На інтерв'ю Владислав Гераскевич завітав замість обіду. Він прибув до Вашингтона для участі в Ukraine Action Summit і має дуже насичений графік, що включає зустрічі з американськими сенаторами, ефіри на телевізійних каналах США та виступи перед українськими активістами.
Після нашої бесіди за розкладом - швидкий обід. "Сподіваюся, адже ми ще не снідали," - усміхається він, жартуючи, що замість їжі йому вистачить лише води, яку я йому протягаю.
27-річна зірка українського і світового скелетону - 4 місце на чемпіонаті світу у 2025 - опинився на перших шпальтах міжнародної преси після дискваліфікації із Зимової Олімпіади-2026 за шолом, присвячений пам'яті загиблих внаслідок російської війни українських спортсменів. Це рішення він і досі намагається оскаржити через суд.
Високий, доброзичливий і з вільним володінням англійською, Гераскевич завдяки своїй незламній позиції відмовитися від шолома - навіть попри втрату шансів на медаль на Олімпіаді - піднявся на рівень таких видатних спортсменів, як шаблістка Ольга Харлан, легкоатлетка Ярослава Магучіх та боксер Олександр Усик. Він став ще одним символом українського спорту та втіленням спротиву агресії з боку РФ.
Фахівець у галузі фізики, Гераскевич підходить до запитань так, наче вирішує наукову задачу: структуровано ділить відповіді на пункти і підкріплює свої тези переконливими аргументами. Він уважно вислуховує запитання і надає змістовні відповіді, без проблем переходячи від однієї теми до іншої.
Він усвідомлює, що обрав не найпоширеніший вид спорту, але з热ею закликає українців стежити за всіма змаганнями, де беруть участь наші атлети, а також самостійно випробовувати різні спортивні дисципліни. Це допоможе зрозуміти, як складно досягти професійного рівня.
Гераскевич охоче використовує свою медійність за кордоном, щоб нагадувати іноземцям про війну РФ в Україні і щоб працювати над тим, аби на Олімпіаді-2028 у Лос-Анджелесі не здійнялись російські прапори. Вдома - розвиває молодіжний спорт і сам готується до наступних змагань.
Дізнайтеся, як він проводить час у міжсезоння, чому вирішив створити власний бренд у соціальних мережах, які види спорту його цікавлять з позиції глядача, а також які платівки звучать на його вініловому програвачі - читайте далі.
Інтерв'ю було записано 15 вресня відредаговане для ясності й плинності
Марія Прус, Голос Америки: Владе, ти вже не вперше в США, але вперше в столиці, так? Які твої враження?
Владислав Гераскевич, скелетоніст, олімпієць: Багато вражень. Мені тут дуже подобається. Дуже подобається, що тут чисто. Подобається архітектура. Подобається, що тут зібралося багато людей, які захищають Україну. Як громадські організації, як люди, які адвокатують для України, як благодійні фонди, які допомагають ветеранам, які допомагають дітям. Які говорять повернення дітей. Багато людей, які не є українцями, але вони допомагають Україні, свідомо - відвідавши Україну, відчувши, що відбувається в Україні. І дуже прикольне атмосфера.
Вже відбулося безліч різноманітних зустрічей, як в посольствах, так і з представниками законодавчої влади. Мені дуже приємно, що люди дійсно усвідомлюють та відчувають страждання України.
М.П.: Чи ти приїхав в Україну з конкретною метою, чи це була комбінація різних справ? Поділись, будь ласка, як відбувалася твоя подорож сюди і що тебе сюди привело?
В.Г.: Мені надійшло запрошення приєднатися до Ukraine Action Summit. Я вже долучився до тієї частини саміту, на яку мене запрошували. Інший аспект моєї роботи - це спільний проєкт з Razom for Ukraine, присвячений адвокації щодо відсторонення російських спортсменів. Це надзвичайно важливе питання, яке часто залишається в тіні дипломатичних зусиль.
Багато людей думають, що спорт і політика не перетинаються. Однак у нашій подорожі ми прагнемо довести зворотне. Спорт має значний вплив на політичні процеси. Росія, зокрема, вже багато років активно маніпулює спортом у своїй політичній стратегії та пропаганді. Нещодавно ми стали свідками участі відомого хокеїста Овєчкіна в кампанії "Единая Россия", партії Володимира Путіна. Для нас важливо підкреслити ці факти та показати, як Росія використовує спорт, аби уникнути загальних висловлювань і навести конкретні приклади.
У нас вже заплановано кілька зустрічей, а також ми провели ряд заходів. Ми активно виступаємо за те, щоб російські спортсмени не мали можливості брати участь в Олімпійських іграх 2028 року, які відбудуться в Лос-Анджелесі, США. Це буде великий медійний майданчик, який Росія неодмінно використає для своєї пропаганди, якщо їм дозволять з'явитися там зі своїми прапорами та гімном.
