А ще австрійські спецпризначенці проти українських журналістів, шакалячий експрес для Фелікса Редьки та російська чума.
Українська народна спостережливість стосовно YouTube: незалежно від того, наскільки яскравим видається початок тижня, його завершення неодмінно змусить вас відволіктися від усіх попередніх обговорень на платформі.
Що там у нас було? Відлуння від чуми в Росії та "голуби миру" в Україні з минулого тижня, шакалячий експрес зі стендапером і співавтором ютуб-каналу "Комік плюс історик" Феліксом Редькою, заклик Віталія Кличка виїжджати з Києва... Але тут виходить Дональд Трамп зі своїм дизель-шоу та порадами українським виборцям. І все -- тримайте ютуб семеро. Бо він миттєво виштовхав і Редьку, і навіть Кличка із топів і зараз розірветься від думок і прогнозів щодо долі Трампа та його нового старого партнера Путіна.
"Нехай лихо спіткає обидва ваші домівки!" – так висловлювався класик. Проте, поки ця загроза наближається до американських берегів на російських тіньових танкерах разом із "гуманітарним" дизельним паливом, я б запропонував згадати, про що йшлося в YouTube минулого жовтневого тижня.
Почну з події, яка сталася у четвер і навряд чи забудеться принаймні професійною журналістською спільнотою України -- навіть якщо Трамп із Путіним одружаться.
Увечері 8 жовтня редакція "Української правди" повідомила, що керівника її відділу журналістських розслідувань Михайла Ткача й оператора Ярослава Бондаренка затримали у Відні під час виконання редакційного завдання, пов'язаного з пошуком генерального прокурора-втікача Руслана Кравченка.
До наступного дня зв'язку з журналістами не було, аж допоки Михайла Ткача не відпустили і він не поспілкувався з головною редакторкою "УП" Севгіль Мусаєвою. З'ясувалося, що у столиці Австрії двох українських журналістів затримували як терористів, із застосуванням грубої сили. Михайло Ткач навіть не відразу зрозумів, що має справу з поліцією, адже процес нагадував скоріше викрадення, ніж затримання. Ярослав Бондаренко отримав поранення, з якими довелося звертатися до лікарні. До речі, медичну допомогу оператору надали лише пізно ввечері, тобто приблизно за шість-сім годин після затримання. Оперували у кайданках, про що він згодом написав у фейсбуці.
Обвинувачення, що були пред'явлені Ткачу та Бондаренку, мали свої підстави.
-- На початку допиту мені дали підписати документ. Наскільки я розумію, це аналог підозри. Там було прописано три статті, в яких ми звинувачуємося. Одна з них -- це шпигунство в інтересах української військової розвідки. Інша -- участь у злочинній організації. І третя стаття стосувалася заподіяння шкоди Австрії, -- розповів журналіст.
Звісно, відразу згадалися інкасатори, яких затримував Орбан напередодні виборів у своїй країні. Але Австрія ніби не орбанівська Угорщина, тож від певного шоку вберегтися було складно.
Ймовірно, найзначнішим елементом бесіди стали роздуми Ткача про те, чим усе це було.
У різних країнах учасники наших розслідувань намагалися перешкоджати нашій легітимній журналістській діяльності, вдаючись до маніпуляцій та вигадок. Я вважаю, що в даному випадку один із тих, кого ми досліджували, міг дезінформувати австрійські правоохоронні органи, надавши їм неправдиві відомості про нібито співпрацю з українською розвідкою чи Збройними силами України, -- зазначив він.
-- Ти не маєш якихось здогадок, хто це міг бути? -- запитала Севгіль з цікавістю.
-- Підозра є. Повторюся, ми працювали загалом у пошуках Руслана Кравченка. Тобто, мені здається, може бути або він, або пов'язані з ним особи. Інших варіантів, версій і гіпотез зараз немає, -- відповів Ткач.
Мені тепер цікаво, як цей скандал, який напевно спалахне, коли все з'ясується, посприяє отриманню політичного притулку у Австрії, якщо його проситиме колишній генпрокурор?
Розмову Севгіль і Михайла подивилися 709,6 тисячі глядачів за один день. Щось мені підказує, що тема хвилює не лише журналістів.
