У Сашеньки Бурбело з'явився молодший брат: розмова про дівчинку, чиї твори вивчають у навчальних закладах - 20 хвилин.

Олександра Бурбело була єдиною дитино у батьків Світлани і Сергія. Тепер у них підростає синочок, який, без сумніву, стане найбільш вдячним читачем книг своєї сестрички

Що зв’язувало молоду письменницю з Вінниці Олександру Бурбело з

* найвідомішим українським автором дитячої літератури у світі є Всеволод Нестайко?

* Листи вінничанки лежали на столі класика в останні години його життя.

* Дізналися, що в Олександри з'явився ще один майбутній вдячний читач -- її мати народила синочка.

* В гостях у редакції "20 хвилин" побував дідусь талановитої дівчинки. Про що говорили?

Сумно! Дуже сумно згадувати, що нема уже з нами ні Всеволода Нестайка, ні Сашеньки Бурбело. Гаряче серденько нашої землячки зупинилося, коли їй виповнилося тільки 15. Було це у 2013 році. Відомого письменника не стало у наступному, 2014-му. Доля дарувала йому 84 роки земного життя.

Про знайомство Олександри з відомим автором розповів її дідусь, Володимир Бевз. Саме він приніс до редакції книги своєї внучки.

Приводом для розмови стало відкриття меморіальної дошки у пам'ять про Олександру. Її встановили на будинку, з якого починається вулиця, що носить її ім'я, а раніше мала іншу назву -- Писарєва.

Під час бесіди гість з радістю повідомив чудову новину. Він розповів, що батьки Олександри вирішили стати батьками ще раз. На щастя, у них все гаразд. Адже пані Світлані вже виповнилося 50 років. Сашенька була єдиною дитиною в їхній родині, а тепер у них з'явився маленький синочок.

Співрозмовник розповів, що Світлана і Сергій встигають наближати Перемогу і малюка доглядати.

На столі у Нестайка були помічені листи від його внучки.

Олександра Бурбело написала 13 книг. На жаль, багато з них були опубліковані лише після її відходу з життя.

У виданні "Первоцвіт" (яке містить казки, легенди, поезії, жартівливі історії та загадки) представлено мудрі поради для дівчинки, написані Всеволодом Нестайком. Варто зазначити, що мова йде про друге, розширене видання цієї збірки.

"Творчого успіху в майбутньому!" – саме так назвав свої побажання Олександра Бурбело Нестайко.

Ось кілька уривків з його публікації: "Олександра, без сумніву, володіє яскравою уявою, що є надзвичайно важливим для автора. Її погляд на світ наповнений романтикою і світлом. Вона відкрита для всього позитивного і прекрасного... Казки молодої письменниці сповнені ліризму, вони пронизані світлом і живописом... Її роботи запрошують дітей у всесвіт добра і краси".

Запитую пана Володимира, як доля звела внучку з метром дитячої літератури?

-- Все почалося із дитячого журналу "Барвінок", -- розповідає він. -- Ми передплачували журнал дитині з самого малку. Згодом Сашуня надрукувала у "Барвінку" свої перші твори. Журнал неодноразово нагороджував її Дипломами як активного дописувача. Одного разу внучка стала переможцем конкурсу у "Барвінку". Тоді її привітав Всеволод Нестайко. Пригадую, з яким хвилюванням внучка відкривала бандероль від відомого письменника. Там було одне з найбільш популярних видань Нестайка "Тореадори з Васюківки". Саша на радощах надіслала письменнику свою першу книгу "Первоцвіт". Хвилювалася: що відповість. Невдовзі отримала відгук. Він був позитивний, дівчинка почувалася від радості на сьомому небі від радості. Пізніше текст Нестайка розмістили у другому і третьому виданні книги "Первоцвіт".

Співрозмовник розповідає, що після цього внучка почала переписуватися з автором. Вона неодноразово отримувала пакунки з його творами. На кожній з цих книг присутні особисті автографи.

