Сліпа лють: як зла і страшна Соня Лістон несподівано втратила чемпіонський титул на користь молодого Алі.

"Чемпіон" висвітлює одне з найвідзначніших, найсуперечливіших і найбільш таємничих протистоянь в історії важкої ваги. Це неймовірно захоплююча розповідь, що залишає безліч питань, на які досі не знайдено відповідей.

Коли справа стосується генетики, суперечити не варто.

Спочатку його називали Чарльзом. Мати, згадуючи про минуле, згодом стверджувала, що він з'явився на світ у січні 1928 року, а не 8 травня 1932 року, як це зазвичай вважають. Проте, у зрілому віці вона цілком могла помилитися. Адже її юність була не лише складною, а й вкрай важкою.

Коли Елен Баркен була ще зовсім юною, вона вийшла заміж за Тоуба Лістона, орендаря бавовняної плантації в містечку Форрест-Сіті, штат Арканзас. Тоуб мав звичку сильно пити і зовсім не вмів організовувати свої справи. Насправді, єдине, що у нього добре виходило, — це ставати батьком. У першому шлюбі він став батьком 15 дітей, а у другому, вже з Елен, — ще десяти.

Чарльз був передостаннім сином Тоуба, який вбачав у своїх нащадках лише безкоштовну робочу силу. З раннього віку діти змушені були працювати на плантації по 10 годин щодня, страждаючи від голоду і носивши лахміття. Батько ж витрачав майже всі зароблені гроші на алкоголь. Не дивно, що в цій родині панували жорстокі правила. Варто було комусь із дітей зробити помилку, як Тоуб миттєво вдавався до батога.

Тому нічого дивного в тому, що в тринадцять років Чарльз залишив батька і вирушив за матір'ю до Сент-Луїса, де й отримав прізвисько Соні (Sonny - синок). Однак існує така річ, як генетика. З нею важко сперечатися. Тож, на жаль, Чарльз успадкував від батька не лише зовнішні риси (непомітна голова, широкі плечі та довгі руки), але і найгірші риси його характеру.

Вже у підлітковому віці він був неймовірно зухвалий та агресивний. Не минуло й року на новому місці, як Лістон став грозою усієї округи. З перспективою - опинитися за ґратами.

Ось що зрештою трапилося.

У 17 років хлопець отримав строк за пограбування бензоколонки. І ось саме тут йому... дуже пощастило. Коли Чарльз відбував термін, на нього звернув увагу католицький священник Патер Алоїс. Справа була у спортзалі, де Лістон з розлюченістю молотив по боксерській груші.

"Навколо нього наче виникло особливе поле загрози, і навіть я відчув тривогу, подумавши, що ця особа - з самого пекла", - пізніше розповідав Алоїс, великий шанувальник боксу.

Він доклав усіх зусиль, щоб Лістон раніше ніж планувалося вийшов на свободу та почав серйозно займатися спортом. Його сподівання виправдалися: новачок швидко здобув репутацію одного з найкращих аматорів у США, здобувши перемоги на кількох національних змаганнях, серед яких і престижний турнір "Золоті рукавички". У 1953 році він вирішив зробити крок у професійний бокс...

Пан Хвастощі

Мохаммеду Алі в 1953-му виповнилося лише 11 років, і життя його складалося цілком благополучно. Хоча за бажання у них з Лістоном можна виявити кілька паралелей. Алі, наприклад, теж спочатку носив інше ім'я - Кассіус Клей.

Його батько займався створенням різноманітних вивісок та афіш у Луїсвіллі, тоді як мати працювала прибиральницею у заможних родинах. Завдяки цьому їхня сім'я жила у достатку. Кассіус, якщо й підробляв у підлітковому віці, то лише для того, щоб заробити кишенькові гроші чи купити щось для себе. Наприклад, велосипед, з якого все і почалося.

Знамените оповідання. Лише через добу після покупки у Клея викрали велосипед. Він звернувся за допомогою до поліцейського Джо Мартіна і, висловлюючи своє обурення, пообіцяв, що якщо зловить злодія, то нещадно його покарає. На це правоохоронець мудро зауважив, що перед тим, як завдавати удари, спочатку варто освоїти мистецтво бою.

Мартін колись був боксером-аматором і службу в поліції поєднував із тренерською діяльністю - працював із юними боксерами. Незабаром Клей прийшов до нього до зали. Правда, як говорить легенда, не заради того, щоби помститися за крадіжку велосипеда.

