Портрет найзначнішого генія в історії Північної Ірландії.
Збірна України завершить перше коло нового сезону Ліги націй матчем проти команди Північної Ірландії. Ця збірна, що звикла до обмежених амбіцій (що, в принципі, зрозуміло для країни з населенням менше двох мільйонів), покладається на командний дух, злагодженість та добру взаємодію для досягнення успіху.
Досягнення "зелено-білої армії" (цікаво, що саме це прізвисько підкреслює командний дух як ключ до перемоги) ще зовсім не потьмяніли з часом. Ми, українці, майже як ніхто інший пам'ятаємо ті моменти, коли північноірландці створювали справжні сенсації, обігруючи суперників, які виглядали сильнішими на папері. І навіть у "головній команді" Ярмоленко може поділитися цими спогадами з молодшими гравцями.
Тоді північноірландська збірна досягла плейоф Євро-2016, де в захоплюючому британському дербі поступилася команді Уельсу. На етапі відбору їм вдалося обійти румунів та угорців, чиї футбольні успіхи, безсумнівно, залишилися в історії.
Це не завжди було так. Існували часи, коли північноірландці мали у своїх рядах гравця, чий талант здавався безмежним. Гравця, який міг самостійно вирішити фінал Кубка чемпіонів, потім провести час у власному (!) нічному клубі, а згодом знову показати блискучий виступ - і так без кінця протягом багатьох років. Людина, яка вивела Північну Ірландію на світову футбольну арену, навіть не беручи участі у світових чемпіонатах, - легендарний Джордж Бест.
Світава грань: швидкий переїзд до Англії, Бенфіка в ролі жертви, божественний дриблінг.
Враховуючи його подальші життєві обставини, важко уявити, що Бест у віці 11 років успішно пройшов вступні іспити до престижної школи Гросвенор. Це справді можна вважати шансом на успішне майбутнє, адже серед випускників цієї установи є чимало видатних осіб з політичної та культурної сфери Північної Ірландії. Проте Бест не скористався цим шансом, і, можливо, не міг цього зробити — він був занадто близьким до простих людей, зі всіма їхніми позитивними рисами та недоліками.
Батько Беста працював токарем, а його мати, подібно до Кармен, була зайнята на тютюновій фабриці. Однак, можливо, ще більш суттєвим було те, що вони сповідували протестантську віру, тоді як їхня школа знаходилася в католицькому районі. За словами Беста, йому доводилося буквально втікати від фанатиків по дорозі до навчання (цікаво, чи не сприяло це розвитку його футбольних навичок?).
Крім того, у відомій школі існувала тільки регбійна секція, тому він із захопленням перейшов до звичайного навчального закладу, де в спортивній секції викладали справжню віру в Беста.
Навіть перша, майже дитяча світлина Джорджа - з м'ячем під ногами. Його батько, який, до речі, родом зі Шотландії (що, напевно, й пояснює, чому вибір припав не на гельський футбол чи регбі), грав у аматорській команді як хобі. Тож немає нічого дивного в тому, що він почав навчати Беста футбольним навичкам, щойно той зробив свої перші кроки.
Як і для більшості молодих людей з робітничого середовища, футбол для Беста став не лише захопленням, а й способом відволіктися від повсякденності та знайти нових друзів. Він не раз пропускав уроки, аби провести час на полі з товаришами, активно підтримував місцевий футбольний клуб (для нього це був Гленторан), а його головною метою була професійна кар'єра. Усе це відповідає класичному образу майбутньої зірки. Проте, була одна особливість: Бест згадував, що на його батьківщині особливо популярними були матчі з величезними складами - "тридцять на тридцять".
Ти навчався не віддавати м’яч, коли отримував його, адже якщо втрачав, то міг більше не мати можливості його торкнутися. У цих іграх, якщо тобі вдавалося здійснити шість дотиків до м'яча, ти вважався справжнім майстром.
Зародження легенди: руїни Манчестер Юнайтед, сценарій у стилі Голлівуду, трансформація в зірку.
Ніколи не вгадаєш, як навіть найменші вибори здатні вплинути на хід історії. У світі футболу трансформації стосуються не лише підсумкових результатів чи команд, що займають перші місця, а й самої сутності та філософії гри.