М.П.: Так, я якраз хотіла про Овєчкіна поговорити і про Олімпіаду. Спершу про Овєчкіна. Це велика зірка тут, у Вашингтоні. Американці носять футболки з його прізвищем постійно, навіть не перед грою. Просто так. Це ікона спорту тут. Як їм пояснити, чому це не окей? Чому це неправильно підтримувати спортсменів, які не мають такої гідної, справедливої позиції?
В.Г.: Я вважаю, що в даному випадку нам слід звернутися до фактів. Безперечно, у нього залишиться чимала кількість прихильників, які, незважаючи на різні обставини, продовжать його підтримувати. Проте, навіть за короткий проміжок часу, ми спостерігали значний зсув у ставленні у соціальних мережах — критика на його адресу зросла до небувалих масштабів. Дописи, що обговорюють його дії, набирають мільйони переглядів, і люди дійсно висловлюють своє невдоволення. Я прочитав безліч коментарів, де користувачі прямо заявляють: "Я захоплююся Овечкіним як спортсменом, але після цього я змінив свою думку". Наприклад, канадці почали закликати не допускати його до Канади, оскільки він нібито підтримує насильство і ті сили, які чинять геноцид.
Тому ми підкреслюємо важливість спілкування на основі фактів. Безумовно, факти наявні. До цього часу він очолював команду Путіна з 2018 року та був активним учасником численних організацій і проектів у Росії. Проте, варто зазначити, що його участь стала більш помітною саме зараз, після початку повномасштабного вторгнення, коли це отримало широкий розголос.
Тому саме для нас ціль - це доносити мовою фактів і говорити про це. Я гадаю, що люди можуть свідомо зробити свій вибір. Чи хочуть вони підтримувати людину, яка підтримує вбивство, чи вони хочуть відмовитися від цього?
М.П.: Як ти вважаєш, навіщо це йому, якщо він живе тут? Він створив своє життя та кар'єру в Америці. Тобто, навіть не варто говорити про те, що він щось боїться, уникає репресій чи прагне державної підтримки, намагаючись уникнути кенселінгу в Росії. Як і білоруська тенісистка Аріна Соболенко, яка не висловлює критики на адресу білоруського режиму. Це люди, які мають своє ім'я у світі спорту, і їхні досягнення залишаться незаперечними. Якби вони зайняли тверду позицію проти агресії, це могло б змінити ситуацію.
В.Г.: Мені, звичайно, зі сторони українця, дуже важко аналізувати якісь мотиви, тому що для мене все досить зрозуміло, так як ця пропаганда, вона вбиває нас, українців, вона збільшує масштаб війни, і ми буквально кожен день платимо життями за те, що ця пропаганда поширюється. І для мене знайти мотив, чому вони це роблять, звичайно, важко, тому що ми всі, як люди, керуємося якимись загальними принципами людяності. І звичайно, людяності в тому, що підтримувати вбивства нас, українців, немає.
Цілком ймовірно, що існують певні фінансові зв’язки або особисті інтереси. Я не дуже переконаний у версії, що їхні родини знаходяться під тиском чи в подібних обставинах. Адже, як ви зазначили, вони живуть за межами Росії, і це більше нагадує якісь теорії змов. Я не схильний в це вірити. Можливо, справа в тому, в якому середовищі вони були виховані.
Цей випадок ілюструє, як ефективно функціонує пропаганда в Росії. Вражає, що навіть люди, які давно виїхали з країни і не мають зв'язку з нею, продовжують вірити в її наративи. Вони підтримують Путіна і його уявну місію у світі. Це також підкреслює важливість піднімання теми українських дітей, які були викрадені, і над якими в Росії чи на окупованих територіях проводять аналогічну роботу.
М.П.: Повертаючись до Олімпіади. Останнє рішення Міжнародного олімпійського комітету свідчить про те, що, можливо, росіянам дадуть доступ до Олімпіади під власними прапорами. А чи є ще шанси, як ти відчуваєш, на ці рішення вплинути щодо недопущення росіян чи їхнього виступу під нейтральними прапорами, чи вже процес запущений?
В.Г.: Ми отримали остаточне рішення Міжнародного олімпійського комітету, яке скасувало рекомендації щодо усунення російських атлетів. Для нас це не стало несподіванкою, адже ми вже спостерігали за певними ознаками, що призведуть до такого результату. На жаль, в нинішньому керівництві МОК є особа, пов'язана з авторитарним режимом Зімбабве. Мова йде про пані (Крісті) Ковентрі, яка мала тісні зв’язки з Робертом Мугабе (який керував Зімбабве з 1980 по 2017 рік - ред.).
Цікаво зауважити, що саме представники авторитарних режимів, зокрема ті, хто підтримує ці режими, часто стверджують про нейтральність спорту та його відокремленість від політики. Це можна почути від російських спортсменів, які виправдовують насильство проти українців. Вони також є частиною ініціатив, таких як "Юнармія", які займаються вихованням українських дітей. Водночас, ці спортсмени запевняють, що спорт ніяк не пов'язаний із політичними конфліктами.
