з меншими рахунками — 4:2.
Проте перед вирішальним матчем проти тієї ж Німеччини у всіх була впевненість, що Ференц Пушкаш, Шандор Кочиш та їхні товариші повернуться додому з Кубком світу. В Угорщині навіть випустили серію поштових марок на честь чемпіонства.
Та де там! По-перше, у фіналі потужно та самовіддано зіграла збірна ФРН, тренер якої Зепп Гербергер урахував усі нюанси першого матчу і дуже грамотно вибудував тактику, намагаючись максимально позбавити угорців вільного простору за рахунок жорсткої опіки лідерів суперника.
По-друге, погода також вплинула на гру — йшов дощ, і в таких умовах угорцям, враховуючи їхній стиль, було складніше. Тим більше, що німці нещодавно отримали від Аді Дасслера нові бутси з особливими шипами, висоту яких можна було регулювати. А по-третє, виникло питання до англійського арбітра Вільяма Лінга — на 87-й хвилині він скасував гол Пушкаша, зафіксувавши положення поза грою, якого насправді не було.
Цю тему активно обговорювали та висвітлювали в медіа. Пізніше, через багато років, комп'ютерний аналіз відеозаписів підтвердив це, і його було здійснено німецьким телеканалом ZDF за участю експертів у сфері тривимірного моделювання.
Отже, суддя зафіксував взяття воріт, і гра, ймовірно, перейшла б у додатковий час, що надало б угорцям психологічну перевагу. Натомість ми маємо результат 3:2 на користь Німеччини, яка здобула свій перший світовий титул. А угорська "Золота команда" так і не здобула омріяного "золота".
Таємниця епохи
В кінці 2000-х років сервіс цифрового відеозапису Freeview Playback провів дослідження серед британців, аби дізнатися про найулюбленіші телевізійні сцени. За результатами опитування було створено список моментів, під час перегляду яких найчастіше використовували функцію паузи.
Отже, гол англійського футболіста Джеффрі Герста у матчі проти збірної Німеччини на чемпіонаті світу 1966 року зайняв друге місце в рейтингу найзнаковіших моментів, поступившись лише культовій сцені з фільму "Основний інстинкт". У цій сцені акторка Шерон Стоун одним лише рухом заворожує увесь поліцейський відділок, змушуючи їх облизнутися.
Фінал Чемпіонату світу 1966 року досі залишається одним з найяскравіших і, безумовно, найсуперечливіших моментів в історії міжнародних турнірів. 30 липня 1966 року на легендарному стадіоні "Вемблі" в Лондоні зустрілися збірні Англії та Німеччини в битві за "Золоту богиню". Обидві команди продемонстрували рівні сили, завершивши основний час з рахунком 2:2, що призвело до додаткових таймів.
І ось тут на 101-й хвилині сталося те, що протягом багатьох років викликало суперечки вболівальників у всьому світі. Після удару Герста м'яч улучив у поперечину воріт команди ФРН, вдарився об землю, відскочив у поле і був вибитий кимось із німців куди подалі.
Господарі стадіону в один голос підняли руки: "Гол!". Футболісти збірної Німеччини миттєво почали заперечувати, стверджуючи, що м'яч не перетнув лінію воріт. Головний арбітр, швейцарець Готфрід Дінст, у стані повної розгубленості побіг до... лінійного судді, бакинця Тофіка Бахрамова, щоб отримати його думку.
"З того місця, де я знаходився, було неможливо зрозуміти, чи м'яч перейшов через лінію воріт, - зазначав Дінст у своїй книзі 'Гол століття'. - Не можу приховати: у той момент я відчував безсилля..."
Бахрамов не мав жодних сумнівів, чітко вказавши на середину поля. Пізніше, згадуючи ті події, він стверджував, що йому здавалося, що м'яч відбився не від поперечини, а від сітки воріт. Саме тому рішення прийнялося без вагань.
Згодом експерти не раз по крихтах вивчали той ігровий епізод, намагаючись з'ясувати, на чиєму ж боці була правда. Моделювали траєкторію м'яча за допомогою комп'ютерної графіки, проводили спеціальні розрахунки. У підсумку Інженерний відділ Оксфордського університету дійшов висновку, що м'яч не перетнув повністю лінію воріт, і від гола цей удар відділяли 6 см.
Про те, що гола не було, через роки говорив і Дінст:
"Дарма я тоді довірився Тофіку... Але, в принципі, ситуацію частково врятував той же Герст, який на 120-й хвилині встановив остаточний рахунок - 4:2".
