Чому ми захоплюємося серіалом "Кульгаві коні" і які новини про його наступний сезон?

16 вересня на екрани виходить шостий сезон серіалу "Кульгаві коні". Ця британська чорна комедія, що розкриває життя невдалих шпигунів під керівництвом (анти)героя у виконанні неперевершеного Ґері Олдмена, здобула величезну популярність серед глядачів. Цього літа завершилися зйомки вже сьомого сезону, а наступним на черзі стане восьмий.

Спробувала розібратися, що ж сприяло неймовірному успіху цього серіалу, адже сучасні телепроєкти по всьому світу переживають непрості часи.

Недорого, але результативно.

Шостий сезон був створений на основі двох творів Міка Геррона – "Країна Джо" та "Слау-хаус", які є шостим і сьомим романами його серії. Як зазначено в офіційному описі, після того як Діана Тавернер, виконана Крістін Скотт Томас, стає керівником MI5, ситуація для всіх залучених стає вкрай напруженою, а "кульгаві коні" змушені до втечі, адже за ними розпочинається полювання.

Також до серіалу повертається персонаж Олівії Кук, який залишався поза увагою авторів після першого сезону. Нагадаємо, що в останній серії вона вибула з гри через серйозну травму.

"Зрештою, ми шпигуни, -- коментує її повернення Джексон Лемб у трейлері нового сезону. -- Усі ми колись інсценували власну смерть".

До речі, творці серіалу демонструють безпощадність по відношенню до своїх героїв, а в літературних джерелах їх доля ще трагічніша. Це одна з характерних рис "Кульгавих коней". Незважаючи на присутність гумору, ми не бачимо працівників "Слау-гаусу" як симпатичних невдах з комедійного серіалу, з якими легко провести шість сезонів. Адже служба в цій сфері є водночас небезпечною і складною. Саме тому шоуранер "Кульгавих коней" Вілл Сміт без жодних вагань усуває героїв, щойно глядачі починають до них звикати.

Як пише The Guardian, робота над серіалом нагадує конвеєр у доброму сенсі. Третій і четвертий сезони знімали один за одним -- це дозволяли невеликі виробничі витрати, зйомки на натурі, згуртована команда й чудово злагоджений акторський ансамбль. А головне -- серіал не потребує дорогезного постпродакшену зі спецефектами.

Вілл Сміт розповідає, що в один і той же час він займався монтажем третього сезону, знімав четвертий і працював у сценарній кімнаті над п’ятим. Отже, вихід восьмого сезону – це лише питання часу. Відомо, що його знімуть за останньою на сьогоднішній день, дев’ятою книгою серії про "Слау-гаус" і його постійного героя Джексона Лемба – "Клоун-таун". Після цього шанувальникам доведеться почекати на новий роман Міка Геррона, адже, як правило, він витрачає від одного до трьох років на написання книги.

Звідки виникла ідея написання книги?

Мік Геррон, який народився в Ньюкаслі, отримав освіту в галузі англійської літератури в Оксфорді. Протягом багатьох років він працював редактором юридичного журналу в Лондоні. Перекладати юридичні тексти на зрозумілу англійську мову виявилося досить монотонним і не надто творчим заняттям, тому під час поїздок в офіс і назад Мік почав вигадувати захоплюючі сюжети. У свій вільний час він перетворював ці ідеї на детективні романи.

Його перша книжка розповідає про дотепну приватну детективку на ім'я Зоя Бем, яка вже має ознаки прообразу Джексона Лемба. У романі "Дорога на кладовище", що побачив світ у 2003 році, жінка на ім'я Сара Такер звертається до Зої Бем, щоб розслідувати справу, яка приведе обидві героїні до впливових осіб. Згодом Зоя стала центральною фігурою в серії з чотирьох книг, а після успіху "Кульгавих коней" у жовтні 2025 року на Apple TV відбувся реліз серіалу, в якому Рут Вілсон виконала роль Сари, а Емма Томпсон зіграла Зою — серіал одразу ж отримав підтвердження на другий сезон.