Також пані Ковентрі зазначає, що спорт має залишатися поза політикою, хоча сама вона тривалий час підтримувала Мугабе та його режим, в той час як права людини її співгромадян були грубо порушені, а їх репресували. Люди, які не мають вигоди від авторитарного режиму, говорять про нейтральність спорту.
На жаль, цей зсув ми спостерігали ще давно, і вже зараз можемо бачити наслідки цих змін. Рекомендації були відкликані, і, на мою думку, буде надзвичайно складно вплинути на це внутрішнє рішення МОК як на громадську організацію.
Саме з цієї причини ми починаємо ініціативу щодо візових обмежень для російських спортсменів, адже це справжня можливість вплинути на ситуацію. Яскравим прикладом служить Латвія. Під час Кубка світу з санного спорту російські спортсмени не змогли взяти участь, оскільки не отримали візи і, відповідно, не змогли перетнути кордон країни.
Все ж таки спорт не існує в якійсь окремій бульбашці. Змагання проводяться в конкретних країнах, конкретних містах. Якщо спортсмени не можуть туди доїхати, вони не можуть брати участь в цих змаганнях. Саме це і є ціллю для нас на Олімпійських 2028 року, щоб російські спортсмени, які підтримують війну, просто не могли просто в'їхати на територію Америки і взяти участь в Олімпійських іграх.
Тому шанси є. І саме тому ми зараз тут. Саме тому ми зараз про це говоримо.
М.П.: Як ти вважаєш, чи складно зараз підтримувати Україну на міжнародному рівні? Які труднощі виникають, коли йдеться про недопущення російських спортсменів до змагань? У своїх попередніх інтерв'ю ти згадував про певну втому – чи це більше стосується України загалом, чи саме теми війни? Які інші доводи ти можеш навести у своїй аргументації?
В.Г.: Безумовно, існує такий термін, як "втома від війни" (war fatigue). І це серйозна проблема, адже війна не завершується через це.
В новинах про Україну стало значно менше інформації. Тому тепер особливо важливо шукати всі можливі способи піднімати питання про нашу країну.
На даний момент обсяги війни зростають, але водночас міжнародна увага до України зменшується. Це призводить до ілюзії, що ситуація нібито покращується, хоча насправді це не відповідає дійсності.
Проблема є очевидною та складною. Одним із її аспектів є питання, як саме висвітлюється війна. Усі трагічні події часто подаються через статистичні дані, але важко відчути зв'язок із сухими цифрами. Щоб справді зрозуміти ситуацію, необхідно розповідати історії, які допомагають розкрити сенс цих цифр.
Ось чому я вважаю, що ситуація з шоломом, у якій я був дискваліфікований, стала надзвичайно близькою для глядачів по всьому світу. Вона набула більш зрозумілого і людяного виміру. Ми не обговорювали тисячі людей, які щодня втрачають життя. Ми говорили про спортсменів, і саме через ці особисті історії люди змогли краще усвідомити, що переживає Україна в даний час.
Інший аспект – це культурна спорідненість. Це справді серйозна проблема, адже хочеться підтримати людей, але відсутнє глибоке розуміння. Багато людей за межами України не відчувають зв'язку з нашою культурою. Мені дуже шкода, що багато хто не знає нашої історії, не знайомий з нашими традиціями та цінностями.
Хоча Україна це країна з величезною історією, у нас є велика кількість просто унікальних речей. Це і вишиванки, це наші пісні, це наша культура, це наші художники, це наші поети. І дуже хотілося б, щоб загалом закордон більше дізнавався про нашу країну. Не тільки про країну, яка зараз у війні, а про країну, яка має величезну історію і має таких чудових людей.
Отже, у нас попереду значний обсяг завдань. Насправді, нам варто знайти способи, як вдосконалити комунікацію про Україну та розповісти про життя нашої країни більш ефективно.
М.П.: У тебе дуже чітка громадянська позиція. Не всі спортсмени такого рівня мають чітко розставлені пріоритети. В чому проблема? Чому так сталося? Чому деякі спортсмени вирішують на не перший рік війни змінити громадянство, виступати за іншу країну?
В.Г.: Це гарне питання. Кожен спортсмен це окрема людина. Кожен спортсмен виховується в якомусь своєму середовищі, формується. І комусь щастить більше, якщо можна так сказати, комусь менше. Хтось формується історичними подіями, хтось має коло спілкування, як я, яке мені пощастило мати. Це активісти, це громадські активісти, це благодійні фонди, це військові, це люди, які зараз захищають нашу країну всіма можливими методами. І це історичні події, це Євромайдан, на якому я також в своєму дитинстві брав участь, коли ще був дитиною.
Це зустрічі з ветеранами, які згодом долучилися до наших спортивних дисциплін, таких як парабобслей — зокрема, Микола Левкун. Усе це вплинуло на моє становлення, і я не можу уявити себе в іншій ролі. Коли країна охоплена полум'ям, я не можу залишатися байдужим. Україна страждає від війни, і не брати участі в цьому, робити вигляд, що це мене не стосується, було б для мене абсолютно неприйнятно.
