Поруч з Вінницьким технічним ліцеєм вшанували пам'ять десяти випускників, що загинули внаслідок війни.
* Серед них журналіст, музикант, айтівці, військова, яка стала мамою за два місяці до смерті, та 22-річний Єгор Басюк, який повернувся з навчання за кордоном, щоб захищати Україну.
У Вінницькому технічному ліцеї встановили пам'ятний знак, присвячений десятьом випускникам, які загинули за Україну. Серед них були дев'ять чоловіків і одна жінка. Кожен з них мав свої унікальні захоплення, мрії та плани на майбутнє. Дехто творив вірші та музику, інші підкоряли гірські вершини, бігали марафони або колекціонували футбольні шарфи. Але, коли розпочалася війна, вони стали на захист батьківщини. Тепер їхні імена увічнені на стелі пам'яті біля рідного навчального закладу.
Серед тих, чиї імена назавжди залишаться біля ліцею.
Сергій Вишневський писав вірші та прозу, працював у сфері ІТ. З початком повномасштабного вторгнення добровільно пішов на фронт. Загинув під Сєвєродонецьком у 24 роки.
Микола Рачок мав величезну пристрасть до журналістики, а також обожнював літературу, автомобілі та мандри. Його мрія полягала в створенні власної книгарні з кафе. Після його трагічної загибелі близькі реалізували цю задумку, і у Вінниці відкрилася книгарня під назвою "Герої".
Олександр Фігурний захоплювався марафонами, піднімався на вершини гір, змагався у велогонках і брав участь у сплавах. Професійно працював в сфері ІТ, але з початком великої війни вирішив стати добровольцем. На фронті він відповідав за управління безпілотниками. На жаль, загинув у Запорізькому регіоні.
Сергій Монтрезор закінчив ліцей із відзнакою, став інженером. Ще у 2015 році брав участь в АТО, а після 24 лютого 2022-го знову став на захист України. Загинув у бою на Запоріжжі.
Андрій Загнибедюк отримав освіту в галузі машинобудування, працював на різних підприємствах, де спеціалізувався на маркетингу та торгівлі. У липні 2024 року він приєднався до збройних сил як стрілець-санітар, але, на жаль, у вересні загинув під час виконання обов'язків у Донеччині.
Роман Чарний грав на гітарі, ще студентом створив із друзями гурт і писав для нього музику. У 2014 році став добровольцем, захищав Маріуполь. Згодом воював на Київщині, Донеччині та Луганщині. Його життя обірвалося у 35 років.
Єгор Басюк з відзнакою завершив навчання в університеті на Кіпрі, але вирішив повернутися в Україну, щоб стати на захист рідної країни. Він самостійно освоював топографію, вчився керувати дронами та купував необхідне спорядження за власні кошти. Служив у спецпідрозділі СБУ. На жаль, він загинув від тяжкого поранення під час виконання бойового завдання. Йому було всього 22 роки.
Сергій Тарасюк працював на спортивному телебаченні, мав чудове почуття гумору й обожнював футбол. Збирав футбольні шарфи, які друзі привозили йому з різних країн. У війську служив у підрозділі ударних безпілотників. Загинув на Запорізькому напрямку.
Тарас Галкін допомагав пораненим солдатам. Сидячи за кермом швидкої допомоги, він евакуював бійців з-під вогню і врятував десятки життів. На жаль, його не стало навесні 2025 року.
Людмила Плюта розпочала свою військову кар'єру в 2016 році, активно залучаючись до Операції об'єднаних сил. На початку 2026 року вона стала щасливою матір’ю довгоочікуваної дочки. Проте, через два місяці після її народження, життя маляти tragically обірвалося через важку хворобу.
Директорка Технічного ліцею Ольга Козяр підкреслює, що відкриття пам'ятної стели є значущою подією для всього колективу ліцею. Стелу було урочисто встановлено 9 жовтня, в день, коли виповнилося два роки з моменту смерті випускника Романа Чарного.
"Сьогодні ми згадуємо десятьох наших випускників. У кожного була своя історія, свій шлях, свої досягнення. Вони навчалися тут у різні роки, мріяли, дружили, будували плани. Та настав день, коли вони зробили вибір заради України і віддали найцінніше - своє життя. Саме тому для нас важливо берегти їхні імена, розповідати про цих людей. Щоб діти розуміли, ким вони були, як жили, який вибір зробили. Ми хочемо, щоб ця стела стала місцем, біля якого можна зупинитися, згадати й дізнатися більше про наших випускників", - говорить Ольга Козяр.
Ця подія особливо болісно вразила сім'ї загиблих випускників. Серед них – військовослужбовець Юрій Басюк, батько Єгора, який у віці 22 років загинув, захищаючи рідну землю.
Батько пам'ятає, як серйозно син підійшов до підготовки до служби. Він також береже шкільний твір сина, названий "На що я точно скажу ні", який був написаний у грудні 2020 року. Наразі цей твір також експонується в музеї пам'яті спецпідрозділу "Альфа".
"Край важливо, щоб діти знали своїх Героїв не лише за іменами, а й знайомилися з їхніми життєписами. Вони повинні ділитися цими історіями з іншими, зберігаючи пам'ять про них. Діти мають усвідомлювати, хто з Героїв навчався в нашій школі і віддав своє життя за Україну. Це ціна нашої свободи та нашого існування як української нації", - зазначає Юрій Басюк.
Можливо, вас приверне увагу:
Деякі райони Вінниччини залишилися без електропостачання внаслідок обстрілів з боку Росії: останні новини.
"Кроти" всередині системи: як росія добуває дані про українську оборонку
"Я надзвичайно щаслива, що всі зібралися разом": вінничанка святкувала своє століття в оточенні родини.
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
#
