XXI століття починалося як епоха серіальних історій. Протягом останніх двадцяти років серіал посідав місце, яке колись належало великому роману. Він дозволяв роками залишатися поруч із героями, спостерігаючи за їхнім життям, тому такі серіали, як "Клан Сопрано", "Клієнт завжди мертвий" та "Пуститися берега", могли не просто розповідати історії, а досліджувати, як із часом змінюється суспільство.
Але тепер епоха грандіозних десятигодинних фільмів остаточно відходить у минуле. Спробуємо розібратися, чому золотий вік телебачення закінчився і що приходить йому на зміну.
Peak TV більше не повернеться
Золота ера серіалів, що розпочалась з кабельного каналу HBO, поступово перетворилася на справжній бум стримінгу, і ось вже на наших очах вона підійшла до свого завершення. Як зазначив у 2015 році керівник телеканалу FX Джон Ландграф, цей період, відомий як Peak TV, відійшов у минуле. В останні роки індустрія стикається зі скороченням: витрати на виробництво зростають, і тому великих авторських проєктів стане значно менше.
Проте це не означає, що якісні серіали зникли з горизонту. Вони завжди існуватимуть. Завершилася економічна та культурна модель, яка протягом двадцяти років робила авторський серіал однією з провідних форм масового мистецтва. Коли такі шоу, як "Клан Сопрано", "Божевільні" та "Пуститися берега" стали справжніми культурними явищами, інші телеканали також почали інвестувати в престижні серіали, аби випередити своїх конкурентів. Згодом стримінгові платформи, зокрема Netflix, який став лідером у цій сфері, почали вкладати величезні суми в оригінальний контент з метою залучення якомога більшої кількості підписників. Таким чином, мистецькі амбіції на деякий час несподівано злилися з бізнесовими інтересами.
Чітко видно, коли індустрія досягла свого максимуму, завдяки статистичним даним. У 2022 році в США було випущено приблизно 600 нових серіалів. Проте в 2023 році ця кількість зменшилася на 14% — вперше за останні десять років, за винятком пандемійного 2020 року. Згодом зникла і сама необхідність підтримувати такий обсяг серіального виробництва. Інвестори перестали орієнтуватися на збільшення числа нових підписників — вони нарешті почали шукати реальний прибуток. Виявилося, що 600 серіалів не користуються попитом. Модель, за якою велика команда протягом року чи двох працює над проектом, який практично ніхто не помічає (і який закривають після першого сезону), виявилася економічно необґрунтованою.
Згідно з інформацією британської аналітичної компанії Ampere Analysis, у період з 2022 по 2025 роки замовлення на американські телевізійні шоу для стримінгових сервісів зменшилися приблизно на 41%. Хоча в 2025 році виробництво в США трохи відновилося після значного спаду, викликаного страйками акторів і сценаристів у 2023 році — які вперше за 63 роки призвели до зупинки кінематографічної індустрії країни — воно все ж становило лише 76% від рекордного рівня 2021 року. Це свідчить про формування нової, значно нижчої норми виробництва серіального контенту.
Як стримінги поховали власну революцію
У той же час традиційне лінійне телебачення виявилося більш витривалим, а кількість замовлень на оригінальні серіали з 2023 по 2025 рік навіть зросла на 11%. Це пояснюється простою причиною: виробнича модель телебачення вже давно орієнтована на економію та стабільність. Класичне телебачення вміє створювати недорогі багатосезонні поліцейські драми, медичні шоу, ситкоми та реаліті-програми — все в тих же декораціях, з постійними акторами та налагодженим виробничим процесом. Тому година такого контенту обходиться значно дешевше.
Крім того, традиційне телебачення не зазнало таких же драматичних змін, як стримінгові сервіси. Проте термін "стійкіше" у цьому контексті не вказує на розквіт, а лише на те, що лінійне ТБ втрачає свої позиції повільніше, ніж це відбувається зі стримінгами.