Коли Всеволода Нестайка не стало, про це повідомляли численні медіа, і на телебаченні виходили спеціальні сюжети, -- згадує Володимир Бевз. -- Він пішов з життя за рік після того, як хвороба забрала нашу Сашеньку. Я пам'ятаю, як ми з зосередженням дивилися репортаж про його втрату на одному з провідних телеканалів. В один момент камера зафіксувала його робочий стіл, де письменник трудився. У крупному плані показали записи, зроблені його рукою. І раптом ми завмерли від побаченого: серед цих записів опинилися листи нашої Сашеньки. В останні дні свого життя Нестайко зберігав на столі аркуші, написані рукою молодої авторки.

Нестайко і Бурбело починали в одному журналі

Сашенька глибоко цінувала спілкування з Нестайком, вважаючи його своїм наставником. Про це згадував її дідусь, коли розмовляв у редакції.

Автор статті вказав на цікаву паралель у життєписах видатного майстра дитячої літератури та молодої письменниці. Як Нестайко, так і Бурбело починали свій творчий шлях з публікацій у журналі "Барвінок". Проте, Сашенька випередила майбутнього класика, адже вона розмістила свої перші твори в журналі вже у віці 10 років. Натомість, перше оповідання Нестайка з'явилося на сторінках видання, коли автору було вже 24 роки. Його перша збірка оповідань вийшла друком лише через два роки. І знову першість належить Сашеньці: її дебютна книга з'явилася, коли їй виповнилося лише 13 років.

Ще одна спільна риса цих авторів полягає в тому, що трилогію Нестайка вивчають у навчальних закладах, а також у програми з української літератури для учнів 5-9 класів включено кілька творів нашої землячки Олександри Бурбело.

Якщо дитина залишила книгу і помчала на футбол, це свідчить про те, що література не викликала в неї інтересу. Як точно зазначив Нестайко в одному зі своїх інтерв'ю, письменникам для дітей слід створювати такі історії, які не дозволять малечі відволікатися на футбол чи електронні пристрої.

Складала текст великими літерами.

Сашенька залишила нас через тяжку хворобу. Вона усвідомлювала свою недугу, але не піддавалася відчаю. Навпаки, докладала величезних зусиль і працювала не покладаючи рук. Цьому приділив увагу її дідусь Володимир Бевз під час їхньої розмови.

— Ви не повірите, але це справжня історія, — розповідає пан Володимир. — Сашенька почала писати ще тоді, коли лише вчилася розпізнавати деякі літери. Вона виводила їх на папері друкованим шрифтом вже у п’ять років. В той час вона також чудово читала. У домашній бібліотеці було безліч книг і енциклопедичних словників, які вона з задоволенням переглядала. Читала дуже швидко. Батьки підписувалися на багато газет і журналів, і вона уважно їх вивчала. Завдяки відмінній пам'яті, їй легко вдавалося запам'ятовувати інформацію. Коли її запитували про майбутнє, вона казала, що хоче стати письменницею. Ми дивувалися, звідки у такої маленької дитини взялося таке незвичне бажання. Вона була дуже працездатною, могла писати без перерви по 4-5 годин. Які ще діти можуть так захопитися письмом? Часом ми кликали її на обід, а вона відповідала: "Зачекайте, я записую, у мене натхнення!"

Здоров'я не дозволяло їй відвідувати школу, тому дівчинка навчалася вдома. Вчителі надсилали їй завдання, які вона старанно виконувала. Потім вона приходила до школи, щоб захистити свої знання з вивчених тем.

-- Усі предмети викликали у Сашеньки цікавість, -- говорить Володимир Бевз. -- Подобалися як гуманітарні, так і точні науки. Дуже любила астрономію. Хоча в школі ще не вивчала цей предмет, то їй купляли книги. Космосом цікавилася. Якось вичитала в газеті, що в Іллінецькому районі залишився кратер від метеориту. Каже, давайте поїдемо, подивимося. Заглиблювалася в історичну тематику. Їздили з нею на Скіфські вали. Багато розпитувала про битву на Синіх водах. Потім усе побачене і почуте відображала у своїх творах, як поетичних, так і прозових. Інколи використовувала такі слова, що дивувалися, звідки вона їх може знати?