До речі, є цікаві професійні теми, які можуть зацікавити всіх глядачів. На каналі "Карт бланш з Олександром Білінським" з'явилося нове відео, присвячене медіабізнесу в умовах війни. У бесіді взяли участь головна редакторка видання "Бабель" Катерина Коберник, виконавчий директор "Української правди" Андрій Боборикін та керівник диджитал-редакції Forbes Віктор Кищак. Зустріч тривала дві години, протягом яких учасники обговорили безліч закулісних питань — від фінансування медіа до впливу російських структур на український медіапейзаж до початку повномасштабної агресії.
Олександр Білінський також розважав публіку, пропонуючи гостям витягувати картки з назвами різних видань, медійних феноменів або іменами відомих журналістів, після чого просив їх прокоментувати. Це заняття стало основою для назви каналу "Карт бланш". Іноді учасникам доводилося вміло балансувати, намагаючись уникнути сказати зайвого або, навпаки, не бути занадто очевидними, коли їхні коментарі виявлялися не надто змістовними.
Наприклад, Андрій Боборикін витягнув картку United24 Media.
-- О, давайте щось менш позитивно! -- закликала Катерина Коберник.
Ти справді думаєш, що до цього моменту все складалося вдало?
— Так, звісно. Kyiv Independent, Портников... А TBPN (подкаст, який купив OpenAI. — ДМ.) просто ніхто не цінує, — підсумувала Катерина, перелічуючи попередні варіанти.
— Що стосується Юнайтед, то все виглядає позитивно. Це досить вдалий проект для державної пропаганди України. На мою думку, з погляду повернення інвестицій, він, напевно, є досить результативним. Показники непогані, — поділився своєю думкою Боборикін.
— Чи вважає United24 себе засобом пропаганди? — запитала Коберник.
-- Так. Ми робили конференцію,і запрошувала туди Валентина Панюту, який керує цим проектом. Він, мені здається, відкрито каже, що це пропаганда. Я не знаю, що ще сказати. Мені здається, що українська держава могла б не витрачати гроші на інші проєкти іномовлення. Державна платформа з іномовлення з проєктом GAZE -- вона, насправді, ще існує, і там витрачається якісь гроші. Маючи United24, не треба було, мені здається, вкладатися в ще щось. Але воно існує, -- сказав гість, згадавши, напевно, що домовлялися поменше позитиву.
Після цього настала черга Кищака обрати картку, і йому попалася "телемарафон".
— Я жодного разу не дивився його. Ніколи не бачив. Не розумію, для чого це потрібно, — висловився Кищак.
Пізніше він витягнув картку відразу з трьома іменами ведучих ютуб-каналів, і тут теж виникли питання.
— Емма Антонюк, Юлія Бориско, Маричка Падалка. Чи потрібно мені щось додати про кожну з них? — запитав він з недовірою.
— Ні, це явище, коли телеведучі розпочинають власні канали, — зауважив Олександр Білінський.
— Вона дійсно різна. Марічка Падалка — це, як би сказати, анбандлінг, так, саме так. Плюсовський анбандлінг. Щодо Юлії Бориско, то, наскільки мені відомо, це пов'язано з грантовими проектами. А Емма Антонюк — це її власний авторський проект. А її співведуча... Вибачте, я не згадав ім'я, — промовив Віктор Кищак.
-- Брензей, -- зауважила Коберник.
-- Так, Яна Брензей, яка навчалася разом зі мною, тільки на пару років молодше. Що я маю про це сказати? -- ще раз спитав гість.
— І що ти взагалі з цього приводу думаєш? — без особливого захоплення відповів автор. — Як на твою думку, ведучі телеканалів вміють добре підлаштовуватись під нові формати на YouTube, чи все ж не зовсім?
-- Вони не ведучі телеканалів, вони просто ведучі. Можливо, я іншу картку витягну, бо в цьому...
На наступній картці містилося ім'я Леоніда Бершидського, російського журналіста та медіаменеджера, який певний період працював в Україні, зокрема займався запуском Forbes. Цю картку Кищак передав Кобернику, оскільки вона була пов'язана з Бершидським через кілька видань і могла надати певну інформацію про нього.
На зустрічі також обговорювали YouTube, за що я щиро вдячний.
-- Ненавиджу, коли роблять AI-обкладинки для ютубу. Мій естетичний смак, він хоче ригати, -- коротко та зрозуміло описала проблему Катерина Коберник.
-- Але ж ти розумієш, що проблема не в AI, а в тому, які були практики до цього, які робили дизайнери? Просто датасет на такому гівні був, -- відповів Кищак.
— Не розумію, хто пише ці описи, але виглядає це просто жахливо, — висловилася Катерина.
Сподіваюся, творці ютуб-контенту це почують і переймуться.
