Павло Шеремет трагічно загинув у центрі Києва 20 липня 2016 року. Виконавців і замовників цього злочину досі не вдалося встановити. Розслідування вже тривалий час не приносить ніяких нових даних.
Сьогодні "Українська правда" вшановує пам'ять свого друга та видатного наставника.
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
"Галю, я залишив книжку від Алексієвич для тебе та Каті Ботанової. Це мій маленький подарунок", - одного разу написав мені Пал Героїч.
Я не придбала книгу і не просила про автограф - він просто йшов на співбесіду і вирішив влаштувати мені приємний сюрприз.
Це абсолютно в його стилі — серед усіх ефірів і зустрічей знайти момент, щоб привезти для редакції круасани або торт з кавою, надіслати смс з новою ідеєю чи поділитися контактами цікавих людей.
"С искренней надеждой будем полагаться на слово, хотя порой оно оказывается бессильным", - отметила тогда Алексиевич на внутренней стороне обложки книги.
Я знову і знову вивчаю цей напис і замислююся над безсилим характером слів.
Кілька днів перед цим він зателефонував мені пізно увечері в той самий ранок.
"Я натрапив на інформацію про нову кандидатуру. Як ти вважаєш, вона позитивно налаштована чи ні?"
Мій телефон починає розряджатися, і я спускаюся до автомобіля, щоб підзарядити його. В цей момент мій пес раптово вибігає на вулицю. Я йду сходами, обговорюючи своє нове призначення. Ми сміємося, адже я намагаюся впіймати мопса однією рукою. Врешті-решт, обіцяю знайти контакт, але в телефонній книжці його чомусь немає.
"Спи, Галю, це почекає до завтра", - сказав Пал Героїч.
Він завжди проявляв турботу про людей і невпинно шукав "яскравих" особистостей.
Наша остання переписка з ним теж стосувалась реформаторів - він дуже вболівав, аби ми "не просрали" країну. Аби світлих було більше, і вони могли щось робити.
Скажіть, ви часто зберігаєте привітання, написані на день народження?
У мене є така інформація, яка була опублікована Пал Героїчем у приватній групі.
У своїй звичній жартівливій манері він описував нашу зустріч у Стокгольмі, як я "відчитала його за критичне ставлення до українського мистецтва" і як ми з мексиканською колегою проводжали його до метро.
А мені та зустріч запам'яталась переглядами відео на його телефоні: ось маленький і хуткий песик Юзя тягає шкарпетки по хаті, ось Юзя сердиться і нібито гарчить, ось тулиться і лащиться.
Кожна історія та коментар випромінювали ту ніжну любов, яку не завжди можна відчути у самовдоволених знімках мам своїх малят.
"Ось я після 10-кілометрової пробіжки," - продемонстрував свій знімок Пал Героїч, виглядаючи зовсім не втомленим.
Я не бачила його сумним і виснаженим - лише веселим, жвавим, емоційним і добродушним.
Навіть у ті моменти, коли висловлював свої зауваження чи незадоволення.
Просто тому, що він безмежно цінував життя і людей, навіть коли вони вдавалися до не зовсім благородних вчинків.
Галина Титиш, редакторка на чолі УП Життя.
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
Поздний вечер. Ярко освещенная комната внутри ночного неба. В ньюзруме УП почти никого.
Пал Героич сидит за чьим-то столом со своим ноутбуком. Работает. Едва заметно зябко передергивает плечами. Алена тихо подходит, набрасывает плед ему на плечи и молча возвращается к своей работе...
У него не было официальной должности, но он занимался тем, что было смыслом его жизни.
Он мог посетить Одессу всего на сутки, чтобы прогуляться по ее улицам, и, наткнувшись на Михалка на пляже, сразу же устроить с ним интервью. Или, внезапно прервав беседу, заметив красивый цветок, воскликнуть: "Это же идеальный кадр для инстаграма!"
В его профессии не существовало ни незначительных задач, ни грандиозных целей.
