У класичних ЗМІ виникнуть труднощі в умовах шуму коротких форматів та оплачуваного контенту, що ускладнить їх можливість бути почутими та впливати на формування порядку денного під час виборів.

В Україні знову обговорюють можливість проведення виборів. Політики та експерти розглядають різні сценарії, зокрема підготовку до виборів восени, але зазначають, що це залежить від безпекової ситуації.

Каталізатором теми виборів стала зустріч Президента Володимира Зеленського та посла України у Великій Британії Валерія Залужного наприкінці червня цього року.

За інформацією деяких медіа, посилаючись на екс-журналіста BBC News Деніела Пратта, Володимир Зеленський нібито вирішив виставити свою кандидатуру на другий термін, при цьому ставлячи акцент на політичну співпрацю з Валерієм Залужним. Відреагувавши на ці повідомлення, медіа-радниця Залужного, Оксана Тороп, у коментарі для NV зазначила, що жодних політичних угод не було досягнуто.

Нагадуємо, що президентські вибори планувалися на 2024 рік, однак через воєнний стан їх проведення було відкладено. Верховна Рада ще не розробила і не затвердила закон, що регулює перші вибори після війни.

Європейський Союз у своїй резолюції, прийнятій на початку липня 2026 року, підкреслив, що майбутні вибори в Україні після війни повинні проходити через достатній період після скасування воєнного стану, щоб забезпечити їхню свободу та чесність. "Детектор медіа" звернувся до представників медіа з питанням, чому знову обговорюється тема виборів під час воєнного стану, чи реально їх провести у 2026 році, а також як медіа можуть підготуватися до цього процесу. На ці запитання відповіли Андрій Боборикін, Олена Лептуга, Юлія Мостова та Віталій Сич.

"ДМ" висловив такі запитання:

Юлія Мостова, Zn.ua:

1. У світі існує неофіційне правило: як тільки політична команда здобуває перемогу на виборах, з наступного дня вона починає підготовку до майбутніх виборів. Для Володимира Зеленського та його команди питання майбутніх виборів залишається пріоритетним вже протягом багатьох років. У мене немає жодних сумнівів з цього приводу. Однак слід зазначити, що можливості для проведення виборів не виникають щодня. Сценарії, які, на їхню думку, можуть відкрити ці можливості, формуються поступово. І коли ці сценарії остаточно дозрівають, відбувається витік інформації, адже в обговорення залучається вже більше людей, ніж просто три-п’ять, оскільки потрібні спеціалісти та експерти для аналізу ситуації.

Робота журналістів, які займаються внутрішньою політикою, -- просто нюхом відчувати, коли такі сценарії "достигають". Тому і з'являються час від часу тексти про вибори. Їх поява конгруентна тому, як черговий сценарій проведення виборів народжується на Банковій.

На мою думку, це питання не можна зводити лише до впливу ззовні чи зсередини. Як зовнішні, так і внутрішні гравці можуть використовувати інформацію, що витекла з Банкової, і тлумачити її відповідно до своїх цілей.

Очевидно, що Володимир Зеленський має великі амбіції, які слугують його основним рушієм протягом усіх цих років. Для нього та його найближчих партнерів важливо мати певні гарантії. Найнадійніший спосіб забезпечити свою недоторканність — це утримання влади в своїх руках. Тому виникають такі сценарії, які логічно випливають з поточної ситуації в країні та світі. Я не вважаю, що це результат маніпуляцій чи підступних планів. Це частина політичної гри.

На мою думку, суть справи полягає не лише у післявоєнних умовах. Це питання має більш широке значення. Воно стосується змін у способах споживання інформації, де факти поступово замінюються масовим споживанням емоцій, що спостерігається в сучасному світі. Якщо говорити про виборчі кампанії, то, безумовно, для кожної цільової аудиторії знайдеться відповідний підхід. Бюджети, ймовірно, будуть розподілені між телевізійною рекламою, але я вважаю, що значна частина буде спрямована на соціальні медіа.