Протягом двох днів відео переглянуло лише трохи більше тисячі осіб, проте є очевидний потенціал для подальшого розвитку.
Ну а тепер повертаюся до старого плану. Отже, першою у переліку важливих тем тижня була чума в Росії. Найбільш, так би мовити, неочікуваним експертом у цій царині виявився дипломат і політик Роман Безсмертний у проєкті "Хід Тузова" на "Апостроф ТБ".
На запитання ведучого про те, наскільки небезпечною є ця ситуація, гість несподівано відповів, що не слід турбуватися.
Найбільш влучна цитата, яку я зустрічав у західних медіа, звучить так: "Не варто перейматися розповсюдженням епідемії, адже епідемія чуми контролюється силою". Це пояснює, чому до Іркутська стягували війська. Типова радянська практика: як тільки щось відбувалося, регіон оточували, і з нього не виходила жодна жива душа, -- зазначив Безсмертний.
Він зазначив, що Шипілова, співробітниця Іркутського інституту з протидії чумі, яка померла за нез'ясованих обставин, ймовірно, мала певний зв'язок із розробкою біологічної зброї, і термін "лаборантка" в її випадку виглядає несерйозно.
Вона брала участь у важливих міжнародних конференціях із фахівцями з Китаю та Японії, а також була залучена до значних проєктів, що стосуються боротьби із зараженнями. Безсмертний зазначив, що, безсумнівно, вона була частиною команди, яка працювала з патогенами для військових цілей, і відбувся витік інформації.
Тут можна було б закинути дипломатові звинувачення у конспірології, але в ситуаціях, пов'язаних із Росією, дійсність часто перевершує навіть найфантастичніші вигадки.
Протягом двох днів відео переглянули 39,4 тисячі осіб.
Тема "голубів миру", або ж представників влади, які несподівано минулого тижня висловили думку про термінову необхідність укласти мирну угоду з Росією, викликала багато зацікавлення.
Наприклад, цю тему обговорювали репортери "Української правди" Роман Романюк та Роман Кравець у ефірі каналу "УП-2".
— Чому раптом пан Терехов, пан Гетманцев та пан Гончаренко заговорили про необхідність компромісів і закликали зосередитися на "мирі", а не на продовженні конфлікту? Що це могло означати? — розпочав бесіду Кравець.
Це запитання водночас і просте, і складне. З моменту появи їхніх псевдополітичних ініціатив (адже формально такі проєкти не існують) всім зрозуміло, що це окремі політичні проекти, які мають на меті підготовку до наступних виборів у Верховну Раду. Таким чином, соціологи вже давно проводять їх вимірювання, і, як правило, у таких питаннях вони не помиляються.
Це все спроби намацати якусь історію. Питання в тому, чому це відбувається зараз. Якщо чисто технологічно подивитися на процес запуску якогось політичного проєкту, то ти розумієш, що варіантів два. Або ти за місяць до виборів різко робиш якийсь умовний народний фронт, супердинамічно, агресивно проводиш кампанію і на емоції, на імпульсі швидкого старту залітаєш. А якщо в тебе інша стратегія, якщо немає можливості точної дати, що через місяць це станеться, то тобі треба працювати системно і потроху-потроху захоплювати якийсь електорат. Тому ідеально 6 -- 7 місяців до початку якоїсь виборчої кампанії, щоб розігнатися, -- відповів Романюк.
Учасники бесіди також підняли питання про наявність єдиного куратора серед "голубів миру". Якщо такий куратор існує, то цікаво, які інтереси він відстоює. У стислій формі, Романюк дійшов висновку, що централізованого управління не існує, і це не пов'язано з Росією.
За один день відео подивилися 47,5 тисячі разів.
Те саме питання знову піднялося на черговому випуску "УП.чат", де цього разу до ведучої Тетяни Даниленко приєдналися голова Комітету з антикорупційної політики Анастасія Радіна, журналістка "Бутусов+" та "Цензор.Нет" Ірина Ромалійська, а також керівник Центру протидії корупції Віталій Шабунін.
-- З одного боку, депутати Зеленського-Арахамії не голосують потрібні закони (для отримання фінансової допомоги ЄС -- "ДМ"), щоб ми не отримали гроші на існування та на війну. Очевидно це підриває можливість воювати. Паралельно з'являється Гончаренко, Гетманцев і компанія -- партія "миру", партія капітуляції -- і так воно з двох боків піджимається. І тут ще "анонімні" телеграм-канали СБУ починають просувати меседжі Гончаренка, навіть не Гетманцева. І якось уся ця картина в одну складається, правда? Заперечте мені, -- звернувся до інших гостей чату Шабунін.