Першим скаутом з англійських клубів, який відвідав Північну Ірландію, став представник команди Лідс. Однак, він не звернув уваги на потенціал хлопця, вважаючи його "занадто худим" для професійного футболу. Натомість Манчестер Юнайтед не тільки повірив у його здібності, але й був готовий терпіти труднощі протягом кількох років: до досягнення 17-річного віку Бест міг виступати лише в неофіційних матчах, оскільки північноірландці прагнули захистити свої молоді таланти від викрадення.
У 1961 році, коли Бест здійснив перехід через протоку заради Манчестера, Лідс очолив Дон Реві. Якою б могла бути історія, якби цей видатний тренер, що привів "павичів" до двох чемпіонських титулів і фіналу Кубку чемпіонів, отримав у свою команду найталановитішого гравця свого часу? Чи не стала б тоді Лідс справжнім футбольним грандом з безліччю трофеїв і перемогою в Лізі чемпіонів? І чи не довелося б Манчестер Юнайтед чекати на свій "вухатий" трофей щонайменше до приходу Алекса Фергюсона?
Насправді, Бест приєднався до колективу, який насправді важко назвати депресивним — це було б занадто легковажно вказати на складність ситуації. Депресивний стан Манчестер Юнайтед спостерігався нещодавно, але у 1961 році над "Олд Траффорд" панували тіні загиблої команди. Я вже писав окрему статтю про трагедію в Мюнхені:
Однією з найбільш дивовижних аспектів футболу є те, як "дияволи", попри втрату значної частини складу, змогли зайняти друге місце вже в наступному сезоні. Проте два наступні роки принесли лише сьомі позиції, а далі команда опинилася в боротьбі за виживання — і це виглядало цілком закономірно. Клуб зазнав унікальних і надзвичайно серйозних втрат — їх можна було б посперечатися, але в умовах жорсткої конкуренції навіть слави Чарльтона не вистачало, щоб перетворити "дияволів" на не просто червоних, а на золотих.
Вже в дебютному сезоні, коли Беста почали залучати до основного складу, команда здобула друге місце в турнірі. Загалом клубу вдалося повернутися до елітного статусу лише за два кроки, і придбання Денніса Лоу виявилося не менш важливим. Проте в сезоні 62/63, коли Беста ще не було в команді, "червоні дияволи" фінішували на 19-му місці, незважаючи на 29 забитих м'ячів Лоу. Клубу був потрібен ще один неперевершений талант, щоб механізм почав працювати, і цим талантом став майстер дриблінгу:
Результативність, хоч і дуже гідна (181 гол у 474 матчах за МЮ), навіть близько не передає масштабу таланту Джорджа. Його сольні проходи з м'ячем, який він постійно тримав за лічені міліметри від ніг, не міг зупинити жоден захисник. Якщо звести магію того МЮ до кількох дій, то Чарльтон розганяв атаки розумними передачами, Бест дриблінгом стягував на себе оборону, а Лоу забивав м'яч за м'ячем - хоча, звісно, стиль гри був значно різноманітнішим.
Поява Беста в основі МЮ зробила клуб great again. Другий сезон у першій команді, він же перший у статусі гравця основи, приніс чемпіонство - причому всі відзначали імпульс, який він дав "дияволам". На початку сезону-64/65 на "Стемфорд Брідж" він видав такий розкішний матч, що йому аплодували вболівальники Челсі, а Лоу сказав, що після такого перформансу команда повірила у власні сили.
"Дияволи" завершили сезон із тією ж кількістю очок, що й Лідс, але посіли перше місце завдяки кращій різниці м'ячів - ніхто не забив більше за їхню бронебійну атаку.
У наступному сезоні настав момент, коли потрібно знову змагатися за Кубок чемпіонів. Після успішних поєдинків із фінським ГІКом та східнонімецьким Форвертсом (МЮ здобув перемогу в усіх чотирьох матчах, відзначившись 14 забитими голами) настав час зустрітися з Бенфікою, яка вже має кілька "вухатих" трофеїв у своєму музеї. У домашньому матчі ми святкували перемогу з рахунком 3:2, але це було лише початком боротьби.
На той момент Бенфіка зіграла 19 домашніх матчів у Кубку чемпіонів. Перший поєдинок з Севільєю закінчився безгольовою нічиєю 0:0, проте в наступних 18 матчах команда здобула перемоги, часто з великим відривом у рахунку. Наприклад, Реал у попередньому сезоні зазнав поразки з рахунком 1:5. "Орлам" варто було б пошкодувати, що фінали в Європі проводяться в форматі одного матчу: два останні такі зустрічі на нейтральному полі завершилися для них невдало, тоді як домашній стадіон у Лісабоні завжди надавав їм підтримку.