Просто взять и твитнуть с пресс-конференции, быстро заглянуть на Майдан, чтобы прислать нам фотографию для новости, подготовить аналитический материал для зарубежных СМИ, прокомментировать ситуацию для радио, вести телепередачу или модерировать панель на тему энергетики...
Он в журналистике мог все. Легко. Блестяще.
Он неизменно оказывался в центре внимания, оставаясь при этом на шаг в стороне. Каждое событие, где он появлялся, становилось настоящим праздником, в котором ему удавалось заботиться о комфорте всех присутствующих.
Ему было дело до всего и всех.
Как поживает твоя девочка?
Все отлично, благодарю. В данный момент я на практике в Новом.
- Я знаком с продюсером, хочешь, позвоню ему?
Он был большим мальчишкой. Влюбленным в жизнь. Фантастически любопытным. В смешных шортах, с детскими глазами взрослого мужчины.
Его образ "простака" скрывал за собой удивительную степень интеллекта, а его шутки, балансирующие на грани, отличались поразительной тонкостью...
Он обладал внушительными размерами.
Лицо без отечества. Лицо с родными землями.
Пал Героич, мне так и не удалось перейти на более неформальное "ты".
Но я осмелюсь.
Мне не хватает тебя.
Я стремлюсь быть похожим на вас.
Существовать. Обожать. Творить. Танцевать. Веселиться. Наслаждаться эклерами. Шутить. Дразнить Ксюшу. Углубляться в книги. Не стесняться быть смешным. Проявлять уважение. Оставаться верным. Не изменять. Служить. Не угождать. Быть откровенным. Чувствовать себя свободным, свободным, свободным. Оставаться настоящим...
А сегодня я приду на ваш "уголочек" Франко и Хмельницкого. Где вас убили. И посмотрю в небо. А вы будете улыбаться. Потому что вам везде хорошо, я знаю.
Тата Воронова, випусковий редактор головної сторінки УП
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
"Маша, привет. Ты иди к Порошенко, потому что я не успеваю", - в моем телефоне до сих пор есть смс от Павла Шеремета.
Не хватает смелости удалить её.
Третьего июня у нас была запланирована общая встреча на пресс-конференции с президентом. Однако, к сожалению, утром я почувствовала себя плохо и поднялась температура.
В указанное время я включила телевизор, волнуясь о том, кто же представит УП.
Шеремет не упустил момент. В яркой розовой летней рубашке он держал в руках табличку с надписью "Украинская правда", с терпением ожидая своей очереди, чтобы задать вопрос.
Этот вопрос затрагивал недавнее расследование, проведенное УП, о тайном финансировании Партии регионов. Шеремета интересовался, планируется ли дальнейшее расследование по этим обстоятельствам и существует ли аналогичная схема в БПП.
Вспоминаю ту ночь в штабе Порошенко, когда стали известны первые результаты экзит-поллов после президентских выборов. Сразу стало очевидно, что Порошенко станет новым президентом. Журналисты собрались в таком количестве, какого я никогда не видел ранее.
Однако именно Шеремет стал тем репортером, который смог "поймать" Порошенко на несколько минут, чтобы детально узнать все, что его волновало.
Он знал, как задавать вопросы, привлекая внимание собеседника с легкой улыбкой и игривым настроением. Тем не менее, он умело сохранял серьезность в разговоре.
Он никогда не пытался доказать, что лучше кого-то, продемонстрировать свое превосходство, что так часто встречается в нашей профессии.
Он был как наставник, так и союзник. Да, его замечания порой сильно ранили.
Мы на протяжении почти года пытались организовать интервью с Арсеном Аваковым, и когда, наконец, оно состоялось, Шеремет во время планерки произнес: "недожали". Это вызвало у нас разочарование.
Я не придавала ему должного значения. Мне казалось, что Шеремет будет всегда с нами. Всегда рядом, всегда готовый предложить помощь и поделиться своими знаниями, провести мастер-класс в редакции о том, как правильно проводить интервью. Он всегда поддерживал во время пресс-конференций Порошенко, когда задавать вопросы было так непросто и порой даже страшно.