Учасники залишилися безмовними.
— Я не можу це зробити, хоча особисто для мене ситуація не така проста, — мовила Ірина Ромалійська, порушуючи тишу.
Хто б міг подумати, що заперечення Шабуніна підтримає особисто Дональд Трамп, який наприкінці тижня висловив звинувачення на адресу Зеленського, звинувативши його в небажанні укладати мирну угоду з Росією. Але це питання постане пізніше. Наразі відео вже переглянули 130,6 тисячі осіб.
Про "голубів", "яструбів", а заразом і "півнів" розмовляли також на платформі ProUA, де зустрілися журналіст Денис Казанський і політолог Олег Саакян.
— Чи дійсно в Україні виникає політичний розподіл щодо питання завершення війни? — поцікавився ведучий Денис Казанський.
-- У розумінні розколу за глибиною суперечностей -- так. Але якщо ми говоримо про розкол, коли щось розколюється на якісь співмірні частини, то у нашому випадку точно ні. Я би сказав, що відбувається певний відкол. Невеличка частина відколюється, яку можна позначити як "партію зради" або партію неприйнятних компромісів із Росією. Але чи народжується політична сила? А от і ні. Тому що занадто маргінальна ніша, і занадто багато охочих. На одну тарілку сім виделок, -- вважає політолог.
Цю бесіду переглянули 43,3 тисячі осіб за один день.
У новому випуску ток-шоу "Новий відлік" на Першому каналі Суспільного нарешті порушили питання можливих компромісів, переговорів та завершення конфлікту. Це шоу також доступне на YouTube.
Гостями ведучих Андрія Діхтяренка та Власти Лазур були народні депутати Руслан Горбенко ("Слуга народу") та Ростислав Павленко ("Європейська солідарність"), військовослужбовець Геннадій Друзенко, журналіст Сергій Гармаш і, що прикметно, один із "голубів миру", народний депутат Олексій Гончаренко.
Незважаючи на широкий спектр учасників та їхні точки зору, обговорення пройшло досить мирно, якщо не вважати його дещо нудним. Навіть Гончаренко не виявив особливого запалу — хіба що зробив зауваження Горбенку через його зневажливе висловлювання "зятьки", яким він охарактеризував представників Трампа, Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера.
Депутат від правлячої партії стоїть на місці. Які "зятьки"? Виправтеся негайно. Ми шануємо американців, вони є нашими основними партнерами. Прошу вас, стримайте свої емоції, -- зробив зауваження колезі.
Олексій Гончаренко надав вичерпне роз'яснення своєї точки зору.
Я висловив дві ідеї. По-перше, я запропонував організувати суспільну дискусію щодо того, що вважається прийнятним. На мою думку, це надзвичайно важливо, і ми повинні обговорювати ці питання. Наприклад, я вважаю, що обмеження для української армії є абсолютно неприйнятним, адже Збройні сили України — це наш основний гарант безпеки. Очевидно, що для нас прийнятно зафіксувати позиції на лінії фронту, але визнання окупованих територій російськими є абсолютно неприйнятним. Цю логіку можна застосувати до кожного аспекту. Щодо НАТО, я дуже хочу, щоб Україна стала його членом, але наразі ми не отримуємо запрошення. НАТО само переживає серйозну кризу. Нам слід провести цю дискусію, адже ситуація з кожним місяцем погіршується. По-друге, я запропонував розглянути інший формат переговорів. Якщо ми не можемо досягти зупинки бойових дій через питання Донбасу, можливо, варто вивести це питання за дужки. Замість того, щоб намагатися укласти одну велику угоду, ми можемо створити 20 окремих треків, де будемо рухатися з різними темпами і зможемо досягти зупинки бойових дій на морі, що захистить наші порти та економіку, оскільки вона опиняється під загрозою, — зазначив Гончаренко.
Чомусь на пам’ять прийшла історія про кравця і жадібного замовника, який, замовивши один відріз хутра для виготовлення шапки, захотів отримати від нього цілих сім. В результаті він отримав сім шапок, які були не більшими за яблука.
Однак, якщо говорити відверто, ідея залишити питання Донбасу осторонь виглядає як насмішка. Адже позиція агресора залишається незмінною і неодноразово озвучувалася представниками російської влади: спочатку Україні потрібно покинути Донбас.
За два дні в ефірі токшоу подивилися 53,4 тисячі разів.
