"Кіно — Попелюшка": чому фахівці висловили незадоволення критеріями та процесом відбору в проекті "Тисячовесна"

Зокрема, на презентацію давали лише п'ять хвилин, яких іноді не вистачало навіть на три запитання.

Найбільш суттєва критика стосується самого регламенту "Тисячовесни". У своїй статті доктор філософії в галузі журналістики, член Національної спілки журналістів України та ECREA Петро Катеринич зазначає, що багаторічна керівниця київського кінотеатру "Жовтень" Людмила Горделадзе вказує на недоліки в умовах конкурсу. Внаслідок цих помилок до участі в ньому залучилися численні виробники телевізійного контенту, які скористалися значним та відносно доступним державним фінансуванням.

Згідно з висловлюваннями Горделадзе, уряд покриває лише 50% витрат телесеріалів, тоді як для телефільмів немає подібних обмежень у правилах. При цьому авторське кіно не має спеціальних умов, хоча компенсація з боку держави для нього може досягати 100%.

"Документальні фільми для кінотеатрів повинні мати тривалість не менше 70 хвилин, в той час як спеціалізований закон встановлює мінімальний час для повнометражного фільму на рівні 52 хвилин. За словами Горделадзе, концепція конкурсу сприяє завищенню витрат на контент для YouTube: легше обіцяти велику онлайн-аудиторію, ніж організовувати прокат неігрового кіно. Вона зазначає, що фінансування екранного продукту в цілому виглядає так, ніби "кіно, на жаль, є Попелюшкою", хоча для кінематографії існує спеціальна законодавча база для державної підтримки," -- зазначається в статті.

Під час самих пітчингів також виникали труднощі. Оглядачка видання "Детектор медіа" Лєна Чиченіна відзначила, що в одному потоці поєднали авторське фестивальне кіно, комерційні проєкти, серіали та дебютні роботи. Це призвело до того, що представники серіалів оцінювали фестивальні фільми, а творці артхаусу -- комерційні ідеї. На кожну презентацію відводилося всього п'ять хвилин, що іноді виявлялося недостатнім навіть для трьох запитань, відповіді на які могли б бути критично важливими для оцінювання.

Чиченіна також зазначила про продюсерок серіалу "Сліпа", які після початку повномасштабного вторгнення стали керівницями російського телеканалу СТС. Вона розповіла, що вони приїхали з Франції з метою залучення фінансування для кількох проєктів, але їхні пояснення щодо роботи на російському каналі залишилися без відповіді через закінчення часу на презентацію.

"Найбільше питань виникає стосовно подвійного статусу експертів, які водночас виступали як заявники. Формально це не є порушенням, адже умови конкурсу це не забороняють. Однак знайти достатню кількість фахівців, які готові відмовитися від своїх проектів заради оцінювання чужих, дійсно важко," - зазначає Катеринич.

Оновлені правила, затверджені постановою Кабміну №975, передбачають, що публічні презентації проєктів проходять до засідань конкурсних комісій і не входять до їхньої роботи. Самі засідання комісій відкриті для громадськості та транслюються онлайн, за винятком засідання, під час якого готують пропозиції щодо визначення переможців.

"Отже, процес пітчингу проходитиме відкрито (Бережна вже підтвердила, що записи будуть доступні), за винятком фінального обговорення та голосування. Саме в цій закритій частині зустрічі експерти, деякі з яких раніше представляли свої власні проєкти, і складали список рекомендованих," -- зазначається в статті.

Документалістка Галина Храпко поділилася досвідом роботи такої системи на практиці, розповідаючи про свій фільм "140 діб у небі", який став одним із рекомендованих переможців. Вона зазначила, що коментарі експертів, отримані на другому етапі, передавалися колегам на третьому етапі, проте безпосередньо до фіналістів ці зауваження не доходили.

Зокрема, в процесі пітчингів траплялися випадки, коли експерт ставив запитання, спираючись на коментарі інших, а учасник змушений був витрачати час на роз'яснення, що автор зауваження недостатньо уважно ознайомився з матеріалами проєкту.

Храпко також звернула увагу на ситуації, коли експерти, які самі подавали заявки, залишали засідання комісії, щоб представити власні проєкти. Іноді це відбувалося в іншій залі та в іншій категорії. За таких умов виникало питання, хто оцінював презентації, які ці експерти не могли почути, і як потім враховували їхні оцінки. У оприлюднених правилах чіткої відповіді на це немає.

У статті зазначається, що міністр культури Тетяна Бережна визнає відсутність спеціальної процедури для оскарження результатів, оскільки застосовуються "загальні юридичні норми".

Експертка Ольга Тищук повідомила, що процес ретельної оцінки проєктів зайняв у неї близько місяця. Протягом цього періоду вона підготувала щонайменше 1500 знаків коментарів для кожного з проєктів, виявивши при цьому типові проблеми в заявках, такі як надмірно високі бюджети — до 500-700 тисяч гривень за один рілс, а також брак інформації щодо поширення контенту та конкретних показників його ефективності.

Крім фінансової підтримки, лауреати отримають шанс для компаній, які впроваджуватимуть проєкти, стати критично важливими підприємствами та забезпечити бронювання своїх працівників. Бережна підкреслила, що однією з вимог для цього є укладення угоди на реалізацію проєкту на суму не менше 100 тисяч гривень.

Однак сам контракт не гарантує автоматичну критичність: підприємство повинно відповідати чинним вимогам і пройти визначену процедуру. Для більшості компаній існує також зарплатний поріг – не менше 25 941 грн. Водночас значна частина кінематографічного ринку функціонує через фізичних осіб-підприємців та проектні контракти, тоді як бронювання пов’язане з військовозобов’язаними працівниками підприємств, що відносяться до критично важливих. Через це незалежним продакшнам буде важче скористатися цим механізмом в порівнянні з великими компаніями, що мають постійні кадри, – зазначається в статті.