Он их задавал. А теперь его нет.
Вспоминаю, как всего через несколько часов после трагического события я обратилась к Насте Рингис, которая стремительно печатала на клавиатуре, и спросила её: "Что ты пишешь?"
— Некролог, — прервала Настя.
Это отвратительное слово пронзило меня, как электрический разряд. Ведь Шеремет — это о жизни. Я не припомню, чтобы он когда-либо испытывал грусть или гнев. Он всегда был энергичным, неугомонным, с улыбкой на лице, ярко одетым и с маленьким блокнотом и ручкой в руках. После его убийства я начала собирать цитаты из его различных интервью.
"Каждый день - уникальный, каждый репортаж - как последний. У вас не будет возможности переделать репортаж", - эту цитату я запомнила лучше всего.
Спасибо вам, Пал Героич. Мы стараемся держаться.
Марія Жартовська, журналістка.
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
"Скільки ж можна затягувати з цією новиною? Давайте вже швидше!" - промовив він востаннє під час нашої телефонної розмови за кілька днів до його відходу.
Я вже тоді усміхнулася, почувши, як ніжно і майже по-батьківськи це було висловлено.
Він був не тільки видатним журналістом і директором з розвитку УП, а й очільником Школи журналістики. Саме в цьому місці я отримала від нього найцінніші уроки.
"Завдання PR-фахівця полягає в естетичному оформленні, тоді як журналіст має розкрити суть того, що було естетично упаковано," – цим реченням він влучно підсумував основи журналістського підходу.
"Приділяйте максимальну увагу деталям. Точність у тексті цінується більше, ніж сенсаційність і швидкість", - говорив він.
"Не забувайте, що справжній журналіст має більшу цінність, ніж той, хто продає свою совість. Адже наш найважливіший актив і ресурс — це репутація", — акцентував Павло.
Він говорив, що справжніми журналістами стають лише ті, хто відчуває в цьому місію.
Я створив образ піраміди журналістів, де на нижньому рівні розташовані ті, хто випадково опинився в цій професії, оскільки потрібно було знайти роботу.
Трохи вище - ті, хто прагне стати багатим і знаменитим, тобто має хоч якусь мету. Але такі, казав він, дуже швидко розчаровуються, адже й гроші тут невеликі, і слава сумнівна.
На ще більшій висоті перебували ті, хто обрав шлях журналістики завдяки справжньому захопленню людьми та навколишнім світом.
"Якщо вас не цікавлять люди, тоді ця професія не для вас," - зазначав він. Він також акцентував увагу на тому, що відсутність навичок комунікації не є перепоною для того, щоб стати успішним журналістом, але небажання взаємодіяти з людьми – це вже інша справа.
Проте, одного лише інтересу недостатньо.
Вершина "піраміди" Шеремета - це люди, які відчувають журналістику як своє покликання.
Безумовно, він був саме на цій вершині.
Катерина Тищенко, редактор новинної стрічки
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
Павел Григорьевич, мне невероятно повезло! Я встретила вас в свой первый рабочий день в УП, даже до знакомства с Аленой.
Это случилось неожиданно, и вы, вероятно, не остались с этим в памяти. Однако именно ваше чувство юмора и притягательность помогли мне в тот момент почувствовать себя легко и комфортно.
И так было каждый раз, когда вы приходили в редакцию.
Такой огромный, жизнерадостный и шумный, всегда с угощениями. Мне хотелось улыбаться вам в ответ, смеяться над вашими шутками и просто наслаждаться вашим разговором. Да, слушать вас — это было настоящим удовольствием.
Не имеет значения, что именно вы обсуждали: будь то вечерняя пробежка, беседа с Ющенко или португальское вино...
Пал Героич, вы принадлежите к числу редких людей, которые искренне интересовались моими родителями, оставшимися в Крыму. Ваше внимательное и чуткое слушание оставило глубокий след в моем сердце.