Деякі спортсмени живуть в якійсь бульбашці і досі. Це велика проблема в українському спорті. У нас досі в українському спорті є дуже багато людей, які буквально стоять осторонь від України. Є навіть Сергій Бубка, який торгує з окупантами, платить податки в Росії. За ті податки потім летять ракети, але при цьому в нього величезна кількість людей прихильників в українському спорті, які кажуть: "Ну він же хороша людина, він же чудовий спортсмен". Ніхто цього не забирає, але спорт і досягнення спортивні не дають ніякої індульгенції.
Першочергово ви - громадяни своєї країни. Ви маєте робити свій внесок зараз в ці події, які відбуваються. Ви не маєте стояти осторонь, ви маєте робити щось, щоб допомагати нашій країні. І, на жаль, не всі це розуміють. І саме тому, на жаль, ми бачимо ці ситуації, коли спортсмени змінюють громадянство або просто стоять осторонь і намагаються робити вигляд, що ніби це їх не стосується.
Я це сильно засуджую, і я закликаю всіх долучатися і робити щось корисне для країни зараз. Тому що потреб настільки багато, що точно можна вибрати щось таке, за що можна взятися і чимось допомогти. Тому що це і жертви війни серед дітей, це ветерани, це спортсмени в полоні, це просто допомога громадам, які вимушено переселені особи, це допомога біженцям українським. Буквально можна знайти величезну кількість напрямків, які навіть не стосуються напряму до лінії фронту, де саме йде війна, якщо хтось не хоче мати щось спільне саме з воєнними діями. Але є багато сфер, де зараз Україна потребує допомоги саме через війну. І зробити хоча б свій невеличкий внесок - я не бачу в цьому нічого поганого, і це дуже людське і дуже потрібне.
М.П.: Продовжуючи обговорення цієї важливої теми, яка може бути актуальною для деяких українських спортсменів, хотілося б дізнатися твою думку щодо вирішення цієї проблеми в умовах, в яких нині перебуває український спорт і країна в цілому. Які можливі рішення ти бачиш?
В.Г.: Я вважаю, що, незважаючи на обставини, ми можемо з упевненістю стверджувати, що ситуація вирішується і зараз. Незалежно від того, як складуться речі. Якщо порівняти з десятьма чи навіть вісімма роками тому, або з початком повномасштабної агресії в 2022 році, ми спостерігаємо, що значно більша кількість українських спортсменів почала активно висловлювати свою позицію та ініціювати різноманітні проекти. Коли ми говоримо про те, що не всі спортсмени залучаються, важливо також зазначити, що чимало з них вже беруть на себе відповідальність і активно долучаються до різних ініціатив. Це стосується не тільки тенісистів і футболістів, але й тих, хто представляє платформи, такі як United24 чи Bring Kids Back. Деякі спортсмени заснували власні благодійні фонди, інші служать на передовій. Таким чином, можна з упевненістю сказати, що в українському спорті відбувається помітний зсув. Українські спортсмени стали більш свідомими і значно активнішими у своїй громадянській позиції.
Коли йдеться про залучення нових учасників, я вважаю, що важливо ініціювати нові проекти, запрошувати людей та активно займатися цією діяльністю. Необхідно обговорювати ці питання, проводити навчальні семінари та пояснювати, що відбувається і яким чином можна приєднатися. Я помітив, що багато спортсменів, з якими я спілкуюся, просто не мають уявлення, як вони можуть долучитися або який найкращий спосіб це зробити. Цю проблему потрібно вирішувати, адже важливо більше спілкуватися з цими спортсменами, щоб покращити ситуацію в майбутньому.
М.П.: Ти раніше згадував про те, що не такий високий попит суспільства на спорт в Україні. Хоч таким чином виростає молоде покоління, наступні наступні покоління спортсменів українських. Зараз, в умовах, коли немає цих можливостей тренуватись, багато спортивних об'єктів стають ціллю атак, - що ще може бути рішенням?
В.Г.: Наразі в Україні існує безліч проблем, які торкаються і спортивного середовища, адже спорт тут не відокремлений від політики. Спортивні споруди зазнають руйнувань, а українські атлети гинуть на фронті. На шоу не було представлено 22 спортсменів. В цілому, за час повномасштабної війни вже загинуло більше 200 українських спортсменів і тренерів. Це велика кількість людей, і така втрата є тяжким ударом для нашої країни та української спортивної громади.
В даний момент ми спостерігаємо значну хвилю біженців, а також безліч гуртків, які більше не можуть працювати. Це є серйозною системною проблемою. Ситуація в Україні, що характеризується частими тривогами та щоденними атаками, лише погіршує обстановку. Люди фактично перестали відвідувати заняття фізкультури, що призводить до зменшення їхньої фізичної активності і віддаляє їх від спорту.
Необхідно більше висвітлювати український спорт. В даний час я помічаю, що для багатьох це стає справжнім віддушиною – люди просто відпочивають і отримують задоволення. Спортивні події створюють атмосферу єдності, коли українські спортсмени досягають успіхів або демонструють вражаючі результати. Я навіть спостерігав, як об'єднання виникають навколо критики, коли українські атлети не виправдовують очікувань – це також сприяє згуртованості нашого суспільства навколо спільної мети.
