Зображення жертв у Києві: варто демонструвати чи утриматися?

Фото зруйнованого житлового будинку у Києві з тілами жертв після чергового російського обстрілу спричинило гостре обговорення в Україні. Журналіст, який його опублікував, хоче, щоб це побачив світ. Що кажуть у Європі?

Зображення, яке викликало бурхливі обговорення в Україні останніми днями, рідко можна знайти на платформах, таких як Deutsche Welle та інші західні медіа. Це пов'язано з редакційними стандартами, які забороняють публікацію фотографій загиблих з упізнаваними рисами обличчя, аби проявити повагу до жертв і їхніх близьких. Мова йде про кадр, зроблений 6 липня в Києві після чергового обстрілу російськими військами. На зображенні рятувальники працюють над розбором завалів багатоповерхового будинку, а серед уламків видніються закривавлені тіла загиблих. Автором цього знімка є Єфрем Лукацький, один з найвідоміших українських фотографів, який здобув визнання як в Україні, так і за її межами.

"Я довго вагався, перш ніж поділитися цією світлиною, - зазначив Лукацький у Facebook. - Російський снаряд забрав життя цілої сім'ї. Чи змусить ця фотографія покласти край війні? Мабуть, ні. Але я переконаний, що світ повинен знати правду."

В Україні публікація фотографії викликала широке обговорення - до речі, уже не вперше. Схожі знімки відомих фотографів час від часу спричиняють суперечки у соцмережах. Хтось засуджує, хтось - як Лукацький - каже, що жорстокість війни Росії проти України треба показувати без ретуші. Що кажуть колеги та експерти в Європі?

Фотограф: Важливо - як показувати жертв війни

"Я абсолютно розумію, чому журналіст вирішив опублікувати це зображення і підкреслити, що світ повинен його побачити. В результаті російського обстрілу в Києві було знищено житловий будинок, загинули цивільні особи. Це фото відображає жорстоку реальність війни, яку деякі люди все ще відмовляються визнавати", - коментує німецький фотограф Флоріан Бахмаєр. Він також розміщував серію фотографій, присвячених жертвам війни на сході України, ще до початку повномасштабного вторгнення Росії. Бахмаєр вважає, що зображення Лукацького з жертвами обстрілу є важливим "свідченням", без якого війна може залишитися "абстрактним поняттям" для міжнародної аудиторії.

Бахмаєр підкреслює важливість підходу до подання інформації про жертв, акцентуючи на повазі та меті цього процесу. Він зазначає, що зображення, зроблене Лукацьким, де зображена загибла родина, є частиною більшої картини зруйнованої квартири, яка "на вигляд нагадує рану". За його словами, метою цього фото є інформування суспільства про події війни.

Крістіан Шіха (Christian Schicha), професор з питань медіаетики в університеті Ерлангена-Нюрнберга, принципово проти таких знімків: "Проблема в тому, що люди можуть бути ідентифіковані". За його словами, у таких випадках важливо, щоб родичі дізналися про загибель близьких не зі ЗМІ та самі вирішували, чи згодні вони на публікацію. Шіха зазначає, що знімок може мати деструктивні наслідки для родичів чи людей, яким важко це бачити: "Бажаний ефект може бути нівельований".

Читайте також: Щоденник війни: День згорьованих соняхів

Чому не слід очікувати відповіді з боку західного суспільства?

Який ефект можливий, якщо йдеться про жителів країн Заходу? Експерти не беруться прогнозувати охоплення аудиторії, але вважають, що вплив кадрів - навіть якщо автором є відомий фотограф з ім'ям - може бути незначним. І цьому кілька є причин. Професор Ендрю Хоскінс займається дослідженням ролі цифрових технологій, у тому числі у військових конфліктах, в Единбурзькому університеті у Великобританії. Він каже, що дискусія про вплив фотографій триває відтоді, як вони існують: "Є уявлення, що фотографії цивільних, які особливо страждають чи убиті, можуть викликати якусь відповідь, якесь втручання, політичне, військове, яке зупинить страждання".

На його думку, у двадцятому столітті в цьому можна було знайти частку правди, однак з тих пір багато чого змінилося. У сучасному цифровому світі щодня створюються та публікуються сотні тисяч фотографій, у тому числі й подібного характеру, особливо в соціальних мережах. У зв'язку з цим він згадав про теорію американської авторки Сюзен Зонтаг, яка говорить про адаптацію до зображень та "зниження здатності реагувати". "Коли ви вперше стикаєтеся з жахливим знімком, це викликає шок, але що відбувається, коли ви бачите його вдесяте чи сотий раз? Чи справляє він на вас той же вплив? Я вважаю, що навряд чи, - зазначає Хоскінс. - Це не означає, що ви не відчуваєте співчуття чи не переживаєте шок, але ваша здатність реагувати значно зменшується". Це може призвести до того, що люди втрачають бажання бачити такі зображення, підкреслює експерт. Він також додає, що іншим можливим варіантом реакції є те, що "люди дивляться, жахаються, пересилають комусь і продовжують жити своїм життям".

Крістіан Шіха підкреслює, що поряд із значним зростанням кількості фотографій і відеоматеріалів, також відбулося збільшення числа воєн і збройних конфліктів. "Страхіття відбуваються не лише в Україні, а й в таких країнах, як Іран і Афганістан", - зазначає фахівець.

Чи здатні шокуючі зображення вплинути на рішення політиків?

А як щодо політиків? В історії було чимало випадків, коли яскраві образи активізували західне суспільство та справили вплив на політичні рішення. Проте, наскільки це було суттєво, залишається предметом дискусій. Один із найвідоміших прикладів - фотографія "Дівчинка і напалм", яка зображує групу дітей, серед яких оголена дівчинка, на фоні палаючого села та американських солдатів під час війни у В'єтнамі у 1972 році.

У першій половині 1980-х років у Великобританії телеканал BBC транслював кадри, які зображали жахливі наслідки голоду в Ефіопії. Це стало каталізатором для створення проєкту Band Aid, в рамках якого відомі музиканти на своїх концертах збирали кошти для надання гуманітарної допомоги. "Люди були вражені зображеннями голодуючих дітей в Африці, оскільки раніше вони не мали можливості побачити таке. Тоді соцмереж не існувало, і єдиними джерелами інформації були телебачення та преса," - підкреслює Ендрю Хоскінс.

Нещодавній випадок, що відбувся в 2015 році, став справжнім шоком для багатьох країн: світ сколихнула фотографія дворічної дитини-сирійського біженця, яка втопилася неподалік від турецького узбережжя. В Німеччині вважають, що цей знімок суттєво вплинув на рішення уряду щодо прийняття близько мільйона біженців.

Ознайомтеся також: Роздуми: Зображення, що має значення для кожного з нас.

Від початку війни РФ проти України було багато кадрів загиблих. Великий резонанс викликав кадр із Бучі, на якому було видно руку вбитої російськими військовими жінки з яскраво нафарбованими нігтями. Згодом таких знімків стало багато, сприйняття притупилося, каже Крістіан Шіха. На його думку, фото Лукацького навряд чи матиме політичні наслідки у Німеччині, яка стала лідером у військовій допомозі Києву. Ендрю Хоскінс вважає, що такі кадри "слід показувати", але не вірить, що це щось змінить у війні.

Однак британський фахівець застерігає від недооцінки впливу подібних відеоматеріалів на суспільство, яке переживає травми — як під час війни, так і особливо після її завершення. Він підкреслює, що ці зображення залишаться в Інтернеті на тривалий час.