Немногие обладают таким мастерством. Кажется, что это просто случайное действие, мимоходом, но всегда с искренним вниманием и теплотой...
Я была в большом волнении, когда вы пригласили меня на эфир обсудить ситуацию на оккупированном полуострове.
Тогда мы сделали несколько селфи в студии. Это воспоминание стало для меня настолько драгоценным, что мне даже страшно думать, как бы я могла тогда отказаться...
Пал Героич, в тот момент я ехала из Крыма после похорон мамы, надеясь, что самые трудные времена остались позади.
Когда в поезде я открыла фейсбук, мое личное горе в один миг отошло на второй план...
В моем потерявшемся Крыму я потеряла маму. И эту пустоту никто никогда не сможет восполнить.
В моем нынешнем Киеве теперь царит пустота. На том самом перекрестке образовалась огромная бездна.
Дорогой Пал Героич... Моя мама всегда была горда тем, что знакома с вами. И сейчас мне так хочется верить, что где-то в другом мире она смеется над вашими шутками и угощает вас своим любимым Наполеоном.
Тамара Кудрявченко, редакторка-головна видання Таблоїд.
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
Це сміливе та демонстративне вбивство символізує глобальну несправедливість, жорстокість і безлад. Смерть виступає як повна протилежність його існуванню та сутності.
Прагнення до життя вирувало в ньому, немов величезний фонтан, який міг би наситити кожного, хто хоча б трохи наближався до Пал Героїча.
Він був такий великий, м'який і теплий. І щирий. І чесний.
Людина - наззовні. Людина - для всіх. І очі дуже красивого кольору.
Зазвичай, перше знайомство залишає найяскравіші та найправдивіші враження. Я потрапляю до ньюзруму, де головний редактор зайнята, тож муситиму почекати. І раптом з дивану підводиться велика постать, і з неймовірною щирою усмішкою запрошує: "Сідайте!" Це відчуття було схоже на те, як теплий сонячний вітер обгортає...
Він володів унікальним даром, який важко знайти у сучасному світі — щирою, непідробною відкритістю та радістю, якими з легкістю ділився з усіма, хто його оточував.
Світлана Бикова, редакторка літературних творів
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
Літнім сезоном 2014 року він зателефонував мені з пропозицією відвідати Киргизстан.
Там на озері Іссик-Куль ми протягом кількох днів читали лекції журналістам з Середньої Азії. Тоді я ще працював головним редактором Стопфейку і всім була цікава наша робота.
Це був один з найяскравіших моментів за всі мої роки у журналістиці.
Щоб оцінити велич Павла, його енергію, почуття гумору та оптимістичний погляд на життя, необхідно було з ним познайомитися особисто.
Він наповнював усіх позитивом, переконував, що все неодмінно складеться вдало, адже інакше просто не може бути.
-- Бандера, давай сходимо на купання! -- закликав він, вказуючи на сторону Іссик-Куля. І ми рушили туди, хоча вода була досить прохолодною.
Саме завдяки Павлу я потрапив в "Українську правду" -- він запропонував мою кандидатуру Олені Притулі після того, як я пішов зі Стопфейка. Я багато в чому відчуваю себе зобов'язаним йому.
Олег Шанковський, відповідальний за редакцію новинного контенту.
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
Наше знакомство произошло в июле 2015 года, когда я приехал в Киев из Запорожья для участия в собеседовании в школе журналистских расследований "Украинской правды".
Я испытывал сильное волнение, когда Пал Героич подошел ко мне у проходной.
До сих пор не могу точно вспомнить, что именно я говорил и как мне удалось успешно пройти собеседование после всего сказанного. Чётко помню, что в конце беседы он спросил, смогу ли я найти жильё в Киеве, если мне удастся поступить.
Я успешно прошел отбор. Узнал об этом на следующее утро благодаря сообщению, которое, как выяснилось позже, пришло с номера Пал Героича.
На протяжении следующего месяца, дважды в неделю, я вместе с двенадцатью другими учащимися посещал МедиаХаб, чтобы пополнить свои знания.