Чи справді вдалося врятувати частину?.. Можливо. Проте, швидше за все, в Німеччині з цим не погодяться.
Ступінь у шоковому стані.
У центрі цієї резонансної події опинився український суддя Мирослав Ступар, який останнім часом активно коментує спортивні події в українських медіа. Під час чемпіонату світу 1982 року він арбітражував матч групового етапу між Францією та Кувейтом. Хоча цей епізод не вплинув на кінцевий результат зустрічі, ситуація виглядала досить абсурдно.
Хвилин за 10 до закінчення зустрічі за рахунку 3:1 французи забили четвертий м'яч, але футболісти Кувейту почали бурхливо протестувати - мовляв, під час гольової атаки вони почули свисток арбітра, тому зупинилися. Прикол у тому, що свисток пролунав із трибун, на що й повелися гравці.
Ступар, звісно ж, нагадав про центр поля, але в цю мить на сцену вийшов... шейх Фахад Аль-Ахмад Аль-Сабах, який віддав наказ своїм футболістам вирушати до роздягальні. Сам же він, оточений великою групою охоронців, спустився з трибун на поле, аби з'ясувати ситуацію з арбітром.
Перерва тривала близько 20 хвилин. Було очевидно, що Ступар опинився під величезним тиском. Шейх наполягав на своєму: або суддя анулює гол, або команда Кувейту більше не вийде на поле. Мирослав Іванович поступився, скасувавши зарахування гола.
На щастя, французька команда не влаштувала демарш, а натомість знову вразила ворота суперників, забивши четвертий гол. Рахунок став 4:1 на користь Франції, і саме з цим показником завершилася гра. ФІФА підтвердила результат, але визнала рішення арбітра помилковим, відсторонивши його від подальшої участі в турнірі.
Творіння рук генія
Одним із найбільш проблемних чемпіонатів світу з точки зору суддівства вважається турнір, що проходив у Мексиці. За підрахунками, на чемпіонаті 1986 року арбітри здійснили більше десяти помилок, які суттєво вплинули на підсумкові результати матчів. Особливо запам'ятався суддя Алі Бен Нассер з Тунісу, який вирізнявся на цьому фоні.
Ляп цього арбітра припав на 51-шу хвилину чвертьфінального матчу Аргентина - Англія, коли Дієго Марадона в повітряній дуелі з голкіпером Пітером Шилтоном переправив м'яч у ворота рукою. Весь світ був свідком цього шахрайства. Фол не помітив лише Алі Бен Нассер, який зафіксував взяття воріт.
Можливо, він перегрівся під спекотними променями мексиканського сонця. А може, його вразила харизма та велич Марадони. Адже, після виконання свого вражаючого трюку, Дієго без жодного сумніву кинувся в обійми своїх товаришів, святкуючи забитий гол. Цей момент, до речі, також потрапив до списку топ-10 Freeview Playback, зайнявши 4-у позицію.
Аргентина святкує перемогу з рахунком 2:1. Переможний гол забив легендарний Марадона, який, дотримуючись усіх правил, вразив усіх, обійшовши шістьох суперників на своєму шляху до воріт. Його другий гол у цій зустрічі вважається одним із найвражаючих у футбольній історії.
Ну а щодо першого, то Дієго на післяматчевій пресконференції цинічно оголосив:
"Якщо м'яча й торкнулася рука, то це була рука Бога".
Фредрікссон проти СРСР
З футболістами збірної СРСР, основну частину яких складали гравці київського "Динамо", шведський арбітр Ерік Фредрікссон вперше зустрівся на Чемпіонаті світу 1986 року. У стадії 1/8 фіналу команда зазнала поразки від бельгійців з рахунком 3:4.
Тоді всі ми були впевнені, що скандинав просто "вбив" команду Валерія Лобановського, дозволивши суперникам двічі зрівняти рахунок із положення поза грою. Про це говорив грузинський коментатор Коте Махарадзе, про це писали газети.
Але пізніше доводилося чути й іншу версію: програли через помилки в обороні, а офсайди Шифо та Кулеманса вигадала радянська преса. Справді: якщо подивитися відео тих епізодів, то в першому випадку щодо офсайду можна посперечатися, а в ситуації з Кулемансом і зовсім цілісної картинки немає.