Хтось зазначив, що в нашій Сашуні закодоване українське духо. У минулому житті вона була письменницею, і тепер ці два світи злились воєдино. Її патріотичні рядки про Україну настільки емоційно насичені, що, читаючи їх, відчуваєш, як серце б’ється частіше. Доля Олександри нагадує життя ще однієї видатної поетеси — Лесі Українки. Це дійсно так. Ані Леся, ані Олександра не скаржилися на те, що хвороби обмежили їхнє існування. Швидше, вони працювали з такою відданістю, яка перевершує зусилля тих, хто не стикається з труднощами здоров’я.

Не покидала домівку без свого фотоапарата.

Наш гість розповів про ще одну грань таланту внучки. Пан Володимир каже, що без фотоапарата Сашенька не виходила з дому.

— Внучка завжди була в захваті від рослин, їй подобалось вивчати квіти, — розповідає Володимир Бевз. — Хто з нас здатний знайти терпіння, щоб спостерігати, як розкриваються пелюстки тієї чи іншої квітки? А Саша прагнула бачити цей процес. Часто, коли ми їхали, вона просила зупинити автомобіль. Виходила і робила фотографії. Я думав: що ж там такого незвичайного, дитинко? Звичайна квітка. І лише коли я надрукував її знімки, не міг відірвати погляд. Щоразу виникало питання, як же вона змогла помітити те, що залишалося для мене непоміченим? Як їй вдалося зафіксувати настільки цікавий момент, вловити унікальну мить? Це також талант — відчувати навколишній світ по-іншому, так, як його не сприймають інші.

Під час презентації книг Олександри, яку проводили її рідні в обласному краєзнавчому музеї, увагу присутніх привернула одна з фотографій. Організатори зацікавилися і запитали, чи є ще подібні знімки. В результаті було обрано близько 20 фотографій, які були надруковані в форматі А-3 і виставлені в академічному залі, де проходила презентація. Ці світлини стали чудовим доповненням до демонстрації творчості письменниці.

Після цього світлини почали використовувати для ілюстрації книг Олександри. До речі, кожне зображення вона підписувала особисто, додаючи до них рядки зі своїх творів, як поетичних, так і прозових. Перед друком тексти її книг ретельно перевіряла улюблена бабуся Олександри, Тамара Бевз. Проте спочатку цю роботу виконувала сама авторка. Пані Тамара не раз зазначала: "Після Сашеньки вже нічого читати не потрібно, жодної помилки не знайдеш!"

Батьки стали добровольцями в батальйон "Айдар".

Окремо варто сказати про батьків Олександри -- Світлану і Сергія. Обоє кандидати технічних наук. Пані Світлана працювала у Вінниці в національному технічному університеті. Коли у 2014-му році російські окупанти вдерлися на нашу територію, разом з чоловіком пішла добровольцем у батальйон "Айдар". Брали участь у бойових діях. Виконували завдання у складі зенітного розрахунку.

Одного разу ми вирушили у відпустку. Під час цієї подорожі автор статті мав можливість поспілкуватися зі Світланою та Сергієм. З ними завжди була вірна вівчарка на ім'я Баді, яку вони забрали з фронту після загибелі її попередніх господарів у бою. Наразі Баді живе у Вінниці. Цікаво, що про неї та її нових власників було знято документальний фільм.

Згодом Світлана і Сергій повернулися до мирного життя. Втім, з початком повномасштабної війни, знову стали у стрій. Нині наближають Перемогу на відповідальній ділянці -- готують офіцерів в одному з військових вишів і доглядають немовля.

Дитина із задоволенням підноситься на руки.

Важко зрозуміти, що пережили батьки Олександри Бурбело після того, як дівчинка залишила цей світ. Її яскрава зіронька згасла у 15 років! Нагадаю, Сашенька була єдиною їхньою дитиною. Навіть після участі у боях рана не стала менше боліти.