Он поделился с нами наибольшим количеством историй и предложил множество рекомендаций.
Сейчас, когда перебираешь все услышанные от него истории, вспоминается рассказ о его поездке в Приднестровье, откуда он привез пластиковые приднестровские монеты и репортаж о Бендерах, родном городе Порошенко.
Он утверждал, что журналисты по своей сути являются следователями, но в отличие от настоящих следователей, во время опроса они не прибегают к насилию, как, например, не закрывают двери на пальцах.
Как он советовал поехать нам в Межигорье, узнав, что еще не все там были, и обязательно купить капусты и морковки, чтобы покормить животных.
Он утверждал, что журналист обязан постоянно ставить вопросы и фиксировать все, что услышал. Журналист должен быть заинтересован во всем, что происходит вокруг.
На протяжении этого года наши встречи, вероятно, не превышали десяти раз.
В последний раз я общался с Пал Героичем 15 июля на вечеринке в МедиаХабе, куда заскочил на полчаса перед поездом в Запорожье. Он мне тогда пожелал хорошей дороги.
Однажды он пригласил меня объединить усилия для совместной работы над одной идеей.
Я трудился над созданием текста медленнее, чем хотел бы как я, так и он. "Ты расследователь, как [фамилия одного бывшего главы Кабмина] - премьер-министр. Мало пишешь, много размышляешь", - написал он мне.
Пал Героич, я буду стараться писать больше и лучше.
Федір Попадюк, журналіст видання Економічна правда.
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
Мій перший робочий день в "Українській правді" розпочався саме зі знайомства з Павлом Шереметом.
Як новачок, я не мав перепустки, і охорона не хотіла мене пропустити. Тоді Пал Героїч спустився з 13-го поверху, щоб мені допомогти.
Так його величали в нашій команді УП. Пам'ятаю, що була приголомшена і трохи збентежена, коли сам Павло Шеремет (!) прийшов за мною. До цього моменту я бачила його лише по телевізору.
Він регулярно радував нас смачними ласощами та сюрпризами з своїх мандрівок. Якось він привіз з Литви величезний шакотіс — традиційний литовський торт, виготовлений з дуже ніжного тіста, що має вигляд голочок. Важко навіть уявити, як йому вдалося привезти його в цілості.
У нього був надзвичайний інтерес до людей.
Він пам'ятав найдрібніші деталі про всіх, розумів їх захоплення та інтереси, а також вмів відчути твій емоційний настрій.
Тетяна Кусок, випусковий редактор
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
У листопаді минулого року ми запускали UPLectorium про українську культуру 20-х.
В один прекрасний день я отримав дзвінок від Пала Героїча, який без обговорень повідомив, що я запрошений на його програму, щоб поділитися інформацією про лекції.
Не уточнюючи, чи потрібна підтримка, він просто зателефонував і повідомив, що прийде на допомогу. Без довгих розмов і натяків. Він завжди відчував, кому може знадобитися його допомога, і без зусиль пропонував свою руку.
Мені потрібно було з'явитися на ефір у суботу о 12 годині ночі.
У п'ятницю було багато роботи і мало часу для сну, тож на радіо до ПГ я прийшов сонний і змучений.
— Роман, что с тобой? Ты выглядишь ужасно! — с энергией и весельем спросил меня Шеремет. — Девчонки, налейте ему кофе, иначе как я его в эфир выпущу в таком состоянии?
- Я не спав добре і зовсім мало, - пояснював я.
- Он практически не отдыхал! Я в эфире уже три часа! Людям, Рома, неинтересно, сколько ты провел без сна! Если выбрал профессию журналиста, делись с аудиторией важной информацией.
Сказано легко, в дружньому тоні, без звинувачень. Сказано з ноткою іронії, але також і без неї.
Лише небагато людей вміють висловлюватися.
Два дні перед трагічними подіями, я отримав дзвінок від ПГ, який розбудив мене. Було близько восьмої тридцяти ранку, і я намагався виспатися після важкої ночі, проведеної в окружній виборчій комісії Херсона, де підраховували голоси на довиборах до Ради.