Необхідно висвітлювати український спорт, адже його присутність на телебаченні вкрай обмежена, і це є серйозною проблемою. Ця ситуація почала погіршуватися ще до початку широкомасштабного вторгнення. На багатьох українських телеканалах навіть немає спортивних редакцій, а отже, відсутні не лише новини про спорт, а й трансляції спортивних заходів.
У нас є такі талановиті спортсмени, як Харлан, і я вважаю, що лише невелика кількість людей мала можливість спостерігати за змаганнями з фехтування в цілому, а ще менше – поза межами Олімпійських ігор. Однак існують також Гран-прі та різноманітні чемпіонати. На жаль, багато хто не знайомий із цими подіями, не розуміє суті цього виду спорту та його правил.
І часом це дійсно засмучує, адже український спорт – це надзвичайно цікава сфера. У нас є широкий спектр видів спорту, включаючи зимові дисципліни, і їх безліч. Напевно, кожен може знайти щось на свій смак. Хотілося б, щоб українські спортивні події частіше з’являлися на екранах телевізорів.
Також це доступність спорту. Багато зараз розмов в Україні і про біженців, про те, що дуже багато людей виїжджає і дуже важко їх повернути в Україну. І однією з причин виїзду є також відсутність доступності спорту, тому що спорт не є доступним, немає місць, де можна займатися спортом. І багато молоді виїжджає, тому що в пошуках просто можливостей для того, щоб продовжити свою спортивну кар'єру.
І це також здається нелогічним витрачати зараз якісь гроші на будівництво якоїсь інфраструктури. Але над цим треба задумуватися, тому що це може повернути багато українських людей саме з-за кордону в Україну.
Є безліч причин та інструментів для покращення спорту, і хоча можна говорити про необхідність збільшення фінансування, важливо враховувати нинішні можливості країни. Безумовно, основна увага зараз зосереджена на війні. Це включає в себе забезпечення військових зарплат, постачання озброєння та закупівлі. Ці витрати, безсумнівно, залишаються найголовнішими. Я вважаю, що варто зосередитися на розвитку співпраці в спортивній сфері.
Всі багато дуже говорять про те, що спорт може об'єднувати. І на нашому прикладі я можу сказати, що так, спорт може об'єднувати. Треба вишукувати ті ініціативи з нашими партнерами і запроваджувати кооперації. У нас були приклади успішних кооперацій у 2022 році, їх було велика кількість. Зараз, коли увага до країни трошки зменшується, не трошки, а сильно зменшується, і кооперацій стає набагато менше. Але попри це треба знаходити ці можливості і, можливо, десь знаходити додаткове фінансування саме зі спортивних організацій з-за кордону, щоб ми могли забезпечити нові умови і покращені умови для українських спортсменів.
Проте, звісно, ми не в змозі знайти вихід з цієї ситуації. Основною причиною є війна. Лише після вирішення та завершення конфлікту ми матимемо шанс суттєво покращити стан спорту в Україні.
М.П.: Якщо ти кажеш про співпрацю, то вашій "сім'ї" скелетоністів, бо напевно, це не така велика кількість людей у світі, які на такому рівні змагаються, - чи відчуваєш ти, що все ж таки спортсмени з інших країн підтримують якимось чином? Тобто ти казав, що ти очікував більшого, більш рішучої позиції від спортсменів на Олімпіаді, але чи загалом ти відчуваєш, що все одно тебе, як українця, підтримують? Яким чином це виражається?
В.Г.: У 2022 році ми розпочали впровадження благодійних тренувань для дітей, які проживають на окупованих територіях. Саме під час цих занять сформувалася команда, яку ми маємо сьогодні. Це діти, які зазнали впливу війни, і їх перші кроки у світі скелетону стали можливими завдяки нашій співпраці з міжнародними благодійними фондами, що спеціалізуються на спорті, такими як ATLAS Ukraine та німецька організація, а також австрійське OlympiaWorld, які забезпечують нас необхідними тренувальними об'єктами. У 2022 році ми отримали значну підтримку, яка дозволила цим дітям займатися скелетоном, і ця допомога продовжує надходити і в 2023 році. Наші спортсмени також мали можливість тренуватися в Австрії за дуже вигідними умовами. Крім того, вони отримали шанс тренуватися в Кореї під час Юнацьких Олімпійських ігор 2024 року. Завдяки фінансовій підтримці від ATLAS Ukraine та німецької організації, наші діти змогли розпочати свої кар'єри в скелетоні. Ця конкретна допомога для нашого не надто популярного виду спорту є вкрай важливою.
