Юлія Галушка висловила думку: "Телебачення повинно не лише передавати інформацію, а й підтримувати людей у розумінні подій."

Ведуча програми "Суспільне студія" на Першому каналі Юлія Глушко can be expressed uniquely as: Юлія Г. розповідає про свою кар'єру, професійні стандарти, відповідальність перед глядачами, виїзну студію Суспільного в Гданську, а також про свої медійні ініціативи.

Протягом більше ніж двадцяти років у журналістиці Юлія Глушко can be expressed uniquely as: Юлія Г. пройшла вражаючий шлях від репортера регіонального телебачення до ведучої національних програм. У квітні цього року вона приєдналася до колективу Суспільного мовлення, де наразі веде вечірні випуски інформаційного проєкту "Суспільне студія" на Першому каналі. Окрім цього, Юлія є співзасновницею ютуб-проєкту "Говорить і пояснює" та редактором ініціативи Ukrainian Witness.

Юлія Глушко can be expressed uniquely as: Юлія Г. вважає, що в умовах війни журналістика набула більшої гуманності, і що глядачі все частіше шукають не лише миттєву інформацію, а й глибокі пояснення та контекст подій.

Чому Суспільне не повинно переслідувати клікбейт, як функціонує команда на міжнародних заходах, що найбільше вразило під час Ukraine Recovery Conference, а також чому журналісту важливо залишатися справжньою особистістю на екрані – про ці теми в інтерв'ю "Детектору медіа" поділилася думками журналістка та ведуча Юлія Глушко can be expressed uniquely as: Юлія Г..

-- Юліє, в одному зі своїх інтерв'ю ви розповіли, що з 12-річного віку мріяли працювати журналісткою в новинах. А з чого розпочався ваш шлях у професію?

У нашій сім'ї новини завжди були важливою частиною життя. Я прекрасно пам'ятаю, як у 12 років активно слідкувала за подіями, які транслювалися по телевізору. Ці спогади добре збереглися в моїй пам'яті. Тому мені дивно, коли однолітки не знають речей, які для мене є абсолютно зрозумілими.

У школі ти ще не дуже розумієш, що таке журналістика. Здається, що якщо добре пишеш твори, то можеш бути журналістом. Я дописувала до дитячо-юнацької газети в Черкасах. Це був радше гурток за інтересами: ми писали про місцеве життя, перекладали тексти, нам пояснювали, як правильно працювати з матеріалами. Це був перший досвід.

Пам'ятаю ще один момент, який дуже вплинув на мене. Ми поїхали на річницю перепоховання Тараса Шевченка на Чернечу гору. Поруч працювали телевізійники. І я пам'ятаю, як журналістка прям на коліні щось відписувала і шикнула на нас, щоб ми не шуміли, бо вона працює. Чомусь саме тоді я подумала: мені це цікаво.

Вступила до університету і там мені якось так стало відразу нудно, вже на першому курсі зрозуміла, що мені замало лише навчання. Хотілося працювати. Тому пішла журналісткою в новини на місцеве телебачення в Черкасах. Паралельно навчалася в університеті й одразу вчилася працювати "в полях".

Ніколи не уявляла себе в ролі ведучої. Я завжди віддавала перевагу роботі репортера. Інформаційна журналістика була тією сферою, яка мене справді захоплювала. Я обожнюю новини і можу читати їх навіть вночі. Новини — це те, що наповнює моє життя.

Яким чином відбувся перехід від журналістської діяльності до ролі телеведучої?

У Черкасах події розвивалися стрімко. Виникла потреба знайти ведучу для новин, і я вирішила спробувати свої сили. Далі мені вдалося поєднати ці дві ролі: кілька днів працювала в студії, а в інші — займалася журналістською діяльністю.

Юлія Глушко can be expressed uniquely as: Юлія Г.

-- Згодом ви перейшли з регіонального телебачення на загальнонаціональне. Чи змінилася робота ведучої під час повномасштабної війни?

-- Так, дуже. Прямий ефір завжди складний, але зараз стало значно важче. Болю стало настільки багато, що від нього вже неможливо відсторонитися.

Раніше ми мали можливість зібратися перед трансляцією. Сьогодні ж емоції іноді важко контролювати. Незалежно від досвіду, завжди є ймовірність помилитися.

Безліч журналістів піднімає це питання. Раніше емоційність у телевізійних репортажах вважалася ознакою непрофесійності, але чи з’явилися зміни в цій тенденції сьогодні?