Привет, Рома! Ты всё еще в постели?
- Пал Героїч, зараз вісім, а я лише о четвертій повернувся з ОВК.
Рома, все ожидают от тебя новостей. Я позвоню тебе через полчаса, и ты поделишься всем в моем эфире. Ты ведь журналист, да?
Пал Героїч – це журналіст, який займається висвітленням важливих подій.
Через півгодини в слухавці знову пролунав енергійний голос Шеремета, який заполонив простір питаннями, уточненнями та жартами.
- Благодарю, Роман. Прощай, - сказал Пал Героїч, прощаясь.
- На все добре, - сказав я на прощання.
На вічність.
Роман Романюк, журналист.
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
Для родини він залишався Пашечкою, а в редакційних колах його величали Пал Героїч.
Він не геройствував, але був-таки героєм - у тому сенсі, що вмів гуртувати людей, рухати ідеї, бути "запальничкою" і привертати увагу. Не до себе - до важливого.
Чомусь найбільше запам'ятовуються веселі та зворушливі деталі: його українське звернення "хлопчики й дівчатка", щирі усмішки та дотепні жарти, а також те, як він любив частувати всіх.
Навіть у цьому виявлялася його безмежна цікавість до нового та бажання поділитися ним з оточуючими. Він, здавалося, відкривав свою унікальну перспективу на світ, насолоджуючись кожним моментом і передаючи свою пристрасть до життя іншим.
Професійним досвідом Павло Шеремет також ділився безвідмовно.
Чи то ділився неочікуваною порадою, чи проводив тренінг, чи модерував лекції в Школі журналістики "Української правди", він завжди залишався зрозумілим і доступним. Його слова були влучними та емоційними, а готовність прийти на допомогу — безмежною. Без зайвого пафосу, він вмів показати людяність. Навчив нас заглядати в суть справи і звертати увагу на деталі.
Його глибина розуму та життєвий досвід виявлялися настільки органічно, що протягом тривалого часу я сприймав його за людину значно старшу за свої роки.
Пал Героїч також мав здатність вирішувати конфлікти та зберігати холоднокровність у складних ситуаціях. Він вмів дивитися на події з певної відстані, що дозволяло йому ухвалювати вірні рішення. Його вміння "пірнати" в самісіньке серце подій та спокійно ставити провокаційні запитання впливовим особам викликало повагу.
Коли Пал Героїчний покинув цей світ, здавалося, що земля раптом зникла з-під наших ніг.
Крізь страждання і відчуття безвиході пронзало усвідомлення, що світ змінився, і минуле вже ніколи не повернеться. Наче змістилася основа, а опора зникла... Наче знову потрапили в чутливу рану... Наче сталося щось таке жахливе, що не піддається ні аналізу, ні розумінню, ні виправленню...
Олена Рощина, журналістка, що відповідає за новини.
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
Коли він уперше прийшов до редакції УП на вулиці Богомольця, я просто не могла повірити своїм очам.
"О, Боже! Це ж Павєл Шеремет, через якого я, будучи 14-15-річною, залишала все і мчала до телевізора, щоб переглянути його репортажі!"
Спочатку він боровся з Лукашенком, потім були повідомлення про те, як його затримали і ув'язнили в Білорусі... І от мій кумир і один з найкращих журналістів, яких я знала, - у нашій редакції, щось розповідає, жартує, кокетує...
Трохи згодом він летів через Бориспіль до Москви. Я мала підвезти йому в аеропорт два рошенівських торти. Щоб їх забрати, він мав спочатку пройти всі процедури по виходу з аеропорту, а потім реєструватися знов. Я досі пам'ятаю, як він вискочив з-за скляних дверей виходу, підбіг до мене, схопив торти, ми пробіглися до стійок реєстрації - і він, засапавшись, подякував і побіг на літак.