Отже, нападаючий отримав м'яч далеко позаду захисників, але неможливо точно оцінити його позицію в момент передачі. Проте варто зазначити, що в ситуації з другим голом бельгійської команди асистент арбітра насправді підняв прапорець, вказуючи на офсайд...
Проте, Фредрікссон увійшов в історію як особа, яка мала певну антипатію до всього, що стосувалося радянської епохи. На наступному Чемпіонаті світу під час гри групового етапу між Аргентиною та СРСР він не призначив явний пенальті на користь південноамериканців. Це сталося, коли Марадона зіграв рукою у власному штрафному майданчику, відбивши м'яч, що летів у ворота після удару київського динамівця Олега Кузнєцова.
Це, мабуть, була "Рука Бога 2.0" (тільки права). Але шведський рефері удав, що нічого не бачив. А після перерви він ще й виписав спірну червону картку Володимиру Безсонову. Радянська команда в тому матчі програла 0:2 і до плейоф не потрапила.
А Аргентина, між іншим, як і у 1986-му, знову дісталася фіналу з ФРГ, тільки цього разу поступилася - 0:1.
Як витягували Корею
Як відомо, футбольні судді часто, іноді навіть неусвідомлено, можуть схилятися на користь команди, що грає вдома. Це явище спостерігається на всіх рівнях футбольних змагань. Проте події, які відбулися на Чемпіонаті світу 2002 року, вийшли за межі будь-яких норм і очікувань.
"Якщо було необхідно, щоб Південна Корея виграла чемпіонат, то про це слід було оголосити відразу, без проведення численних матчів," - подібні думки висловлювали багато експертів та журналістів щодо цього турніру.
Південна Корея, звісно, не виграла чемпіонат, проте її вихід до півфіналу став справжньою сенсацією, яка виникла завдяки зусиллям як гравців під керівництвом Гуса Гіддінка, так і арбітрів. Однак корейці заслужено потрапили до плейоф, здолавши Польщу (2:0) та Португалію (1:0). Команда була сильною та рішучою, і підтримка рідних трибун значно сприяла їхньому успіху.
А ось далі почалися дива.
На початку турніру Байрон Морено з Еквадору став важливою фігурою, що вплинула на результат матчу, у якому господарі зуміли обіграти італійську команду. Він показав червону картку Франческо Тотті, нібито за симуляцію, а також скасував явний гол Даміано Томмазі. У підсумку, матч завершився перемогою Південної Кореї з рахунком 2:1.
А у чвертьфіналі ключовою фігурою став єгиптянин Гамаль Гандур. Він скасував два чисті голи іспанців, і справа дійшла до післяматчевих пенальті, під час яких удача посміхнулася господарям.
Єдина команда, з якою Південна Корея не змогла впоратися, виявилася Німеччина. І це абсолютно зрозуміло, адже в півфіналі суддівські обов'язки виконував швейцарець Урс Маєр, один з найвідоміших арбітрів свого часу.
Кейс Полла та Кодекс Кантальєхо
Проте, навіть досвідчені арбітри іноді можуть помилитися. Адже з ростом швидкості та атлетизму у футболі, суддям стає все важче виконувати свою роботу. Відстежити всі події на полі просто неможливо.
Наприклад, на Чемпіонаті світу 2006 року раптово почали виникати проблеми з виконанням своїх обов'язків у досвідченого арбітра з Великобританії Грема Пулла. Не лише те, що під час зустрічі групового етапу між Австралією та Хорватією він двічі проігнорував явні епізоди для призначення пенальті на користь "картатих", але й той факт, що він заплутався з жовтими картками, вилучивши захисника Йосипа Шимунича тільки після трьох попереджень.
Полл був настільки засмучений, що негайно оголосив про завершення своєї міжнародної кар'єри. Проте, варто зазначити, що суддівські рішення не вплинули на підсумкові результати в групі. Нічия з рахунком 2:2 цілком влаштувала чудову команду австралійців, якою керував... Гус Гіддінк. Якби вони знали, яку несправедливість їм підготував іспанський арбітр Луїс Медіна Кантальєхо в матчі 1/8 фіналу проти Італії...
Спочатку він надав Австралії можливість, коли на 50-й хвилині гри вилучив захисника "Скуадри Адзурри" Марко Матерацці. Проте вже на п'ятій доданій хвилині матчу, коли на табло залишалися нулі, Кантальєхо забрав цей шанс.
