З самого ранку 24 серпня 1991 року в наших домівках панувало очікування початку трансляції засідання Верховної Ради Української РСР. Це був момент, який увійде в історію — Україна оголосить про відновлення своєї незалежності. І ось, це сталося! Ейфорія, радість, захоплення... Обличчя В'ячеслава Чорновола залишилося в пам'яті. Саме його емоції камера зловила найяскравіше. А мій батько, здається, згадав про стару пляшку коньяку, яка десь зберігалася, щоб відзначити цю важливу подію.
У Чернігові день був вітряний і прохолодний, зовсім не літній, скоріше нагадував осінь. Коли мені зателефонував Павло (Паша) Бєлаш із пропозицією прогулятися, я з радістю погодився. Ми обговорювали те, про що говорили всі: про Незалежність! У той історичний день Чернігів здавався мені дещо порожнім. Більшість мешканців святкували цю важливу подію вдома, а хтось, навпаки, відчував горе. Ви ж знаєте, як виглядало наше місто для "савєтскіх отставніков".
Наступного дня мене запросив до себе "дід Бугаєвич" (Ігор Васильович Бугаєвич). Ми були друзями та сусідами. Час від часу він дозволяв мені читати українську газету з Польщі "Наше слово", яка в ті часи не була доступною в Україні і вважалася "націоналістичною" (щось на зразок забороненого контенту в совкову епоху 😉😉😉). Дід діставав цю газету безпосередньо з Польщі, оскільки мав там певну діяльність. Тоді він сказав мені слова, що запам'яталися на все життя: "...не радій, попереду чекає велика кров, вони не відпустять, і це потрібно буде пережити..."
Проте ми продовжуємо жити, боремося за своє та долаємо всі труднощі на нашому шляху.
Зі святом, наша улюблена Батьківщино! Слава Тобі! Слава Твоїм героям!
#