Я впевнений, що співпраця у спортивній сфері є не лише можливою, але й надзвичайно продуктивною. Мені дуже приємно, що ми змогли налагодити партнерські стосунки з колегами з інших країн, що дозволяє нам впроваджувати покращені умови для наших дітей. Ми маємо можливість підтримати дітей, які сильно постраждали від війни та втратили свої домівки, даруючи їм шанс на нове, яскраве майбутнє через спорт. Я сподіваюся, що наш досвід стане прикладом для інших видів спорту, щоб вони також об’єднувалися, співпрацювали та шукали нові можливості для розвитку.
М.П.: Ти згадував, що подав позов до Міжнародного олімпійського комітету через дискваліфікацію, пов'язану з шоломом пам'яті. Чи можеш розповісти, на якому етапі зараз перебуває справа?
В.Г.: Перший судовий процес відбувся одразу після Олімпійських ігор. Це була швидка справа в CAS (Спортивний арбітражний суд, заснований МОК - ред.), в якій, на жаль, ми, здавалося б, зазнали поразки. Хоча слухання проходило у досить односторонньому, позитивному ключі. У нашій підтримці не було жодного аргументу, на який МОК міг би відповісти, і на всі зауваження, які висловлював МОК, ми надали чіткі контраргументи. Рішення суду виявилося дуже дивним і досі здається мені нелогічним.
Ми ще не звернулися до суду загальної юрисдикції, але нашою метою є подача справи до такого суду в конкретній європейській країні, де ми плануємо продовжити розгляд даної справи. Проте на даний момент ця справа все ще перебуває на стадії підготовки.
М.П.: Зараз ти в Вашингтоні. По поверненню чи ти вже будеш починати підготовку? З чим ти взагалі займаєшся влітку? Як ти тренуєшся? Ти певним чином розповідав, що в Україні, очевидно, немає такої інфраструктури.
В.Г.: Я активно готуюсь до нового змагального сезону. Моя спортивна кар'єра ще не завершена, і в цьому сезоні я планую виступати на етапах Кубка світу. За літо ми вже провели кілька тренувань і організували збір на олімпійській базі в Конча-Заспі, що під Києвом.
На жаль, у нас немає спеціалізованих умов, але ми самостійно створили стартову рейку, яка дозволила провести хоча б елементарну імітацію стартового розгону для скелетону. Цей тренувальний збір пройшов за участю всієї команди і виявився дуже успішним — кожен з нас покращив свою фізичну форму. Я сподіваюся, що вдасться ще більше вдосконалити її під час наступних тренувань. З Вашингтона я повертаюся на новий збір, де розпочнемо інтенсивну підготовку до змагального сезону.
Також паралельно ми займаємося благодійним фондом Гераскевича, який існує з 2022 року. Зараз через всю увагу, яка вже була після дискваліфікації, у нас збільшилися можливості нашого фонду, і ми намагаємося вести всі ці проекти.
Якщо коротко про проекти. Ми нещодавно запустили спільно з Платформа пам'яті Меморіал - проект з онлайн-музеєм, який присвячений спортсменам, які зображені на шоломі. Ми збираємо історії, біографії, біографічні історії цих спортсменів і плануємо повну презентацію цього музею. Це 22 історії на річницю дискваліфікації.
Наша мета полягає в тому, щоб перетворити цей музей не лише на цифровий простір, а й на фізичну локацію. Це буде інклюзивний спортивний майданчик, оснащений різноманітними тренажерами. Кожен з цих тренажерів буде присвячений видатним спортсменам, на шоломах яких розмістять QR-коди. Завдяки цьому, відвідувачі зможуть щодня приходити, займатися спортом та глибше знайомитися з історіями людей, зображених на моїх шоломах.
Інший проект - це підтримка нашої команди. І, як зрозуміло, зараз, під час війни, спорт не є першою ланкою, куди витрачаються державні гроші. І в нас дуже багато є потреб, які не закриває державне фінансування. Саме тому ми фондом долучаємося до підтримки нашого виду спорту, щоб наш вид спорту розвивався.
Ми нещодавно розпочали ініціативу спільно з Razom for Ukraine, що передбачає встановлення сонячної електростанції в одному з київських ліцеїв. Проблема, з якою ми стикаємося, є надзвичайно актуальною. Зима вже на порозі, і минулорічний зимовий сезон в Україні виявився надзвичайно складним, з численними відключеннями електроенергії та іншими труднощами. Саме тому ми прагнемо підготувати даний навчальний заклад до нових викликів, забезпечивши його електрикою, що дозволить продовжити навчальний процес і підтримувати комфортні умови в холодну пору року. Цей проект має для нас величезне значення, адже він стосується нашого майбутнього і добробуту наших дітей.
М.П.: Ти активно ділишся своїми досягненнями в соцмережах, демонструючи співпрацю з різними компаніями та блогерами. Ти зазначав, що українські спортсмени недостатньо акцентують увагу на своїй публічності та не говорять про те, чим займаються і про свої види спорту. Чи відчуваєш ти, що твоя активність у приверненні уваги справді допомагає залучати більше інвестицій та стимулює інтерес людей до різних видів спорту, сприяючи тому, щоб, як ти казав, більше людей почали цікавитися спортом?