І ось тут розпочинається найцікавіше. Золотий вік серіалів не був знищений традиційним телебаченням, а став жертвою успіху самого стримінгу. Netflix привчив глядачів до практично безмежного вибору шоу на будь-який смак. Інші компанії запустили свої платформи, і почалися божевільні перегони за контентом. В результаті, глядачі опинилися в морі варіантів: двадцять різних платформ і тисячі серіалів, на перегляд яких не вистачає часу навіть професійним критикам. Так, серіал, який колись був важливою культурною подією, перетворився на безлику одиницю в каталозі.
Одночасно виник новий суперник, якого HBO в епоху "Клану Сопрано" навіть не міг уявити. Це не традиційні телеканали, а платформи в Інтернеті — TikTok, YouTube, Instagram та нескінченний потік контенту, що маскується під відео.
Згідно з дослідженням Deloitte, проведеним у 2026 році, близько 50% американських зумерів, тобто молодих людей до 30 років, вважають, що контент у соціальних мережах є для них більш значущим, ніж традиційні фільми та серіали. Близько такої ж кількості респондентів зазначили, що відчувають більш тісний зв'язок із творцями онлайн-контенту, ніж із акторами та ведучими телебачення.
В Україні відсутня подібна статистика. Проте інформація про споживання медіа свідчить про аналогічний структурний трансформаційний процес: молодь все частіше віддає перевагу YouTube та коротким відео, замість звичного телевізійного контенту. Тепер серіали конкурують не лише з іншими серіалами, а й за увагу глядача, намагаючись утримати його інтерес протягом щонайменше сорока хвилин.
У минулому приховане майбутнє.
Отже, телебачення все активніше звертається до перевірених концепцій. Яскравим прикладом цього є медичний процедурал "Лікарня Пітт", який вже другий рік підряд отримує нагороди "Еммі".
Один з найбільших телевізійних успіхів останніх років був створений за принципами, якими керувалися раніше на телебаченні, приблизно тридцять років тому: основна дія відбувається в лікарні, акторський склад залишається практично незмінним, немає натурних зйомок, серій багато, вони виходять щотижня, а вартість кожної не перевищує 5 мільйонів доларів. Для порівняння, один епізод "Павука-нуару" з Ніколасом Кейджем, який закрили після першого сезону, обійшовся щонайменше у три рази дорожче.
Саме таку модель виробництва наразі свідомо просувають як стійкішу та економнішу. Ще 2025 року телекритики помітили парадокс: майбутнє стримінгового телебачення дедалі більше нагадує його власне минуле.
Іронія полягає в тому, що два десятиліття тому стримінгові сервіси оголосили про загибель традиційного телебачення, а тепер цю економічну модель, яка не так давно вважалася архаїчною, представляють як новаторську стратегію. Таким чином, на стримінгові платформи поступово повернулися такі елементи, як реклама, пакети послуг, регулярні випуски серіалів, спортивні програми, прямі трансляції та реаліті-шоу.
У результаті, авторські проекти з високими витратами та значними ризиками будуть все більше відчувати труднощі в конкуренції за фінансування з боку серіалів, які вже мають свою глядацьку аудиторію. Це стосується таких форматів, як франшизи, спін-офи, екранізації, зокрема популярних відеоігор, а також жанрів true crime і процедуралів. У звіті Deloitte зазначається, що орієнтація на фандом та відомі інтелектуальні власності дозволяє інвесторам знижувати ризики.
Приклад, який варто зазначити: однією з основних вересневих новинок на Prime Video став перший повноцінний спін-оф популярної франшизи "Річер". Цей серіал зосереджується на другорядній героїні всесвіту "Річера" Френсіс Ніглі, яку зіграла Марія Стен, і його прем'єра відбулася в більш ніж 240 країнах одночасно. Лише через тиждень після виходу "Ніглі" зайняла перше місце в рейтингах США та інших країнах, а згодом випередила навіть четвертий сезон "Річера" на платформі Prime Video.
Де в Європі ще існують фінансові можливості для виробництва серіалів?