Він натрапив на передачу "Майбутні чемпіони" на місцевому телеканалі, де якраз обговорювали тренування вихованців Джо Мартіна, і у нього виникла думка, що заняття боксом можуть привести до слави. У цей момент в ньому прокинулося сильне бажання до успіху, що можна вважати наслідком його генетики. Адже його батько, хоч і малював афіші, завжди вважав себе майже незрозумілим генієм.

Лише через півтора місяця після того, як освоїв техніку джебу, Кассіус здобув свою першу перемогу в ринзі. Він з упевненістю звернувся до телекамер, які транслювали поєдинки цього турніру в рамках популярної програми, заявивши, що незабаром стане найкращим серед найкращих. У майбутньому він не раз ділитиметься з усією Америкою своїми амбіціями, стверджуючи, що стане ще більш видатним чемпіоном, ніж легендарний Джо Луїс, який домінував у важкій вазі з 1938 по 1950 рік.

Цей боксер ніколи не відзначався скромністю і завжди був відвертим у своїх висловлюваннях про суперників. Зокрема, він не оминав можливості висловитися про Лістона, до бою з яким підійшов, маючи титул олімпійського чемпіона 1960 року та 19 перемог у своїй професійній кар'єрі.

Пан Лихо

На той час Лістон вже два роки володів поясом чемпіона світу за версією Всесвітньої боксерської Асоціації (WBA). І це, до речі, не дуже подобалося американцям. Проти похмурого Соні була його репутація.

Він час від часу потрапляв у неприємності з законом і був відомий як особа, пов'язана з Френком Карбо — одним із найжорстокіших гангстерів у США, який, до речі, контролював професійний бокс. Лістон, за чутками, міг бути причетний до вбивств, коли бойовики Карбо розправлялися з підконтрольними їм робітниками у будівельній галузі. Його складний характер та жорстокість стали основою для численних легенд.

Джонні Тако, у якого Лістон тренувався протягом усієї професійної кар'єри, розповідав, що навіть у колі боксерів він нагадував "дикого вовка серед домашніх собак". ЗМІ писали, що у нього не було справжніх друзів, практично не було приятелів. З ним боялися спарингувати, пам'ятаючи, як одного разу він процідив в інтерв'ю:

"Раніше я розбивав голови у підворіттях, і за це мене нагороджували кайданками. Тепер я знову розбиваю голови, але мені за це платять величезні гроші".

В цілому, для американців Лістон став символом Зла. Проте, як боксер, він був надзвичайно цікавим. Його можна вважати унікальним. Зростаючи до 186 см, він мав розмах рук 213 см, що перевищує розміри майже двометрового Володимира Кличка, а об'єм його кулаків становив 38 см, практично як у великого Валуєва.

Головною особливістю його стилю була потужність, що вражала, немов удар молота. Особливо вражала його ліва рука, хоча боксував він у класичній стійці. Експерти відзначали, що Лістону бракувало певних знань і навичок, але його витривалість була на високому рівні. Тако, згадуючи про тренування, розповідав, як Соні видавав двохвилинні серії ударів по мішку, тримаючи його під кутом 45 градусів.

Можете собі уявити цю міць?

На шляху до завоювання чемпіонського титулу Лістон зазнав лише однієї поразки з 36 боїв, і то цілком випадково. Його опонент, Марті Маршалл, довгий час ухилявся від ударів, ховаючись на рингу, а потім... зробив кумедну гримасу. Лістон не втримався від сміху, на мить розслабився, і навіть не помітив, як кулак суперника вдарив його у щелепу... Це сталося ще в 1955 році.

Згодом Соня зумів взяти реванш у Марти, і зробив це двічі. Спочатку він нокаутував її, а у третій зустрічі здобув перемогу за рішенням суддів. Маршалл вразила усіх своєю витривалістю, адже змогла витримати всі 10 раундів. Таке досягнення було рідкісним для багатьох.

А найбільше вразив розгром, який восени 1962 року Соні вчинив чинному чемпіону світу та улюбленцю публіки Флойду Паттерсону. Там і бою не було. Технічний Флойд почав було кружляти навколо претендента, але тривало це рівно 126 секунд: два удари - і чемпіон звалився. Те саме повторилося і в матчі-реванші, тільки з тією різницею, що цього разу бій тривав 130 секунд.

"Настирлива муха" та "великий ведмідь"

Таким чином, поєдинок за титул абсолютного чемпіона світу між Сонні Лістоном та Кассіусом Клеєм було плановано на 25 лютого 1964 року. Для цього поєдинку було обрано "Конвеншн-хол" у Маямі-Біч.