У період Майдану, коли у мене відібрали водійські права через поїздку в Межигір'я, я приховала свою машину, щоб уникнути її знищення, як це трапилося з багатьма іншими активістами. Саме на цій нещасливій Subaru Павло та Олена щоранку приїжджали за мною і відвозили до редакції.
Пал Героїч був опорою, надавав поради і намагався зберегти позитивний настрій, навіть у моменти, коли здавалося, що поразка неминуча.
Одного разу ми серйозно посварилися. Я поділилася думками про те, як під час перебування у бійців в АТО я бачила полонених, але не наважилася їх опитати. Не хотіла виглядати як російські пропагандистські медіа. Він тоді намагався пояснити, що я журналістка і мала б поговорити з ними. І що саме мої дії могли змінити формат цієї розмови, щоб вона не нагадувала сюжети від Лайфньюз.
Він любив українську мову, не міг вимовити "паляниця", іноді встромляв колоритні білоруські слова.
Він міг зателефонувати і запитати в усіх співробітників редакції, кому яку каву потрібно доставити.
Він часто жартував, іноді переходячи межі, але чомусь усі були готові йому це вибачити.
Він завжди посміхався...
Пал Героіч, я не можу повірити, що все це сталося з вами... Із нами.
Оксана Коваленко, редактор, відповідальна за випуск.
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
"Валя, пора взять себя в руки! Ты же профессиональный журналист! Ты работаешь в 'Украинской правде'!"
Саме ці фрази, що спливають у свідомості щоразу, коли потрібно зібратися з думками, я намагаюсь використати, щоб спонукати себе написати щось на пам'ять.
Основне — без зайвого пафосу та непотрібних слів (ми ж не соромимося у висловлюваннях, так, Пал Героич?)
На жаль, не виходить... Мабуть, я не найкращий учень, мій дорогенький.
Особливо враховуючи, що сутність досі уникає використання минулого часу.
Два "знімки" в спогадах:
1. Павло Шеремет, одягнений у яскраво-жовту куртку, привіз із задимленого Євромайдану "живу трансляцію":
"Я звертаюся до нього: привіт, чоловіче! Так, саме ти на «броневику» – а як тебе звати? А що з твоєю дівчиною?" – редактори, втомлені від безсонних ночей, усміхаються, не відриваючи погляду від екранів, і обіцяють, що наступного разу не дозволять йому потрапити до Москви.
Ось дивина: щойно Пал Гєроїч вирушає в Мордор на тиждень, як на Майдані відразу розгорається якийсь "заміс". А як тільки він повертається - все стає на свої місця. Ось так і існуємо, видихаючи між його подорожами.
2. Я чекаю на ліфт на дев'ятому поверсі, в типовому "піднесеному" настрої: "Життя — це страждання, немає надії на краще, і сенсу теж". Ліфт прибуває, двері відкриваються, і з нього виходить Шеремет, на мить зупиняючись, зустрічаючи мої поглядом.
Усмішка з’являється на її обличчі, коли вона підходить ближче, мовчки обіймаючи.
За кілька секунд ми продовжимо наші щоденні справи.
У ліфті я закриваю очі, відчуваючи, як мене огортає потужна хвиля тепла. У моїй свідомості виникають слова: "А тобі, Фродо Беггінс, я дарую світло Еаренділа, нашої улюбленої зірки. Нехай воно веде тебе крізь темряву. Коли всі інші зірки згаснуть..."
Ну все, досить сліз. Пішла ставити новини в стрічку - читачі ж не винні, що редактор сьогодні не в гуморі.
Валентина Романенко, кореспондент новинного відділу.
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
"Сева, ты должна научиться отвечать как пулемет - четко, ясно и уверенно даже тогда, когда не сильно уверена в материале. (два смайлика) У людей не должно возникнуть даже тени сомнения, что ты суперкомпетентна! Смотри открытым взглядом перед собой - или выбери в зале жертву и долби как система "Град".
Я вновь и вновь возвращаюсь к этому сообщению и не могу сдержать улыбку. Оно полностью отражает Шеремета...
