Вічні цінності. Як самопроголошений гуру з Нью-Йорка змусив моделей повірити, що він є прибульцем-рятівником.

У 1980-х роках у Нью-Йорку харизматичний світський діяч, стверджуючи, що він прибулець у людській подобі, заснував секту. Серед членів Eternal Values були моделі та селебрітіз. Тепер один із її найвідоміших послідовників - супермодель Гойт Річардс - розповідає свою історію.

Лише не багато людей вели настільки контрастне життя. У 1980-х роках цей привабливий випускник Принстонського університету став символом рекламних кампаній престижних брендів, серед яких були Ralph Lauren, Dunhill та Donna Karan.

Попри те що з часом він став активно займатися акторською діяльністю, кіновиробництвом та публічними виступами, Річардса все ще нерідко називають "першим чоловіком-супермоделлю у світі".

Він справляв враження уособлення спокійної та самовпевненої мужності. Проте, коли не відправлявся у подорожі до екзотичних куточків світу, де його знімали такі знамениті фотографи, як Річард Аведон чи Стівен Майзел, Річардс ставав відданим учасником таємничого духовного культу під назвою Eternal Values.

Хоча в 1990 році цей культ став темою розслідування журналістки Марі Бреннер для журналу Vanity Fair, згодом про Eternal Values майже забули.

Однак приголомшливе народження секти в атмосфері прагнень і амбіцій середини 1980-х та її поступовий занепад у 1990-ті тепер знову привернули увагу завдяки серіалу Bring Me the Beauties: A Model Cult. Цей захопливий і моторошний документальний серіал вийшов на HBO.

Цю оповідь важко уявити вигаданою.

Фредерік фон Мірерс, засновник Eternal Values та таємнича постать мангеттенського верхнього світу, стверджував, що він є інопланетянином з планети Арктур, який обрав людське тіло, щоб принести просвітлення на Землю.

Його мета, про яку він неодноразово згадував, полягала в тому, щоб знайти серед людей нових лідерів арктуріанської спільноти, перш ніж "полярний зсув" призведе до загибелі планети в 1999 році.

На справді це являв собою культ апокаліпсису, приправлений щедрою порцією гламура.

Майстер перетворень та відданий соціальний кар'єрист, фон Мірерс обожнював мати навколо себе яскравих молодих особистостей — моделей та амбітних молодих фахівців.

Якщо говорити точніше, йому були необхідні не лише привабливі жінки, а також будь-яка особа, здатна підвищити його соціальний статус і зміцнити його матеріальне становище.

Його справжнє імʼя було Фред Маєрс. Він народився в робітничому Брукліні, хоча на той час мало хто знав його справжню особу.

Фон Мірерс зумів сформувати власну аудиторію та значні доходи з культового руху, пропонуючи персоналізовані прогнози на аудіокасетах та індивідуальні підписки на дорогоцінні камені.

Ціни були значними, проте фон Мірерс запевняв, що його дорогоцінні камені володіють лікувальними якостями.

Джекі Адамс, знаменита супермодель 1980-х, поділилася, що передала лідеру культу більше 100 тисяч доларів на дорогі прикраси та ремонт свого житла, в організації якого він брав участь.

Гойт Річардс уперше опинився під прицілом фон Мірерса у 1978 році, що сталося майже за десять років до того, як Адамс вступила до Eternal Values у 1987 році.

Остаточно вирватися йому вдалося лише у 1999 році, через цілих дев'ять років після смерті його засновника, якого Річардс називає Фредді. Мірерс помер від ускладнень, пов'язаних зі СНІДом.

"Коли Фредді відійшов у світ інший, я вважаю, що разом із ним згас і культ, - ділиться Річардс у інтерв'ю BBC. - Проте ми залишалися під його впливом, немов токсична, дисфункційна родина."

До моменту, коли Річардс утік з Eternal Values у 1999 році, в чому йому допоміг супермодель Фабіо Ланцоні, кількість членів культу скоротилася до кількох дезорієнтованих затятих послідовників.

Однак до цього часу багато колишніх адептів фон Мірерса не можуть змиритися з тим, що колись належали до культу.

Річардс, якому зараз 64 роки, не має жодних сумнівів у тому, що магнетичний лідер Eternal Values "промив йому мізки".

"Протягом 25 років я прагну більше ділитися історією, оскільки вважаю, що це надзвичайно важливо, щоб світ дізнався про неї," - зазначає Річардс.

Ця історія здається цікавою насамперед тому, що Річардс був такою несподіваною жертвою.