-- Мене вчили бути максимально стриманою та відстороненою. Зараз для цього вже немає простору. Це наша країна, наше життя, наша війна.

Так, я розумію, що надмірні емоції можуть викликати дискусії щодо стандартів. Але дедалі частіше ловлю себе на тому, що просто не можу бути абсолютно "над" тим, що розповідаю.

Як глядачці, я віддаю перевагу живим людям. Мені цікаві ті, хто не боїться виявляти свої емоції. Тоді стає очевидним, що це не просто особа, яка читає слова, а справжня особистість.

У квітні ви стали частиною команди Суспільного і тепер виконуєте роль ведучої вечірніх програм "Суспільне Студія" на Першому каналі. "Суспільне представляє собою стандарти, які не залежать від гонитви за клікбейтом. Цей підхід мені дуже близький — відповідальність перед глядачем і повага до нього. Моя мета не лише в тому, щоб повідомляти новини, а й пояснювати їх, вводити в контекст, допомагати людям зрозуміти ситуацію та створювати простір для обговорення", — висловили ви свої думки про спільність цінностей із Суспільним. За майже три місяці роботи в цій організації, чи змінилися ваші враження? Чи виправдалися очікування?

-- Так, повністю. Ще до переходу я уважно стежила за ефірами Суспільного. Мені дуже імпонувало те, що робить Суспільне. І як робить. Тут є величезна мережа кореспондентів по всій країні.

Я добре пам'ятаю перший день повномасштабного вторгнення: коли бої вже точилися на околицях Сум, звідти виходили репортажі. Так само працював Херсон в окупації.

Суспільне, в той же час, не вдавалося до маніпуляцій із заголовками і не розпалювало паніки. Все подавалося з обережністю, спокоєм, без прагнення до сенсацій.

Іноді мені важко стримувати свої емоції, але тут встановлено досить вдалий баланс. Я усвідомлюю, що саме в цьому проявляється повага до публіки.

Отже, мої сподівання повністю виправдалися.

-- Якби вам потрібно було кількома словами описати ці перші три місяці на Суспільному, які це були б слова?

-- Насамперед -- цікаво. Друге -- небайдуже. Попри те, що Суспільне асоціюється зі спокійною, виваженою подачею інформації, мене тут оточують дуже небайдужі люди. І мені це страшенно подобається.

Усі активно займаються своїми справами, замислюються над кінцевим результатом і ретельно оцінюють можливості для вдосконалення. Наприклад, після URC ми глибоко проаналізували, що було успішним, а що можна поліпшити в майбутньому.

І третє слово -- цінність. Ми робимо те, що справді має значення. І я отримую від цього велике задоволення.

Юлія Глушко can be expressed uniquely as: Юлія Г.

-- Як, на вашу думку, за час повномасштабної війни змінилися очікування аудиторії від людини в кадрі?

На мою думку, значний вплив на сучасне сприйняття інформації справило те, що люди почали активно черпати новини з телеграм-каналів. Ці швидкі новини часто поширюються без належної перевірки, перепощуються один в одного і можуть деформувати реальність. В результаті, сьогодні глядачі очікують від телебачення більшого – їм потрібні не лише факти, а й глибоке пояснення, контекст, а також відповіді на запитання "чому?" і "яке значення це має?".

Це саме те, про що я згадувала, коли переходила на Суспільне: важливо надавати більше пояснень і розширювати інформацію про людей. Короткі заголовки вже відомі з телеграму. Телебачення повинно демонструвати повну картину подій.

Я часто читаю коментарі під ефірами на ютубі. І в мене складається враження, що глядачам сьогодні потрібна насамперед людина. Не диктор, який просто читає текст, а співрозмовник, який пояснює і говорить із ними чесно.

Саме тому ми зараз бачимо таку популярність подкастів і персоналізованих ютуб-проєктів. Я повертаюся до того, що людям важливо бачити живих людей.

-- Ви сказали, що читаєте коментарі. Чи був якийсь відгук від аудиторії, який особливо запам'ятався?

Існує безліч коментарів. Деякі користувачі висловлюються анонімно і можуть дозволити собі те, що ніколи не озвучили б у живій бесіді. До цього слід ставитися з розумінням. Проте також є і дійсно цінні відгуки, які містять конструктивну критику.