В.Г.: Абсолютно вірно, і саме ця модель, яку ми спостерігаємо за кордоном, особливо в США, є показовою. Спортсмени тут здебільшого вважаються справжніми зірками, і це слугує чудовим прикладом для нас. У радянській системі та в пострадянському контексті, в якому ми досі перебуваємо в українському спорті, часто існують обмеження на використання соціальних мереж. Знімати відео або ділитися інформацією, відволікаючись від тренувань, заборонено. Ця модель є застарілою і не має перспективи. Спорт — це, перш за все, потужна медійна платформа, це шоу, це змагання, які привертають мільйони глядачів, а спортсмени виконують роль моделей для наслідування для багатьох поколінь.
І дуже нелогічно, коли вони не використовують цю всю платформу для того, щоб розвивати свій особистий бренд. Тобто для того, щоб розказувати про важливі дуже ініціативи, важливі проекти. І зараз, якщо ми говоримо загально, якщо ми говоримо про ці часи, це використання цієї платформи для того, щоб допомагати країні під час війни.
Оскільки ми перебуваємо в умовах війни за існування нашої нації, важливо максимально використовувати всі доступні платформи та соціальні мережі. Це надзвичайно потужні інструменти. Співпраця з брендами, іншими блогерами та комерційними компаніями відкриває нові можливості для розвитку спорту та залучення додаткових фінансів для різних видів спорту.
Якщо говорити про саме про перегляди, ми також зараз активно працюємо з телеканалом Суспільне спорт, щоб також були трансляції скелетону в Україні. Вони вже були два роки, але ми хочемо, щоб на наступний сезон також збереглися. І це ще один напрямок роботи, в якому ми працюємо, і він за кулісами.
Ця діяльність не є надто публічною, проте вона має велике значення, оскільки саме завдяки їй український скелетон стане доступним для перегляду на телебаченні. Це дозволить людям краще зрозуміти суть цього виду спорту. За останні два роки, коли скелетон транслювався по телебаченню, ми помітили, що глядачі почали більше розуміти його нюанси. Для них це вже не просто спуск на санчатах; вони починають усвідомлювати різноманітні траси та складнощі, з яких складається цей спорт. Звісно, для розвитку потрібно багато зусиль, однак також важливо використовувати соціальні мережі для популяризації спорту, ділитися власними ініціативами та повсякденним життям. Це допоможе просувати український спорт у сучасних умовах.
М.П.: Ти згадав про американський спорт. Нещодавно був чи Чемпіонат світу з футболу в Лос-Анлджелесі буде. Чи ти дивився футбол? І чи ти будеш дивитись Олімпіаду? Якими видами спорту ти сам цікавишся як глядач?
В.Г.: Я загалом фанат спорту. Зараз не те щоб супер багато часу, але матчі Чемпіонату світу з футболу дивився. Деякі іноді, на жаль, в укритті, тому що в нас було так, як в Україні. Олімпійські ігри для мене - це величезне свято. Я дуже люблю загалом спорт і літні види спорту я дивився. Якщо брати до уваги минулі Олімпійські ігри, то, напевно, все, що я просто встигав дивитися, то я дивився.
Безумовно, основна частина наших тренувань зосереджена на легкій атлетиці, особливо на спринтерських дистанціях, тому я завжди намагаюся бути присутнім на цих заняттях. Це включає біг на 100 і 200 метрів, а також стрибки у висоту. У нас є справжні зірки спорту, які невпинно борються за медалі і мають великі шанси на успіх. Також я захоплююся гімнастикою, плаванням та практично всіма видами спорту. Теніс - моя велика пристрасть. Нещодавно мені пощастило познайомитися з нашими тенісистками, і я з нетерпінням чекаю, щоб підтримати їх на Олімпійських іграх. Відстежуватиму всі події, наскільки зможу.
Я дуже захоплююсь різними видами спорту і також людям рекомендую іноді спробувати ці види спорту, тому що вони є дуже цікавими. І коли ти сама пробуєш сам якісь види спорту, ти розумієш, наскільки вони складні, і наскільки ці люди, які цим займаються на професійному рівні, наскільки це надлюди, наскільки вони чудові.
М.П.: Якщо не заперечуєш, поділись своїми рекомендаціями. Які книжки тобі зараз до душі? Яка музика звучить у твоєму плейлисті? Які фільми чи серіали тебе захоплюють? Чим ти займаєшся в своєму повсякденному житті?
В.Г.: Зараз не так багато часу для цього, але я читаю досить багато. Зараз я прочитав книгу "Як ніколи не помилятися". Я не пам'ятаю автора, не скажу, але це про те, як математику можна перенести в своє звичайне життя. Тому що в загальному загалом в своєму житті поза спортом я також фізик. Я закінчив фізичний факультет Шевченка, і для мене все, що пов'язане з математикою і фізикою, це дуже цікаво.
Під час польоту в літаку я переглядав фільм "Project Hail Mary". Мене справді вразила його тематика — космос, міжзоряні подорожі та рятування планети.