Його дитинство в передмісті Пенсільванії було сповнене любові та привілеїв, але, за його власними словами, "культові стосунки" з Eternal Values призвели до того, що він не спілкувався з рідними протягом 12 років.

Він ніколи не відчував на собі фізичних кайданів, але стверджує, що завжди залишався під впливом магії фон Мірерса, навіть коли безперервно подорожував між Мангеттеном і Міланом для фотосесій.

Режисер Кріс Сміт, відомий завдяки своїм документальним стрічкам про невдалий музичний фестиваль Fyre Festival і спірного гуру омолодження Браяна Джонсона, використовує історію Річардса як наочний приклад, що ілюструє харизму та хитрість фон Мірерса.

Коли йому виповнилося всього 16 років, на пляжі Нантакета - знаменитого курортного острова біля берегів Массачусетса, де його сім'я відпочивала влітку - з ним завели розмову.

Оскільки фон Мірерс прагнув втілити образ елегантного аристократа з "старим капіталом", він віддавав перевагу відвідуванню саме таких закладів.

Попри те, що Річардс у той момент цього не усвідомлював, фон Мірерс з самого початку свідомо створював у нього залежність.

"Перед тим як Фредді починав одну зі своїх тирад, він казав: "Ти дуже розумний, тому ти це зрозумієш, - згадує Річардс. - Тож навіть якщо я насправді не зовсім розумів, що він мені розповідає, я не міг це поставити під сумнів, бо він уже зробив мені цей комплімент".

Фон Мірерс, що заявляв про своє сирітство та аристократичне європейське коріння, також став віддаляти Річардса від його однолітків.

"Мої друзі вважали його просто ще одним ексцентричним типом у Нантакеті, - каже Річардс. - Але він дивився на них і казав: "Ти не такий, як твої друзі, ти інший". І у 16 років ти починаєш про це замислюватися: "Може, я й справді особливий?" Тож я провалився у цю кролячу нору".

Через три роки, коли Річардс вступив до Принстонського університету в Нью-Джерсі, щоб вивчати економіку, квартира фон Мірерса на Мангеттені стала зручним місцем для вечірок.

"Він був такий схвильований, коли почув, що я вступаю до університету Ліги плюща, але він ніколи не розповідав про власні студентські роки", - каже Річардс.

На той момент фон Мірерсу було близько 35 років, але він приховував свій вік і справжні біографічні дані, бо вони не відповідали ретельно створеному образу.

Згодом Річардс виявив, що чоловік, який у світі з'явився як Фред Маєрс у Брукліні, скористався своєю недовгою кар'єрою моделі, аби перетворитися на вражаючого світського лева Манхеттена на ім'я Фредерік фон Мірерс.

Він ніколи не говорив про свій університетський диплом, тому що не мав його. Але за 12 років знайомства цих двох чоловіків, за словами Річардса, "Фредді жодного разу не вийшов із ролі".

"Відтоді я зрозумів, що люди з нарцисичними рисами особистості, саме так я б охарактеризував Фредді, часто визначають себе через людей, якими себе оточують, - каже Річардс. - Коли він представляв мене комусь, то завжди перебільшував мої досягнення. Думаю, він робив це тому, що хотів, щоб ми обоє виглядали краще".

Після завершення навчання в Принстонському університеті Річардс отримав можливість зустрітися з Джої Хантером, впливовою фігурою у всесвітньо відомому модельному агентстві Ford Modeling Agency, яке сьогодні відоме як Ford Models, завдяки рекомендації фон Мірерса.

Кар'єра Річардса різко стрімнула вгору, коли його, майже невідомого на той момент, помітив Брюс Вебер — знаменитий фешн-фотограф. Пізніше декілька чоловіків-моделей звинуватили Вебера в сексуальних домаганнях та неналежній поведінці.

Вебер завжди заперечував ці звинувачення, а всі справи проти нього або були закриті, або завершилися позасудовими угодами без визнання будь-якої відповідальності.

Річардс визнає, що "почувався винним через те, що будував кар'єру, яку не вважав духовною". У середині 1980-х років, коли рух New Age (Нова ера) набирав популярності, різнорідні духовні переконання фон Мірерса, які поєднували астрологію з ідеями, запозиченими зі східної містики, вже не здавалися такими маргінальними. Він опинився в ідеальних умовах, щоб скористатися невпевненістю Річардса.

"Я вважав Фредді чудовим учителем і пишався тим, що приносив гроші для групи", - каже Річардс, який передав Eternal Values, за його оцінками, від 4 до 5 мільйонів доларів.