Можливо, на результат вплинуло ім'я більш відомої команди. Фабіо Гроссо елегантно впав у штрафному майданчику австралійців, а арбітр, здається, лише цього й чекав, вказав на одинадцятиметрову позначку. Вирок іспанського арбітра реалізував Франческо Тотті. 1:0 - Австралія залишила турнір, тоді як Італія в підсумку стала чемпіоном.
Дежавю фіналу ЧС-1966
Історії властиво повторюватися. Ось і на чемпіонаті світу-2010 під час матчу збірних Англії та ФРН повторилася ситуація з 1966-го, тільки цього разу Феміда опинилася на боці німців. І сталося це не у фіналі, а в першому раунді плей-оф.
Отже, матч 1/8 фіналу Чемпіонату світу 2010 року між Німеччиною та Англією розпочався з переваги німецької команди, яка швидко вийшла вперед з рахунком 2:0. Проте ближче до завершення першого тайму англійці активізувалися і змогли забити один гол. Хоча вони створили моменти для ще одного взяття воріт, зарахували лише перший, адже арбітр допустив серйозну помилку, не зарахувавши другий гол.
Мова про диво-удар Френка Лемпарда, який вистрілив потужніше, ніж колись Герст. М'яч від поперечини вдарився об землю, потім знову відскочив у поперечину і лише після цього потрапив у руки голкіперу Мануелю Ноєру. У тих, хто перебував біля телеекранів, сумнівів не виникло - гол стовідсотковий.
Це трохи пізніше підтвердив і покадровий відеоповтор: м'яч ударився об землю за лінією воріт. Але систему відеофіксації гола тоді ще не ввели, уругвайський арбітр Хорхе Ларріонда перебував далеко від воріт, а свого Тофіка Бахрамова в його суддівській бригаді не знайшлося. У підсумку рефері взяття воріт не зафіксував, позбавивши британців чистісінького гола, а заодно збивши їм кураж.
Після перерви підопічні Фабіо Капелло знову взялися за штурм воріт Ноєра (Лемпард, зокрема, ще раз вдарив у поперечину), але удача була не на їхньому боці. Дві контратаки з боку німців, в яких активно діяв Томас Мюллер, вирішили долю матчу, і англійці почали збирати свої речі.
А тепер просто уявіть, як би виглядала ця історія, якби вона розгорнулася у фінальному етапі...
Згідно з аналізом GGBET, Франція вважається головним претендентом на перемогу в чемпіонаті світу 2026 року. Виграш "Ле Бльо" оцінюється з коефіцієнтом 2,75. До трійки основних фаворитів також потрапили збірні Аргентини з коефіцієнтом 5 та Іспанії з коефіцієнтом 7.
Вказані коефіцієнти, отримані з ресурсу ggbet.ua, актуальні на 18:52 4 червня і підлягають змінам.
Бажаєш отримати максимум вражень від світового футбольного турніру? Завітай на GGBET! Тут ти знайдеш готові експреси на найважливіші матчі дня, які були підготовлені нашими експертами. Ми пропонуємо одні з найвигідніших коефіцієнтів на ринку, ексклюзивні бонуси під час турнірів і швидкі виплати. Не пропусти шанс стати частиною призового фонду в 3 000 000 грн для переможців. Все для твого незабутнього футбольного літа!
РЕКЛАМА 21+
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЬ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
#Південна Корея #Португалія #Франція #Англія #Іспанія #Німеччина #Італія #Мексика #Бельгія #Уругвай #Радянський Союз #Графіка #Австралія #Західна Німеччина #Угорщина #Аргентина #ZDF #Угорці #Англійці #Югославія #Шерон Стоун #Чехословаччина #Шведи #Оксфордський університет #Кувейт #Валерій Лобановський #Берн #Беніто Муссоліні #Збірна Іспанії з футболу #Дієго Марадона #Пенальті (футбол) #Британці #французи #Брати #Футбол #Арбітр (футбол) #Збірна Італії з футболу #Чемпіонат світу з футболу ФІФА #Додатковий час (спорт) #Офсайд (футбол) #Ференц Пушкаш #«Золота команда» #Збірна Німеччини з футболу #Тренер (футбол) #Сандор Кочіш #Сепп Гербергер #Freeview (Велика Британія) #Джефф Херст #Вітторіо Поццо #Гус Хіддінк #Збірна Югославії з футболу #Збірна Уругваю з футболу #Франческо Тотті #Стадіон «Вемблі» #Луїс Медіна Канталехо #Хорхе Ларріонда #Фабіо Гроссо #Фабіо Капелло #Френк Лемпард #Марко Матерацці