Я також рекомендую звернути увагу на українську літературу. В наш час з'явилося безліч талановитих українських авторів. Особисто мені дуже імпонує творчість Іларіона Павлюка; я вже ознайомився з трьома його книжками, а також четвертою. Зараз планую почати читати "Книга Емілія", але "Танець недоумка" справив на мене велике враження. У цій книзі є навіть невеличкий фрагмент про космос, але загалом всі його твори написані на високому рівні. Якщо відволіктися від національного контексту і просто насолоджуватися читанням, то можна з упевненістю сказати, що наші книги нічим не поступаються популярним бестселерам, таким як "Марсіанин". Вони мають цікаві, продумані сюжети, які точно захоплять вашу увагу. Для читачів з України в них завжди присутні елементи української душі та культури, що робить їх ще більш привабливими. Я дійсно насолоджуюсь цими творами!
Я є великим прихильником біографічної літератури. Особливо мені сподобалась книга "Shoe Dog" Філа Найта, яка розповідає про становлення компанії Nike. Ще одна цікава книга — про Jay-Z, відомого американського артиста, в якій описується, як він створив свою бізнес-імперію. Автором є журналіст, що детально досліджує його кар'єру, а не сам Jay-Z. Крім того, я часто читаю щось легке під час подорожей, наприклад, детективи Агати Крісті.
М.П.: У тебе хороша англійська, ти в оригіналі читаєш англійською?
В.Г.: Коли як. Насправді я зазвичай читаю книги українською, оскільки це для мене швидше. Проте у мене є кілька творів, які я віддаю перевагу читати англійською. Мене дуже захоплюють збірки Джеремі Кларксона — це справжній символ епохи, а програми на кшталт Top Gear стали частиною мого дитинства. Його книги та колонки я читаю в оригіналі. Це для мене легке читання, де він ділиться своїми думками, зокрема про політиків. Мені цікаво, як він описує великі збори, такі як Генеральна асамблея, і те, як учасники, страждаючи від джет-легу, можуть приймати важливі рішення. Він навіть пропонує переосмислити цей формат, адже часто рішення виявляються безглуздими через недостатню акліматизацію.
Мені цікаво почитати про традиції Британії також. Загалом я стараюсь приділяти увагу читанню, тому що для мене це теж трошки відпочинок саме для голови відволіктися від цих поточних справ. Тому що, як ми вже зрозуміли, у нас дуже багато напрямків роботи, різноманітні проекти плюс спортивна підготовка. І хочеться іноді просто щось з поза цього всесвіту, просто щось поринути в щось інше.
Я дивлюсь багато серіалів це багато Netflix, це багато HBO Max, просто коли є хвилинка, я люблю щось читати, дивитися.
М.П.: А які виконавці в тебе в плейлисті? Топ-5 улюблених гуртів?
В.Г.: У моєму плейлисті є кілька класичних українських пісень. Я справді захопився Яремчуком після перегляду документального фільму про його життя "Яремчук: Незрівнянний світ краси". Це справжній шедевр, і його популярність залишається актуальною й сьогодні. Окрім цього, я обожнюю електронну музику. Наразі є нова зірка, яка швидко здобула популярність — це Fred again. Його композиції вражають, адже це унікальний мікс стилів. Також я багато слухаю американську музику, зокрема Тревіса Скотта та J. Cole. Це частина американської культури, але українська музика займає важливе місце в моєму житті також.
У мене завжди у всіх плей-листах є якісь українські композиції, сучасні композиції "Варнака" (Ярослав Іванов був воїном 3-ї ОШБр - ред.), який, на жаль, нещодавно загинув. Я з ним також не встиг особисто познайомитися, але ми були знайомі онлайн, і він мене також підтримував під час дискваліфікації, на жаль, загинув, але він також писав музику. Його пісні якісь є в мене в плей листі. У мене нема якогось одного жанру, який я слухаю.
У мене є вініловий програвач, там є і Sade, і якісь композиції більш класичні. Тому я люблю музику слухати. На тренуванні, звичайно, слухаю музику.
М.П.: Тобто слухаєш, коли їдеш?
В.Г.: Ні, коли я займаюся розминкою, під час пробіжок чи в залі під час тренування. Я регулярно слухаю музику, і це приносить мені задоволення.
#Українці #Соціальна мережа #Телебачення #Україна #Володимир Путін #Росія #Білорусь #Суспільство #Англійська мова #Південна Корея #Київ #Канада #Ліцей #Німеччина #Вашингтон, округ Колумбія #Лос-Анджелес #Австрія #Біженець #Спорт #Бренд #Агресія #Латвія #Авторитаризм #Агата Крісті #Репресії #Олександр Усик #Олімпійські ігри #Сергій Бубка #Фізик #Ковентрі #Міжнародний олімпійський комітет #Зімбабве #Джей-Зі #Джеремі Кларксон #Америка #Реклама #Nike, Inc. #Чому #Фан (особа) #Home Box Office #Чемпіонат світу з футболу ФІФА #О, Харлан #Правило виїзних голів #Скелетон (вид спорту) #Роберт Мугабе #Sade (гурт)