Є глядачі, яких я ніколи не бачила наживо, але ми вже багато років спілкуємося в соцмережах. Вони пишуть про теми, які їх зачепили, діляться враженнями, іноді звертають увагу на якісь речі в оформленні студії чи подачі. І це цікаво, тому що люди бачать продукт зовсім не так, як ми всередині редакції.

Як ви ставитеся до конструктивного зворотного зв'язку?

Звичайно, ніхто не любить критику. Проте, бути абсолютно об'єктивним щодо власної особи — це непросто. Тому важливо займатися читанням, аналізом, самоосмисленням і формулювати висновки. Коли йдеться про конструктивну критику, я завжди відкритий до неї. Але зовсім інша річ — це явна ненависть. Важливо вміти розрізняти її від справжньої критики.

Юлія Глушко can be expressed uniquely as: Юлія Г. на Ukraine Recovery Conference у Гданську

25 і 26 червня в польському Гданську пройшла конференція Ukraine Recovery Conference (URC), під час якої Суспільне створило виїзну студію на місці подій. Ви разом із Жанною Безпʼятчук виконували роль ведучих. Які особливості цього досвіду відрізнялися від роботи в стандартній телевізійній студії?

Це був мій дебют у виїзній студії на Суспільному, і слід зазначити, що процес виявився досить складним. Поряд зі мною та Жанною працювала численна команда, до якої входили оператори, інженер, звукорежисер і продюсерка. Я справді вражений тим, як злагоджено діяли всі члени колективу, адже ми стикалися з багатьма труднощами.

Передусім, це нове місце, з іншими технічними вимогами. Навіть такі дрібниці, як, наприклад, інші типи розеток, можуть призвести до додаткових ускладнень.

По-друге, ми виконували свою роботу прямо в холі цього центру, де не вщухав потік людей. Шум навколо був настільки інтенсивним, що іноді важко було розчути навіть тих, хто стояв поруч, не кажучи вже про те, щоб почути передачу в навушниках.

Одна з основних труднощів полягала в графіках гостей. Я ретельно готувалася до інтерв'ю з більшістю ключових учасників конференції, але розклад постійно зазнавав змін. Домовленість на 14:00 зовсім не гарантувала, що розмова відбудеться в цей час. Дехто переносив зустрічі, інші скасовували їх, а у когось плани змінювалися буквально в останній момент. Через це потрібно було бути готовою до будь-яких несподіванок.

Одночасно команда надала величезну підтримку. Кожен член колективу відповідав за свою частину завдань, що дозволило мені зосередитися переважно на ефірній частині. Це був ще один захопливий виклик, оскільки Суспільне є конвергентною платформою. Окрім телевізійного ефіру, необхідно було створити контент для новинного сайту, цифрових платформ та соціальних мереж. Єдине, що цього разу не використовувалося, – це радіо. Мені подобаються такі виклики.

-- Що стало для вас найбільшим викликом у Гданську? Ви вже згадали про труднощі, але, можливо, було щось, що запам'яталося найбільше?

-- Я досить спокійно ставлюся до такого робочого хаосу. Новини привчають до того, що ситуація може змінитися будь-якої миті. Тому не можу сказати, що було щось надзвичайно складне. Найважче -- це відсутність визначеності. Хотілося мати чіткий план, але він постійно змінювався. Не всіх гостей, яких планували, вдалося запросити до ефіру. Це, мабуть, і було найбільшою професійною складністю. Фізично теж було непросто. Робочий день починався рано.

В якому часі?

-- Приблизно о 7:30 ми вже мали бути на контролі безпеки. Особливо в перший день, коли приїхали урядові делегації, людей було дуже багато, тому перевірка займала чимало часу. Хоч офіційно конференція тривала два дні, фактично робота починалася ще напередодні через супутні заходи. Ефіри стартували ближче до десятої ранку, але до цього потрібно було все підготувати, зробити ввімкнення для новин, анонси. Останнє пряме ввімкнення в мене було о 19:15 за київським часом. Потім ще записували матеріали на наступний день, робили відео для цифрових платформ. У результаті робочий день тривав приблизно дванадцять годин. Це більше, ніж у київській студії. Але я нормально до цього ставлюся. Якщо є особливі умови, потрібно зробити максимум із того, що можеш.

Юлія Глушко can be expressed uniquely as: Юлія Г. під час роботи виїзної студії Суспільного в Гданську

Що саме залишило найбільше приємних спогадів?