І знаєте, можливо це прозвучить дивно, але я не зі стелі це взяла. Раніше кандидати шукали можливості вийти на олігархів, які були утримувачами телевізійних каналів як наймасовішого провідника потрібної інформації, потрібних конотацій до людей. І це було круто, коли вдавалося домовитися з кимось із утримувачів телеканалів або навіть їх мереж. А зараз виходи шукають -- і почасти знаходять -- на тих, хто формує алгоритми ютубу, фейсбуку, тіктоку, інстаграму і, звичайно, телеграму. Телеграм-канали більше купуються. З соціальними мережами зараз намагаються домовитися, як у минулому житті з олігархами.

Коли йдеться про традиційні та інтелектуальні медіа, можна виділити дві основні проблеми, з якими вони стикаються.

По-перше, існує проблема фінансування. По-друге, виникає складнощі в тому, щоб в усій цій какофонії коротких форматів і замовленого контенту бути почутими та впливати на суспільний порядок денний. Це стосується можливості для експертів та кваліфікованих журналістів обговорювати важливі питання та шляхи їх вирішення в різних сферах нашої країни. Аудиторія, що цінує експертизу, потребує фактів, має критичне мислення та культуру дискусії, поступово зменшується, як шагренева шкіра, по всьому світу. Україна не є винятком. Втрата якісних медіа означає втрату значної частини здорового глузду. Це я вважаю не лише професійною, а й загальною суспільною загрозою.

У лютому 2010 року, між першим і другим турами президентських виборів, на яких змагалися Янукович і Тимошенко, я написала статтю під назвою "Перед ривком". У цій публікації я розмірковувала про те, як може розвиватися президентство Віктора Януковича, якщо він здобуде перемогу. Зокрема, я передбачала, що він не зможе завершити свій термін і втече з країни на чартері, за чотири роки до того, як це дійсно сталося. Я також зазначила, що він може через Конституційний суд змінити основний закон, повернувши собі повноваження, які колись мав Леонід Кучма. Перед публікацією я показала цей текст Сергію Рахманіну, народному депутату IX скликання, який мав значний досвід у праві та був свідком формування Конституції. Він вказав на те, що це припущення є абсолютно незаконним і безглуздим. Проте я вирішила залишити цю думку в статті. І в результаті, все відбулося саме так, як я описала! Конституція 1996 року була відновлена через рішення Конституційного суду, оскільки Віктор Федорович не звертав уваги на основний закон і правові норми загалом.

Отже, коли я переглядаю статті Ольги Айвазовської та інших фахівців, які аргументують, чому технічно провести вибори неможливо і які фактори цьому заважають, мені стає зрозуміло, що якщо сценарій виборів буде затверджено і процес розпочнеться, ці люди ігноруватимуть усі закони. Для них це всього лише незначна і дріб'язкова юридична формальність.

Ми усвідомлюємо, що законодавчі ініціативи щодо виборів та змін до Виборчого кодексу, можливо, також включатимуть положення про воєнний стан, і, згідно з поточними заявами, можуть бути готові до кінця жовтня. Однак, що саме буде передбачено в цих змінах, залишається для нас невідомим. Крім того, невідомо, яким чином ці законодавчі нововведення вплинуть на аспекти проведення виборів, які викликають занепокоєння у фахівців щодо їх законності.

Отже, на мою думку, журналістам важливо бути в курсі намірів влади, розуміти їхню перспективу та співвідносити її з чинним законодавством, водночас звертаючи увагу на нові законодавчі ініціативи. Саме це триєдине завдання є ключовим для нашої роботи в контексті висвітлення підготовки до виборів.

Віталій Сич, Nv.ua:

Це досить незвичайна ситуація, коли інтереси Володимира Путіна та Володимира Зеленського збігаються, зокрема у контексті проведення виборів в Україні. Проте, кожен з них має свої унікальні очікування щодо результатів. Для Путіна критично важливо, щоб Зеленський втратив свою президентську посаду, і щоб нові вибори призвели до обрання іншого кандидата. Водночас, Зеленський прагне успішно провести вибори та здобути перемогу. Вважаю, що він є основною рушійною силою цього виборчого процесу. Як мені відомо, нещодавно, через конфлікт з Навроцьким та певні військові здобутки, рейтинг Зеленського зріс. Він та його команда вбачають зараз можливість для переобрання.