Безумовним фаворитом цього поєдинку вважався діючий чемпіон, чий гонорар становив 1,3 мільйона доларів, що вдвічі більше, ніж у суперника. З 46 журналістів, опитаних перед боєм, 43 впевнено висловили свої прогнози на користь Лістона. Наприклад, оглядач з Los Angeles Times з цього приводу зазначив:

"Єдиний спосіб, як Клей може здобути перемогу над Лістоном, це вміння читати словник."

Один з трьох, хто обрав інший варіант, висловив свою думку щодо свого рішення так:

"Клей матиме перевагу, оскільки він здатен рухатися назад швидше, ніж Лістон вперед."

Безперечно, статус олімпійського чемпіона надавав 22-річному Клею значущості. І його боксерський арсенал вражав: феноменальна реакція та почуття дистанції, легкі ноги, чудова ручна швидкість, пластичність та техніка.

Проте, людям важко було повірити, що цей молодий хлопець зможе здолати жорстокого і страхітливого Лістона в розквіті його кар'єри. Досвід у професійних боях протягом десяти років та потужний нокаутуючий удар, безумовно, ставили його суперника в перевагу.

Тим більше, що свій попередній поєдинок Клей провів не найкращим чином. У Лондоні на "Вемблі" він мало не програв Генрі Куперу. Наприкінці четвертого раунду побував у важкому нокдауні, але врятувався багато в чому завдяки хитрощам (у перерві секунданти надірвали йому рукавичку: поки принесли нову, поки її зашнурували, минуло хвилин п'ять - цілком достатньо, щоб боксер відновився). Ну а в п'ятій 3-хвилинці Купера зняли через розсічення.

І, що найдивовижніше, симпатії уболівальників теж були переважно на боці Лістона. Справа не тільки в тому, що Соні до того часу обзавівся сім'єю і робив все, щоб його перестали асоціювати із мафіозними структурами. Просто багатьом в Америці не подобалася поведінка молодого Клея. Америка ще тільки звикала до його ексцентричності. І ще не встигла закохатися в нього, як боксера.

"Ти, товстий шмат, я розірву тебе з більшою силою, ніж твій батько," - такими словами Кассіус погрожував Соні напередодні битви.

Одного разу претендент різко підійшов до чемпіона на вулиці і, вказуючи на нього пальцем, закричав на всю силу голосу: "Дивіться, дивіться!.. Звір на волі!" А в інший раз Клей завітав до залу, де тренувався його суперник, і довго кричав: "Великий жахливий ведмідь! Я *** тебе прямо тут і зараз!"

Отже, він справді не відставав від Лістона. Одного разу навіть влаштував під його вікнами концерт для кішок уночі. А під час зважування взагалі почав неймовірну істерію – кричав погрози і метався по кімнаті, як збуджений.

Це вже пізніше він пояснив, що така поведінка перед поєдинками була ретельно спланована і мала на меті вибити суперника з психологічної рівноваги. Лістон не боїться нікого? А що, якщо йому зустрінеться абсолютно непередбачуваний напівбожевільний?

Проте, зовні Лістон виглядав спокійним. Спочатку він також намагався щось висловити, але згодом йому набридла "ця настирлива муха", і чемпіон просто підсумував:

"Я вийду на арену, знімуться мій халат, і він опиниться в непритомності."

Ні в якому разі! У рингу, після інструкцій рефері перед стартом поєдинку, Клей підступно прошепотів своєму опонентові: "Тепер ти у мене на танці, дурню". І після цього...

Танок та ганьба

З початком змагання Клей розпочав обертатися за годинниковою стрілкою навколо Соні, який раптово став виглядати незграбно і неуклюже. Чемпіон намагався тиснути на суперника та завдавати численних ударів, але, на жаль, його зусилля виявилися безрезультатними – він тільки марно розмахував руками в повітрі.

Клей, у свою чергу, не лише вміло ухилявся від потужних ударів Лістона, але й успішно налаштовував свою техніку. Зокрема, ближче до завершення першого раунду він здійснив вражаючу результативну атаку.

У третьому раунді остаточно стало зрозуміло - бій проходить за сценарієм Кассіуса Клея, який видав кілька просто розкішних серій.

"Удар, удар - і його вже немає, - так характеризував роботу Кассіуса в тому бою його лікар Фреді Пачеко. - Лістон просто не встигав, він не знав, що протиставити цьому".

У Соні на брові утворилася січка, а під нею з'явилася гематома. З розбитого носа струменіла кров. В одному з моментів, після зустрічного гака від претендента, у чемпіона підкосилися ноги. Хоча він також кілька разів потрапляв у суперника, ці удари виявилися недостатньо потужними. Загалом, у поєдинку стало очевидно, що ситуація різко змінилася.