Річардс зазначає, що фон Мірерс завжди був "душею будь-якої компанії", проте вважає, що після публікації про нього в бестселері 1985 року "Прибульці серед нас" він здобув новий інструмент впливу - популярність.

Авторка книги Рут Монтгомері підтвердила надзвичайну біографічну історію фон Мірерса, зазначивши, що він насправді був глибоко просвітленим інопланетянином, який прийняв вигляд людини.

"На мою думку, саме з виходом цієї книги ми перетворилися на культ, - ділиться Річардс. - Після цього ми створили бізнес на основі цього культу, реалізуючи касети з індивідуальними прогнозами. У той період ми отримували запити від людей із 45 різних країн."

Незважаючи на часті появи фон Мірерса на телебаченні, які Сміт вміло інтегрує в свій документальний фільм, Річардс оцінює, що за весь час лише близько 100 осіб стали справжніми членами культу.

Можливо, саме завдяки своїм фінансовим ресурсам Річардс довгий час входив до "внутрішнього кола". Він ночував на підлозі в помешканні фон Мірерса поруч з іншими, дотримуючись строгого целібату, принаймні на початку.

"Нам всім було по 20, гормони вирували, тому, думаю, Фредді зрозумів, що неможливо змусити нас (придушувати сексуальні бажання. - Ред.)", - каже Річардс.

У цей момент фон Мірерс різко змінив підхід і наказав членам культу почати займатися сексом одне з одним.

"Це було вкрай шкідливо, особливо для жінок в цій чоловічій домінуючій культурі," – зазначає Річардс. Тих, хто чинив опір, фон Мірерс "безжально осуджував", звинувачуючи їх у "сексуальному пригніченні" та нездатності "відокремити свою душу від фізичного тіла", додає він.

Згодом виявилося, що в ті часи, коли він, як вважалося, дотримувався целібату, фон Мірерс часто відвідував чоловіків-секс-працівників.

"Мені так обробили свідомість, що я справді почав вірити в його розповідь про те, як він запрошував їх до своєї квартири, аби підтримати їх духовно," - ділиться Річардс.

Річардс стверджує, що фон Мірерс вмів зберігати контроль над своїми адептами, "здатний миттєво переходити від доброзичливого та дбайливого керівника до строгого, що вимагає жорсткої дисципліни".

Експерт у сфері культів, доктор Стівен Хассан, який є автором праці "Боротьба з контролем свідомості в культах" (Combating Cult Mind Control), стверджує, що фон Мірерс просто використовував метод переривчастого підкріплення – надзвичайно ефективну техніку для формування поведінки.

По своїй суті, він тримав Річардса та інших своїх прихильників у певній залежності, поєднуючи жорстку критику з достатньою порцією схвалення, що змушувало їх безперервно прагнути до нових досягнень і визнання.

Згідно з висловлюваннями Хассана, раптова зміна поглядів фон Мірерса - від пропозицій утримуватися від сексу до підтримки сексуальної свободи - є популярною стратегічною схемою.

"У культі все зводиться до залежності від лідера і покори йому, а не якомусь конкретному принципу, - каже він. - І якщо ви можете маніпулювати сексуальними бажаннями людини, у вас з'являється дуже сильний важіль впливу на неї".

Практично через 48 років після зустрічі з фон Мірерсом у Нантакеті, Річардс все ще розмірковує про вплив цього культового лідера на своє існування. На щастя, йому вдалося відновити зв'язки з родиною і прийняти той факт, що фон Мірерс відіграв ключову роль у формуванні його надзвичайно успішної кар'єри в модній індустрії.

"Не можна ж позбутися дитини разом з водою, чи не так?" - міркує Річардс спокійним тоном.

Окрім Bring Me the Beauties, нещодавно анонсували біографічний художній фільм про Річардса, якого зіграє актор Ніколас Голіцин, а Гас Ван Сент веде переговори щодо режисури. Поки не підтверджено, наскільки сильно фільм зосередиться на історії культу Eternal Values.

Проте, говорячи про документальний фільм, Річардс висловлює сподівання, що його наратив змусить глядачів переосмислити свої стосунки з тими, хто "дослівно обрушує на них потоки уваги" та компліментів.

"Коли ви віддаєте комусь свою силу, свідомо чи ні, я б назвав це "культовими стосунками, - каже він. - Не кожні культові стосунки є такими ж насильницькими, як мої, але вони можуть бути нездоровими, і я думаю, що важливо визнати: вони, здається, є частиною людської природи".