Криза в виробництві серіалів не була притаманна лише Сполученим Штатам — вона також торкнулася тих країн, які протягом багатьох років задавали тон у розвитку телевізійної драми.
Найпоказовіший приклад -- Велика Британія, що й досі залишається найбільшим у Європі виробником серіалів до 13 епізодів. Лише за рік доходи незалежних телепродюсерів тут упали приблизно на 400 млн фунтів, а кількість нових замовлень помітно скоротилася. Експерти попереджають: під загрозою опинилася сама модель суспільного мовлення, завдяки якій BBC, Channel 4 та інші мовники десятиліттями могли дозволити собі серіали з виразно британською інтонацією -- авторські, дивні, ризиковані, тісно пов'язані з місцевою культурою й тому зовсім не схожі на стандартизований продукт глобальних стримінгів.
Скандинавські країни — Данія, Швеція, Норвегія та Фінляндія — переживають складні часи. Саме тут зародився популярний жанр Nordic Noir, а в період з 2000 по 2010 роки регіон став важливим центром європейського серіалопroduкції. Проте наразі виробництво серіалів зазнає значних труднощів: у 2024 році до Nordic Film & TV Fund було подано на 35% менше заявок на драматичні проєкти в порівнянні з попереднім роком, а в порівнянні з 2022 роком — на 43% менше. У 2025 році кількість замовлень знову зменшилася, а деякі компанії взагалі припинили свою діяльність. Ситуація не менш тривожна і на батьківщині корейських драм — у Південній Кореї.
Натомість французький ринок на тлі загального спаду тримається напрочуд упевнено. Тут серіальне виробництво підтримує держава -- зокрема через Національний центр кіно та анімації при Міністерстві культури, який бере участь у фінансуванні галузі.
В Іспанії, навпаки, індустрія стримінгів демонструє вражаючі результати: Netflix планує вкласти понад мільярд євро в іспанський ринок у період з 2025 по 2028 рік. Це зростання зумовлене поєднанням великих аудиторій за межами Іспанії та вигідними умовами для виробництва контенту. Іспанські серіали мають потенціал залучити глядачів не лише з Іспанії, а й з Латинської Америки та США. Після успіху таких хітів, як "Паперовий будинок" і "Еліта", країна почала активно розвивати свою серійну індустрію: впровадила податкові пільги, покращила знімальну інфраструктуру, сформувала професійні команди та створила сприятливі умови для залучення міжнародних інвестицій.
Якщо британська модель дійсно почне втрачати популярність, Іспанія може стати одним із небагатьох значних європейських ринків, де авторські преміальні серіали не є рідкісними випадками, а становлять цілком окремий сегмент індустрії.
Великий бум телевізійних серіалів став моментом, коли телебачення, стримінгові платформи, великі інвестиції та культурний престиж злилися в єдину тенденцію. Це не означає, що дорогі серії, створені у форматі десятигодинних фільмів, зникнуть зовсім. Наразі завершено зйомки перших двох сезонів "Гаррі Поттера", і, за інформацією, кожен з них обійшовся приблизно в 800 мільйонів доларів, хоча HBO ще не розкрив офіційний бюджет. Ринок все більше розділяється на дві основні виробничі моделі: дорогих преміум-серіалів стане менше, а от проектів середнього бюджету з розрахунком на кілька сезонів — більше.
#Телебачення #Європа #Швеція #Instagram #Суспільство #Південна Корея #Норвегія #Франція #Серіал #Іспанія #Netflix #Латинська Америка #Сценарист #YouTube #Телевізійний канал #Данія #Гаррі Поттер (персонаж) #Революція #Фінляндія #Інвестор #Кіноіндустрія #Ніколас Кейдж #Сопрано #FX (телеканал) #Deloitte #Америка #Велика Британія #Канал 4 #Потокове медіа #Модель (людина) #Home Box Office #Британська радіомовна корпорація #«Пуститися берега» #Вміст (медіа) #«Сопрано» #Явище #«Шість футів під землею» (телесеріал) #«Божевільні» #Скандинавські країни