Іноді вони відчували, що вчинили щось добре на пам'ять про свою дитину. Це відбувалося після встановлення меморіальних табличок на будинках, де вони мали щасливі миті з нею. Одна з таких табличок розташована на фасаді багатоповерхівки на вулиці, названій на честь Олександри Бурбело.

Нині подружжя переймається важливим клопотом. Як розповів Володимир Бевз, його донька Світлана народила хлопчика.

— Нашому малюкові вже шість місяців, — зазначає чоловік. — Він справжній малюк з добрим характером, завжди готовий до спілкування і охоче йде на руки. Це велика радість для всієї нашої родини.

Зростає майбутній книголюб, який вже встиг зацікавитися витворами своєї сестри. Бажаю йому міцного здоров'я, так само як і його батькам. Колись вони боролися за мирне життя для дітей, яких не знали, а тепер їхня боротьба стала ще більш особистою – тепер у них є свій малюк, їхній синочок.

Про талант Сашеньки розповідають людям

Рідні Олександри Бурбело поставили за мету розповісти жителям близьких і далеких міст про те, кого втратили не тільки вони. Це втрата для України. Їхня донечка справді мала літературний талант від Бога. Це визнали письменники-професіонали ще при її житті. Одним з них, як уже згадували, був метр дитячої літератури Всеволод Нестайко. Талановитість її творів підтвердили у Національній спілці письменників України.

— Це унікальний випадок в історії письменницької спілки України, коли до її лав було прийнято майстра слова посмертно, — зазначили журналісту "20 хвилин" в НСПУ. — Це визнання його таланту справедливе. Значну роль у цьому процесі відіграла оцінка творів Бурбело видатним майстром дитячої літератури Всеволодом Нестайком. Талант не можна замаскувати: він або присутній, або його не знайдеш у рядках поезії чи прози.

Олександра Бурбела стала частиною великої української літературної родини в 2015 році.

Родина об'їздила практично всі обласні центри України, щоб представити творчий спадок юної письменниці. Часто в таких подорожах супроводжує її дідусь. Він зазначив кілька університетів, де студенти могли ознайомитися з Олександрою. Серед них – університет імені Франка у Львові, університет імені Федьковича в Чернівцях, університет імені Драгоманова в Києві, а також Полтавський, Сумський, Миколаївський та Херсонський державні університети.

-- Ми побували на Закарпатті, зокрема, в Ужгороді, Хмельницькому, Івано-Франківську, -- продовжує перелік співрозмовник. -- Крім того, відвідали багато районних центрів у різних регіонах держави. У нашій області нема такого містечка, де б не зустрічалися з учнями шкіл.

Чоловік каже, що молоде покоління приваблюють такі зустрічі ще й тим, що йдеться про творчість юної майстрині слова. Можливо, розповіді про когось із класиків поважного віку викликали б меншу цікавість. По-друге, рядки Сашеньки прості для сприйняття і дуже образні.

Володимир Бевз завжди в русі. Окрім того, що він представляє творчість своєї внучки, він також активно підтримує військових на передовій. За його словами, він вже здійснив близько 300 поїздок до захисників країни.

-- І я свою молитву присвячую Україні, що єдина у світі, -- один з поетичних рядків з твору Олександри Бурбело "Я лише струна на арфі України".

Вражає, як малеча змогла досягти такого неймовірного успіху: до 15 років створити сотні віршів, а також написати казки, оповідання та легенди. Це справжній дар, подарований Богом. Безсумнівно!

Также ознакомьтесь с:

35 років тому в Москві стався путч, який ставив крапку в історії СРСР: як слідчий з Вінниці розпитував охоронця Горбачова.

"Чому необхідно було затримати чоловіка віком 20-30 років": які дії здійснював у Вінниці "гекачепіст" Бакланов?

"Після розкопок могил, живі впізнали численні особи": як у Москві спотворили вінницьку трагедію.

Додайте 20 хвилин до обраних ресурсів у Google.