Все, напевно, складалося б ідеально, якби не незвичайний випадок наприкінці четвертого раунду, коли Клей втратив контроль над ситуацією на рингу. Як виявилося, у нього виникли труднощі... із зором. Під час перерви боксер часто моргав, наче в його очі потрапило багато дрібних частинок, а сльози невпинно текли по його обличчю.

Він впав у паніку і навіть попросив тренера зупинити поєдинок. Але досвідчений Анджело Данді не дозволив йому зупинитися, промивши йому очі та буквально витягнувши на середину рингу. Що ж сталося насправді, так і залишилося загадкою. Найбільш вірогідна теорія говорить про якісь подразнюючу мазь, яку секундант чемпіона Джо Паліно наніс на його рукавички після третього раунду.

Через роки один із приятелів Лістона розповідав, що одного разу за пляшкою віскі Паліно підтвердив, що вони застосували такий брудний прийом. До того ж з аналогічною проблемою ще до Клея в бою з Лістоном зіткнулися ще два боксери - Едді Мекен та Клівленд Вільямс. Тільки до офіційної правди, звісно, ніхто так і не докопався.

Проте давайте повернемося до "Конвеншн-хол".

Зрозуміло, у 5-му раунді Клею було дуже важко. Замість суперника він бачив по суті лише силует, тому працював майже на інстинктах. А Лістон тим часом пішов ва-банк, обрушивши на Кассіуса купу ударів. Претенденту довелося виявити чудеса спритності та стійкості, качаючи фірмовий маятник та рятуючись завдяки швидким ногам і клінчам.

Клей протримався. Ну а коли зір повернувся, знову почав диктувати свої умови. Не можна сказати, що шостий раунд перетворився на жорстоке побиття Лістона. Але перевага претендента була безперечною. З усього відчувалося - запасу в нього ще не на один раунд, тоді як чемпіон явно втомився.

Майже протягом чотирьох років Лістон не проводив у бою більше трьох раундів, буквально змітаючи завдяки своїй потужності. Ось і цього разу він не розраховував на марафон.

Крім того, Соня зіткнувся з проблемами з плечем, що було цілком ймовірно, враховуючи, скільки його акцентованих ударів пролетіло повз ціль. У наступному раунді він просто не вийшов, пославшись на травму. Важко було уявити собі більш принизливу поразку. Зал наповнився незадоволеним гулом. А Клей тим часом почав метатися по рингу, немов ошпарений.

"Я зробив це! Я король світу! Подавитеся своїми прогнозами!"

Він, справді, став королем, увійшовши в історію, як найкращий боксер всіх часів та народів. Але вже під ім'ям Мухаммеда Алі, яким обзавівся того ж 1964-го - прийнявши іслам.

А що з Лістоном?

Після цієї невдачі кар'єра Соні пішла на спад. У травні 1965 року він знову зустрівся в рингу з Алі, але цього разу все склалося для нього ще гірше - він був нокаутований вже в першому раунді. Його падіння виглядало, на думку багатьох, після удару, який не здався особливо сильним (майже непомітним), тоді як Мухаммед почав бігати по рингу з піднятими руками, не дозволяючи судді розпочати відлік.

Наступні події розгорталися далі - Лістон піднявся на ноги, і боксери знову вступили в бій, а рефері Джо Волкотт... вирушив до іншого краю рингу, де головний редактор журналу "Ринг", Нат Флейшер, почав пояснювати йому, що Соні залишався на підлозі 17 секунд, отже, потрібно зафіксувати нокаут.

Лише після цього бій було призупинено, і на ринг кинулися обурені фанати, які були впевнені, що Лістон впав навмисно. Ця тема залишалася предметом обговорення ще довгий час. Дехто стверджував, що Соні залякали його ісламські товариші Алі. Інші ж припускали, що він співпрацював із нелегальними букмекерами. Але, як і раніше, жодних підтверджень не було.

Згодом Лістон здійснив ще 16 поєдинків із суперниками, які здебільшого були середнього калібру. На жаль, 30 грудня 1970 року він пішов з життя. Його дружина вирушила в гості до родичів, а коли через кілька днів повернулася додому, натрапила на тіло Соні.

Причина смерті екс-чемпіона залишилася нез'ясованою. Виникали різні припущення, зокрема про можливу передозування наркотиками, хоча здавалося, що він завжди віддавав перевагу алкоголю і мав страх перед ін'єкціями. Також обговорювали версії щодо помсти з боку гангстерів через його минулі проступки чи борги. Загалом, це ще одна трагічна і загадкова історія.