Перед початком поєдинку Басбі закликав своїх підопічних діяти обережно, принаймні, протягом перших двадцяти хвилин. Але молодий талант не врахував цих порад: вкінці цього відрізку Бенфіка вже програвала з рахунком 0:3, причому два з цих голів забив Бест. Цей бурхливий старт на стадіоні "Да Луш" зробив Джорджа справжньою зіркою на європейській арені, і саме португальські журналісти вперше охрестили його "Бітлом".
Бест став символом нової ери не лише завдяки своїм спортивним досягненням. Він навіть у дитинстві не став свідком похорону гравців Манчестер Юнайтед, а до юнацької команди приєднався лише через три роки після тієї трагедії. Його розвиток як основного гравця ознаменував початок нової епохи: тяжкі часи скорботи (не лише через трагедію в Мюнхені: війна була зовсім свіжою раною, а вболівальники пам'ятали про бомбардування і намагалися відбудувати країну!) поступилися місцем щасливій та креативній епосі.
Людина, яка отримала прізвисько на честь відомих рок-музикантів, відображала дух своєї епохи. Основні принципи "боротися і боротися" поступилися місцем творчому підходу — Бест, здатний самотужки перевершити цілу команду, став справжньою зіркою, на яку приходили дивитися, як на рок-легенду. Бест, Лоу та Чарльтон сяяли, немов рок-група: незабаром МЮ став першою командою в історії футболу, в складі якої грали три лауреати "Золотого м'яча".
А вручати "Золоті м'ячі" було за що. Той розгром Бенфіки не привів до перемоги в КЄЧ: через травми Бест пропустив півфінал проти Партизана, і МЮ сенсаційно поступився сербам. Не біда: прогалину довелося заповнити через два роки: у фіналі Кубку чемпіонів "дияволи" розгромили ту саму Бенфіку 4:1, а Бест, за словами воротаря команди Степні, був єдиним, хто продовжував бігати в овертаймі.
Лоу отримав свій "Золотий м'яч" після того, як став віцечемпіоном. Чарльтон здобув цю нагороду у 1966 році, що полегшувало його шлях, адже він виступав за збірну Англії. Бесту, як наймолодшому лауреату, довелося трохи почекати, але після здобуття "вухатого" у 1968 році його перевага над іншими гравцями була настільки вражаючою, що навіть відсутність на чемпіонаті Європи не стала для нього перешкодою.
Темна сторона: алкоголізм, безладне життя, ранній відхід
Вечір після отримання медалей за тріумф у Кубку чемпіонів Бест не пам'ятав - він зізнався, що перебрав з алкоголем. За його словами, це був перший момент, коли випивка почала впливати на його життя у футболі. Тоді він навіть не міг уявити, що той "вухатий" Кубок, здобутий в 22 роки, стане останнім трофеєм у його кар'єрі.
Бесту вважають не лише рок-зіркою, а й першим футбольним ідолом. Він активно з'являвся в численних рекламних кампаніях, мав романи з відомими особистостями і займався підприємництвом. Його пристрасть до алкоголю також знайшла відображення в його житті: він відкрив два нічні клуби в Манчестері. Як можна заборонити людині відвідувати "злачні" місця, якщо вони є частиною його бізнесу?
Окремою історією стали пасії Беста: і тут він любив яскравість. Спочатку це була "просто" модель Джекі Гласс:
Далі – ще одна модель, але з-за кордону та з епатажним романом. Данка Ева Харалстед навіть отримала пропозицію руки і серця від Беста, але він змінив своє рішення, і вона... звернулася до суду. Йому довелося викласти гроші, щоб уникнути серйозніших наслідків.
Потім була відома британська акторка Шинейд К'юсак, дворазова номінантка на премію Тоні, - і заради вікенду з нею Бест пропустив матч із Челсі. Далі були Міс Велика Британія і навіть дві Міс світу, але таке розгульне життя дедалі більше заважало грі П'ятого Бітла. А алкоголізм, звісно, почав заважати навіть розгульному життю: у його біографії були і три місяці у в'язниці за напад на поліцейського в нетверезому стані, і суд за звинуваченням у крадіжці коштовностей в однієї з Міс світу (тут його виправдали).