Єдине, що я не бачу жодних передумов для проведення виборів, тому що нема жодних передумов для того, щоб війна, її активна фаза закінчилася найближчі місяці.

2. Як діяти медіа? По-перше, є фактичні матеріали, які медіа публікують, а є думки: думка редакції, думка журналістів. Я вважаю, що проведення виборів під час війни шкідливо для країни і для національної безпеки. Зрозуміло, будь-які вибори, навіть у демократичній країні без війни, це великий стрес для країни, велика напруга, конфлікти, критика, роз'єднання на різні табори, це природний процес виборів. І я не думаю, що Україна може собі це дозволити під час війни. Тобто не можна змінювати законодавство і Конституцію просто в угоду бажання одній людині переобратися чи перемогти на виборах. Це моя думка.

На мою думку, журналісти, які поділяють цю точку зору, можуть висловити її публічно. Однак, якщо вибори вже оголошено, ми, безумовно, будемо їх висвітлювати та забезпечимо всім учасникам виборчого процесу платформу для висловлення своїх думок.

На мою думку, медіа в Україні завжди відігравали надзвичайно важливу роль. Це стало очевидним під час двох революцій, що відбулись протягом останніх 20 років. Я вважаю, що справжнім двигуном прогресу в Україні є не лише влада, а, в першу чергу, медіа, активне громадянське суспільство та підтримка з боку західних партнерів. Тому значення медіа залишається величезним, особливо в період виборів.

3. Щодо соціальних мереж та медіа. Соціальні мережі невпинно еволюціонують і набувають величезної популярності. Телеграм, зокрема, став дуже активним майданчиком, але там також чимало негативного контенту. Я вважаю, що він має значний вплив на широку аудиторію, проте його токсичний ефект не можна ігнорувати. Традиційні медіа, в свою чергу, залишаються вагомими гравцями, оскільки мають величезну кількість підписників. Досить звернути увагу на статистику відвідувань таких ресурсів, як у нас, Nv.ua, "Українська правда", "РБК Україна" та інших — це мільйони унікальних користувачів щомісяця та десятки мільйонів переглядів. Не слід забувати й про телебачення та радіо. Тому, незважаючи на зростання популярності соціальних мереж, я переконаний, що традиційні медіа збережуть свою важливість під час виборів.

Особливо враховуючи, що в медіа завжди є особистості з визначеними поглядами, а також позиції редакцій, редакторів і журналістів. Це має велике значення для прийняття рішень виборцями. Якщо пригадати, в перші місяці президентства Зеленського у представників влади склалося враження, що можна безпосередньо спілкуватися з виборцями, вважаючи медіа за пережиток минулого. Проте, за кілька місяців стало зрозуміло, наскільки важливими є медіа, і почалися офіційні зустрічі та інші ініціативи. Тому я вважаю, що медіа, як і в інших країнах, продовжать суттєво впливати на вибори. Більш того, за останні два десятиліття українські медіа значно зміцнили свою позицію. Вони продемонстрували, що незалежні медіа є важливою складовою суспільства, і тому їхнє слово має вагу. Варто зазначити, що традиційні медіа активно поширюють свої погляди і новини через соціальні мережі, тому я не вбачаю сенсу у повному розділенні традиційного медіа від соціальних платформ.

Андрій Боборикін, видання "Українська правда":

1. Мені важко прокоментувати, але думаю, що те, що цю тему регулярно порушують, є певною мірою природною реакцією публічної сфери на стан політичного процесу в Україні. Для мене це більш внутрішній імпульс ніж зовнішній, хоча зовнішній безумовно теж є.