Щоб детально проаналізувати ситуацію навколо Фелікса Редьки, чий виступ вже скасували в трьох містах на заході України через його уявну "ватну" позицію, варто звернутися до програми "Як не стати овочем" Оксани Мороз. Там можна порівняти її висновки зі своїми власними враженнями. Не варто соромитися у власних думках – Оксана, напевно, не образиться на відмінності у думках.
На її думку, основна проблема Редьки в тому, що він -- свідомо чи ні -- працює на розкол суспільства.
Він займає оборонну позицію і починає агресивно реагувати на тих, хто вказує на його помилки. Це виглядає досить дивно, адже такі негативні висловлювання лише розколюють суспільство. Я не маю наміру звинувачувати його у співпраці з Росією, але мене дивує, що він не усвідомлює цього. Незважаючи на те, що він активно і, на мій погляд, успішно діє в інформаційній сфері, не боїться виходити на публіку та обговорювати проблеми, чомусь це стосується не всіх аспектів, -- зазначила Оксана Мороз.
До речі, подкаст "Комік плюс історик", який я не можу згадати в негативному контексті, не отримував нових випусків вже півтора місяця. Можливо, це пов'язано з гастролями Редьки "Одіссея", що проходять не лише в Україні, а й у багатьох інших країнах. Проте наразі невідомо, чи повернеться цей проєкт до активної роботи.
Протягом чотирьох днів відеоролик Оксани Мороз про Редьку зібрав 91,4 тисячі переглядів.
Нарешті великий блок у ютубі минулого тижня був присвячений захисту (точніше -- беззахисності) міст загалом та окремо Києва від пекельних російських атак. Про це говорили авіаційний експерт Валерій Романенко та директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко на каналі "LIGAnet", колишній голова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Сергій Сухомлин на "УП", голова фонду "Повернись живим" Тарас Чмут на "DW українською" і навіть командир роти БПЛА 23 штурмового полку 2 корпусу "Хартія" Юрій Бутусов на каналі "Є питання".
Навряд чи можна переказати все, що розповіли експерти -- тут раджу подивитися самостійно. Загальний настрій висловив Бутусов.
-- Уже після того, як дірку зробили в мосту, ось тоді у нас починається реагування. Тоді проблему помічають. Це такий показовий приклад, що у нас починається щось робитися, тільки коли спершу щось зробив ворог. Потім виник великий розголос у суспільстві, потім великий резонанс у медіа. Ось тоді у нас починається ухвалення державних рішень, на цій фазі, -- сказав він.
А Тарас Чмут підтримав мера Києва та порадив якщо й не переїжджати прямо зараз, то хоча б починати готуватися до цього і мати у запасі "план Б" і "план Ц".
Багато з наведених відео отримали сотні тисяч переглядів. Наприклад, відео Бутусова за три дні набрало 334,5 тисячі переглядів, тоді як Чмута за два дні переглянули майже 283 тисячі разів. Романенко за п'ять днів зібрав 260 тисяч переглядів. Тим часом, Харченко та Сухомлин залишаються в межах першої сотні, здобувши 78,1 тисячі переглядів за два дні та 61,4 тисячі відповідно.
Щодо угоди Трампа про постачання дизельного пального з Росією, а також його втручання у вибори в Україні і несподіваного оголошення "енергетичного перемир'я" між Росією та Україною, то аналітика на YouTube з'явиться лише на початку наступного тижня.
Поки чекаєте на цікаві ідеї, можете ознайомитися з коротким, але змістовним відео журналіста Вадима Денисенка на його каналі, яке має назву "Чому Путіна всі обманюють".
Лідер Росії настільки часто вдається до цієї відмовки, що вона вже перетворилася на мем.
"Русскій мір" є концепцією, в якій історичні події повністю переважають філософські ідеї, причому ця історія адаптується до конкретних потреб сучасності. Таким чином, уявлення про історію Росії в тлумаченні Путіна зводиться до наративу про те, як Росію постійно вводили в оману, але вона завжди відновлювала свою справжню історію, яку неможливо спотворити. Міф про обман як причину всіх невдач став основою сучасного російського дискурсу. Без усвідомлення цього важко аналізувати слова та дії Володимира Путіна, — зазначив Вадим Денисенко.
Отже, якщо (або коли) енергетичне перемир'я буде порушено, ми знаємо, що скаже Путін: "Нас обманули".
Протягом трьох днів відео набрало 6,1 тисячі переглядів.
#