Водночас, варто зазначити, що в перші роки після отримання "Золотого м'яча" Бест виступав на такому рівні, що будь-яка команда могла лише мріяти про такого "п'яницю". Протягом трьох сезонів поспіль він був найкращим бомбардиром свого клубу, приносячи очевидну користь, не лише завдяки голам. Однак команда почала втрачати позиції, і за час його виступів жодного разу не зайняла місце вище восьмого.
Причини відходу пов'язані з відставкою інших значних фігур, зокрема, з Басбі. Цей тренер, який взяв на себе управління Манчестер Юнайтед відразу після Другої світової війни, зробив безліч внесків у розвиток клубу. Через рік після тріумфу в Кубку європейських чемпіонів він завершив свою кар'єру. Пошуки нового тренера після Басбі нагадують ті, що відбуваються зараз, коли клуб вже чотирнадцять років намагається знайти заміну Фергюсону, внаслідок чого команда переживає значні труднощі.
Історія зберегла думку самого Беста з цього приводу:
Ми мали розпочати зміну поколінь відразу ж після тріумфу над Бенфікою. Але замість цього опинилися на дні, гравці ставали старшими, а команда зазнавала все більшої кількості поразок. Кожен новий програш сприймався як справжня катастрофа. Ми перемагали Реал і Бенфіку, а тепер на власному полі програвали таким командам, як Ковентрі та Сток Сіті. Що ж мені залишалося робити? Лише підняти келих за спогади.
Чи мав голденбой право на таку точку зору? Безумовно - але, на мій погляд, це лише вкотре доводить, що людина ніколи не вважає головною проблемою саму себе.
По-перше, Бест порушував правила гри навіть у часи своєї найбільшої популярності – спочатку молодість і енергія дозволяли йому уникати критики, але з часом вік почав давати про себе знати. По-друге, на відміну від інших футбольних легенд, для яких слава та невдачі не стали причинами занурення в алкогольну безодню, Бест не зміг втриматися від цього спокусу. Не можна також стверджувати, що Лоу та Чарльтон залишилися на "Олд Траффорд" надовго: обидва покинули клуб після сезону 72/73, в якому Боббі став головним бомбардиром команди, тоді як Лоу продовжував демонструвати високий рівень гри навіть після відходу з Манчестер Юнайтед.
Ну й найголовніше: саме в той момент, коли Лоу з Чарльтоном ставали ветеранами, саме від "П'ятого бітла" чекали виходу на провідні ролі. А він залишив МЮ лише на півроку пізніше за них, у віці якихось 27 років. Легенди ніколи не ладнали: Бест навіть відмовився взяти участь у прощальному матчі Чарльтона. Двом гравцям старого покоління, які пишалися самим правом грати за великий клуб, був неприємний непрофесіоналізм "бітла".
В контексті всіх попередніх подій є символічним, що останній матч у складі "дияволів" Бест провів 1 січня. Команда зазнала поразки від Квінз Парк Рейнджерс, а на наступну гру проти Плімута тренер вирішив не включити його до складу. Причини цього рішення викликали суперечки: сам Бест стверджував, що "лише" пропустив одне тренування, тоді як тренер повідомив, що гравець з'явився за кілька годин до матчу в нетверезому стані і в обіймах чергової дівчини... Виникло розуміння, що краще закінчити все жахливо, ніж жити в постійному страху.
У сезон, коли Бест попрощався з МЮ, МЮ попрощався з вищою лігою:
Прощальні тури: ігри в Гонконзі та Австралії, бідність, втрата - і визнання.
Кожен може перевірити розміри свого телефона чи ноутбука, відкривши на будь-якому статистичному порталі список команд Беста. Людина, яка асоціюється винятково з однією командою (та й у збірній так і не залишила значного сліду), після МЮ побувала у ДВАДЦЯТЬ ОДНОМУ клубі. Про всяк випадок уточню: зараз ідеться про футбольні клуби.
Футбол став лише частиною життя рок-зірки, в яке занурився Бест. Його стосунки з цим спортом нічим не відрізнялися від його особистого життя чи вечірок у клубах: команди він змінював кілька разів на рік. Можливо, він був єдиним, хто зміг перетворити футбольну кар'єру на своєрідне турне — "гастролі" по всьому світу.