У цих книжках уже є все, що пізніше зробило "Кульгавих коней" улюбленцями читачів. Сюжет раз у раз звертає з дороги, прокладеної законами жанру; на подвиги тут здатні люди, які найменше схожі на героїв, а корумповані чиновники та спецслужби тим часом замишляють щось підступне.

Сам "Слау-гаус", де животіють шпигуни-невдахи, народився буквально з лондонського пейзажу. Якось дорогою на роботу Геррон укотре проходив повз похмуру адміністративну будівлю на Олдерсґейт-стріт -- і його, як то кажуть, осяяло. Обшарпаний офіс, куди MI5 відправляє у заслання своїх найгірших агентів, дістав назву від реального промислового міста Слау неподалік Лондона. Для британської попкультури це містечко -- давно вже уособлення нудьги й сірості.

Хто б сумнівався: перша книжка циклу про Джексона Лемба, що побачила світ 2010 року, провалилася -- спочатку видавець навіть чути не хотів про продовження. Та несподівано "Мертві леви" стали великим хітом в Америці й навіть здобули престижний "Золотий кинджал" Асоціації авторів детективів за 2013 рік. А справжній прорив для Міка Геррона стався вже з виходом серіалу.

Скромна привабливість бунтівного юнака.

На відміну від двох основних майстрів шпигунського жанру — Яна Флемінга, який змалював життя агента як безперервну пригоду, та Джона Ле Карре, що розкрив сутність жанру, виступаючи проти блискучого образу Джеймса Бонда, Мік Геррон не має жодного стосунку до розвідувальної служби Її Величності. Проте він слідує похмурим традиціям Ле Карре, запозичивши від нього цілковиту аморальність, звичну рутину та нескінченні бюрократичні конфлікти всередині спецслужб. Додатково Геррон вносить елементи типово британської політичної сатири, які, безумовно, бракували бестселерам Ле Карре, і поєднує це з елементами офісної комедії.

Ця оповідь про тих, кого система відкинула, але які неодноразово перевершують самозвану еліту своїми розумовими здібностями, мужністю та людяністю. Змови, викрадення та терористичні акти тісно переплітаються з буденним життям офісних працівників: мешканці "Слау-гаусу", як і багато з нас, постійно запізнюються на роботу, втрачають важливі документи та безглуздо ускладнюють свої кар'єри.

Кожен, хто вранці змушений мляво тягнутися до ненависної офісної роботи, може впізнати в цих героях частину себе. Вони помиляються, вживають алкоголь, сперечаються, відчувають страх і часом виглядають зовсім несерйозно. Тому співпереживати жителям "Слау-гаусу" набагато простіше, ніж звичайним кінематографічним персонажам.

Принаймні половина успіху цього серіалу пов'язана з талантом Ґері Олдмена. Його персонаж, Джексон Лемб, постає як відразливий, неохайний мізантроп, який постійно курить і принципово носить порвані шкарпетки. Проте, під цією брутальною оболонкою ховається геніальний стратег старої гвардії часів холодної війни. Найголовніше, що незважаючи на грубість, неприємні манери та сморід (який, на щастя, глядачі не можуть відчути, інакше їхнє терпіння було б під загрозою), Джексон Лемб завжди підтримує своїх людей, незалежно від того, як безглуздо вони можуть виглядати.

Цікаво, що саме Ґері Олдмен вніс у свого героя унікальні моменти людяності: іноді в його погляді можна помітити сліди давньої печалі. Книжковий Джексон Лемб, згідно з іронічним коментарем Вілла Сміта, є "справжнім покидьком" (pure bastard).

Проте Ґері Олдмен — це лише видима частина айсберга: весь акторський склад вражає своєю майстерністю. Поєднайте це з іронічним цинізмом, чорним гумором, актуальною сатирою, динамічним сюжетом без затягувань і бездоганною драматургією, і ви отримаєте майже ідеальний рецепт для успіху. Це серіал, який поєднує сміх, захоплюючі події та глибоку людяність.