На мою думку, для медіа ситуація залишається незмінною, і їм слід продовжувати виконувати свої професійні обов'язки. Важливо зазначити, що в теперішніх умовах більшість українських медіа, як національного, так і локального рівня, особливо останні, не акцентують увагу на політичних подіях. Тому, якщо вибори раптом стануть реальністю, у них може не вистачити редакційних ресурсів для належного висвітлення цієї теми.

3. Роль вотчдога нікуди не подінеться, навіть в епоху ютубу та соцмереж. Найбільшим викликом буде знайти ресурси цю роль виконувати -- насамперед редакційні. Автори і редактори, політичні відділи -- цього дуже мало на національному рівні, і майже немає на локальному. І, на жаль, за потреби цю експертизу неможливо швидко масштабувати.

Олена Лептуга, "Вистраждане":

На мою думку, питання виборів є справжнім "слоном у кімнаті", адже воно постійно залишається актуальним і згадується в моменти політичних чи соціальних криз. Зовнішні сили можуть маніпулювати цією темою для своїх цілей, проте ключовим є те, що відбувається в самій країні. Як показує практика, тиск з боку інших держав часто призводить до зворотної реакції, об'єднуючи українців, а сама дискусія завжди має внутрішній характер. Що стосується Росії, то вона активно підживлює цю тему, поширюючи наративи про "нелегітимність влади" та вільно інтерпретуючи українські закони, проте такі дії не приносять бажаного результату.

Тож коли про це починають говорити всередині нашої держави після чергової помилки чи недокомунікації влади, це має значно потужніший ефект. Вибори потрібні, але їх проведення в умовах активної фази війни викликає багато питань, а відсутність відповідей -- призупиняє обговорення й переводить ці дискусії в звичайну критику влади без спроби реально розв'язати проблему. Ми й надалі ходитимемо навколо цього "слона", аж поки не буде суспільного договору, які вибори ми вважаємо легітимними.

2. Розпочну з уточнення, про які медіа йдеться. Безсумнівно, політичні кампанії супроводжуються замовними матеріалами. Яким чином у такій ситуації функціонує частина ЗМІ? Вони отримують прибуток від політичної реклами. Проте, якщо ми говоримо про відповідальні медіа, їхній план виглядає так: відмовитися від ролі простих ретрансляторів гучних заяв і відновити свою функцію як фільтрів і посередників для суспільства. Замість того щоб сліпо передруковувати коментарі відомих особистостей, медіа повинні провести базовий фактчекінг: чи розпочалися підготовчі роботи до виборів, чи відкрилися виборчі штаби, чи вже працюють агітатори і так далі. Дивно, коли джерелом новин про майбутні вибори стає працівник маловідомої громадської організації або політик, який вже втратив популярність. Загалом, медіа повинні ставити собі питання, які вчать на початкових курсах журналістики: хто ця особа, який у неї досвід, чому вона робить ці коментарі і звідки вона отримала цю інформацію.

3. На мою думку, після виборів 2019 року медіа вже почали відчувати тиск з боку суспільства. У нашій редакційній політиці чітко зазначено, що "медіагрупа 'Накипіло' не публікує платну політичну рекламу, незалежно від того, коли проходять вибори". Проте ми зіткнулися з численними звинуваченнями в нашій нібито політичній упередженості після виборів. Найчастіше це стосувалося наших збалансованих аналітичних матеріалів: якщо ми висвітлюємо успіхи влади у проведенні реформ, нас називають "зеленоботами", а якщо ставимо під сумнів їхню результативність, нас зараховують до прихильників Порошенка. Під такими публікаціями у Facebook розгорялися запеклі, вибачте за вираз, суперечки. І навіть повномасштабна війна не суттєво змінила цю ситуацію.

У післявоєнний період вибори стануть ще більш складними, можливо, в сотні разів. Найсерйознішим викликом для журналістів буде не лише боротьба з дезінформацією, а й питання легітимності виборів, а також розрізнені інформаційні реальності, в яких опинився український народ. Ключовим запитанням залишається, чи зможуть українські медіа сприяти формуванню у суспільстві віри у те, що перші вибори відбудуться чесно, прозоро і насправді, не ставши при цьому інструментами політичних маніпуляцій.