Першим проєктом, до якого Бест приєднався після свого перебування в Англії, став футбольний клуб з Південної Африки. Гравець уклав угоду всього на два місяці, протягом яких встиг провести п’ять матчів і заробити 11 тисяч фунтів — значну суму для того часу.
У житті Гуса Гіддінка була й МЛС. Як гравець, він не досяг великих висот, проте в Сан-Хосе Ертквейкс познайомився з легендарним Бестом. Гус зізнавався, що клубне керівництво навмисно поселило їх в один номер, щоб він міг контролювати запал "Бітла" до вечірок і алкоголю.
Бест також повертався на рідну землю: під час однієї з перерв у кар'єрі в американських лігах він виступав за ірландський клуб Корк Сіті, а свій останній матч у житті зіграв у складі північноірландського Тобермор Юнайтед. Його життя нагадувало життя рок-зірки, а класичний "фіт" додавав ще більше колориту: великий Боббі Мур, капітан чемпіонської збірної Англії, завершував свою кар'єру у Фулгемі, коли Бест приєднався до команди.
І все ж це було надзвичайно далеко від бодай якогось високого рівня. Навіть той Фулгем був командою Другого дивізіону - інші просто підписували зірку на пару концертів, перепрошую, матчів. Бест, здається, і сам розумів, що вже не той: казав, що у вісімдесятих йому пропонували повернутися до МЮ, але він вирішив, що нехай краще "Олд Траффорд" запам'ятає його молодим.
Ще до того, як закінчилася його кар'єра в спорті, Бест опинився на межі банкрутства. До його проблем додалася захопленість азартними іграми, і, напевно, немає сенсу говорити, що з нього не вийшов успішний бізнесмен. Щоб хоч якось впоратися з фінансовими труднощами, Бест погодився на участь у досить дивних матчах у клубах Гонконгу, але всім було зрозуміло, що така ситуація не може тривати вічно.
Безодня дедалі більше поглинала "П'ятого Бітла". За його власними словами, цей згаданий тюремний термін став для нього часом, коли він почувався краще, ніж коли-небудь раніше: адже вперше з дитинства він зміг залишатися тверезим протягом тривалого періоду. Міг би отримати ще більший строк: він відкрито зізнавався, що одного разу, через нестачу грошей, вчинив крадіжку у жінки, щоб купити алкоголь. Проте згодом його мучило сумління, і він вирішив повернути "заємствовані" кошти.
Остаточно завершивши грати, Бест став експертом на телебаченні. Але пристрасть до випивки з кожним днем залишала дедалі менше можливостей реалізувати себе в будь-якій сфері. 1990 року Бест прийшов в ефір ток-шоу в стані сильного сп'яніння, де не зміг сказати нічого, крім того, що любить секс:
Навіть найбільш терплячі люди почали відходити від Беста. Можливо, це здивує, але він зміг протриматися у шлюбі цілих вісім років (дружина стверджувала, що інші були з ним лише під час алкогольного сп'яніння, а вона – коли він був тверезим). Проте, і цей союз закінчився через його зловживання алкоголем. Тривале знущання над власним здоров'ям призвело до того, що Джорджу знадобилася пересадка печінки.
Це й стало причиною його загибелі: аби уникнути відторгнення трансплантованого органу, він вживав імунодепресанти, а також алкоголь, що призвело до того, що ниркова інфекція виявилась смертельною. У 2005 році Бест покинув цей світ у 59 років — жоден інший володар "Золотого м'яча" не покидав життя так рано.
На матч-відповідь проти північноірландської команди збірна України прибуде до аеропорту Джорджа Беста. Тут шанують одного з найяскравіших талантів у історії місцевого футболу, і це визнання простягається далеко за межі країни. Хоча я не спеціалізуюсь на рекламі київських пабів, образ футболіста-гуляки, який поєднував у собі риси плейбоя і видатного спортсмена, став символом, що знайшов відгук у багатьох поколіннях і народах, абсолютно далеких від Беста.
Завершити цю тему вважаю доречним ще одним висловлюванням Беста:
"Я не жалкую ні про що, адже моє життя було сповнене подій. Коли я залишу цей світ, усі забудуть дрібниці, але пам'ятатимуть про футбол, про моє футбол."
У другій частині "П'ятого Бітла" він припустився помилки, тоді як у першій - тільки він мав право визначати, як використовувати час, що йому був відведений у цьому житті.
#