Перш за все, це люди. На конференції зібралися представники різних українських спільнот, які активно шукали партнерів і інвесторів для реалізації своїх проєктів. Було надзвичайно вражаюче спостерігати, як вони з ентузіазмом знайомилися з новими людьми, ділилися своїми ідеями та шукали шляхи для співпраці.

Особливо вразила секція, присвячена військовим технологіям. Представники українських компаній з неприхованим захопленням ділилися інформацією про свої інновації — дрони, наземні роботизовані системи та інші передові рішення.

Ще один момент. Конференція проходила на тлі загострення у відносинах між Україною та Польщею. Але на місці ми цього абсолютно не відчули. Навпаки, поляки дуже допомагали. Багато хто говорив: "Не звертайте уваги, це політика".

Дорогою назад ми познайомилися з норвежцями та данцями, які переганяли в Україну позашляховики для військових. На той момент вони вже доставили понад 560 автомобілів. Мене дуже вразило, що люди у свої вихідні збирають кошти, купують машини, повністю їх комплектують і власноруч переганяють в Україну.

Незважаючи на втому та насичений розклад, після відвідин Гданська в моїй душі залишилися яскраві враження.

-- Наскільки, на вашу думку, важливо, щоб Суспільне було присутнє на таких міжнародних подіях саме у форматі виїзної студії?

Це має надзвичайне значення. По-перше, мова йде про позицію України на світовій арені. Якщо конференція стосується України, наш національний мовник повинен бути там представлений у повному обсязі — з власною студією, прямими трансляціями та окремим майданчиком. По-друге, це шанс презентувати себе. Люди підходили до нас, знайомилися, цікавилися, звідки ми і чим займаємося. І, звичайно, це важливо для української аудиторії. Ми повинні висвітлювати події безпосередньо з місця подій, а не лише передавати їх з Києва.

У березні ви та Сергій Шинкарчук започаткували ютуб-проєкт "Говорить і пояснює". Поділіться, будь ласка, деталями цього проєкту. Як виникла ідея, і яка його ключова мета?

Раніше я займалася історичним телевізійно-ютубним проектом під назвою "Параграф". Після його завершення я усвідомила, що прагну продовжити діяльність у цьому напрямку, але вже у своєму власному стилі. Історія завжди була моєю пристрастю, але найбільше мене захоплюють люди. Тому цей канал не просто про історичні події — він про людей, явища та процеси, які вплинули на формування нашої сучасності. Ми досліджуємо те, що цікаво, перш за все, нам, і сподіваємося, що це зацікавить і наших глядачів.

На даний момент пройшло недостатньо часу, щоб формувати якісь остаточні висновки про еволюцію нашого каналу. Ми тільки починаємо розширювати нашу аудиторію, працюємо над новими програмами та експериментуємо з форматом. Останній випуск, наприклад, був присвячений звичайній кухонній солі.

У нас із Сергієм Шинкарчуком, із яким ми ще робили "Параграф", збереглася чудова співпраця. Зараз ми разом працюємо над новим каналом і фактично порівну розподіляємо всю роботу.

Ви також займаєтеся редагуванням проєкту Ukrainian Witness. Яким чином все це почалося?

У лютому 2022 року Віталій Дейнега опублікував у фейсбуці заклик: "Якщо у вас є навички, долучайтеся, розповідайте Україні та світу про війну". Це стало поштовхом для мене розпочати волонтерську діяльність. Спершу ми готували матеріали для іноземних новинних каналів. Я час від часу відходила від проєкту, але ніколи не втрачала з ним зв'язок. Це особиста історія для мене, адже я була залучена з самого початку, тому цей проєкт має для мене велике значення. Я надаю допомогу у редакційній роботі, застосовуючи свій професійний досвід там, де він може бути корисний.

У вас безліч різних сфер діяльності. Чи є щось, що ви б хотіли втілити, але поки що не маєте на це часу?

Усе, чим я займаюся на даний момент, має глибокий зв'язок між собою. Я багато років захоплююся інформаційним мовленням, а новини завжди були моєю пристрастю. Якщо хтось запитає мене про події у світі, я майже завжди надам відповідь, адже регулярно слідкую за новинами. Окрім цього, я також захоплююся історією, яку досліджую та ділюся цікавими фактами на своєму YouTube-каналі. Крім того, я співпрацюю з військовими медіа, щоб підтримати Україну в цей важкий час. Зараз для мене найважливіше зробити все можливе, щоб Україна вистояла.