Мы были знакомы меньше двух лет, но за это время он вошел в круг близких и дорогих мне людей.
Эта потеря и трагедия - личная. Поэтому каждый раз, когда меня спрашивают, как продвигается расследование дела, вдруг становится тяжело дышать. Нам, его друзьям, сделали очень больно. И неизвестно, сколько времени понадобится, чтобы эта рана хоть немного затянулась.
Чаще всего на ум приходят воспоминания о нашем первом и последнем ужине у моих родителей.
События разворачивались в июне текущего года. Родители, которые несколько месяцев назад перебрались из Крыма в Киев, почти не заводили знакомых. У них не было ни друзей, ни общения, а все их родные остались на оккупированном полуострове.
"Нужно будет навестить твоих родителей," - сказал Павел в разговоре, когда мы направлялись на очередное интервью, и я делилась с ним трудностями, с которыми они сталкиваются здесь.
Затем, во время митинга в память о жертвах депортации, Павел неожиданно сообщил маме, что вскоре они собираются посетить крымскотатарский ужин.
Моя мама потратила около двух недель на подготовку к этому событию, постоянно звонила и интересовалась, что следует приготовить.
"Все, что угодно, но манты должны быть обязательно," - неизменно говорила я.
Вот, помню, как мы собирались на кухне: мама忙алась, добавляя последние штрихи к блюдам, и обращалась к папе с просьбой достать манты из морозильника.
-Ух ты! А это что такое? - удивленно спрашивает Павел.
- Это манты.
— Я всегда считал, что это безе, — смеется он. — Они такие изящные! Могу ли я сделать снимок? Буду потом демонстрировать и интересоваться, что это за лакомство.
Это был хороший и теплый летний вечер. Паша шутил, рассказывал о вине, родители - о Крыме. В какой-то момент я почувствовала себя счастливой: "Родители наконец-то улыбаются. Все обязательно будет хорошо".
Уже прошло более четырех месяцев с тех пор, как его не стало. Тем не менее, мне до сих пор кажется, что я улавливаю его громкий голос и радостный смех.
Звук, словно память, отдается эхом, наполняя собой этот пустынный и печальный город.
Севгіль Мусаєва, редакторка-очільниця "Української правди"
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
Павло з'явився в редакції веселим балагуром і виром гарного настрою. І кожен приїзд - із тортом.
Іноді його дотепи межували з провокацією, інколи навіть переходили цю межу, але він завжди відчував, коли слід зупинитися і пом’якшити сказане. Часто він ініціював розмови, оскільки в той період москвич починав пізнавати українців, і часом ці відкриття виявлялися зовсім неочікуваними.
Проте анексія Криму та конфлікт на Донбасі внесли ясність у ситуацію.
"Росія є фашистським режимом, і справа не тільки в Путіні", - висловив він під час обговорення фронтових ліній і ролі кожного з нас у цій ситуації.
Хтось вирішив відправитися на передову. Він же залишився на не менш важливому інформаційному фронті, який, як з'ясувалося, також є надзвичайно небезпечним.
Андрій Клименко, керівник рекламного відділу.
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
Я постійно згадую, як ми їхали з ним в машині, саме в тому самому червоному Subaru.
Це сталося взимку, коли великий м'який сніг повільно спадав із неба. Ми направлялися з брифінгу в НАБУ до редакції "Української правди". У нашій бесіді йшлося про інсайди, які не повинні потрапити в майбутні публікації. Загалом, він часто ділився зі мною думками про професію та відповідальність журналіста.
- Я відвідую ці брифінги не з обов’язку. Яке значення мають ці заходи для мене? Просто мені це приносить задоволення, розумієш? Мені подобається встати і задати питання, - розповідав Пал Героїч у той момент.
В більшості ситуацій я нерідко стикався з його критикою та зауваженнями. Вони часто були болісними і не завжди справедливими.
Згодом виявилося, що Пал Героїч, викладач школи журналістики УП, використовував мене як позитивний приклад для своїх студентів.
Ще добре пам'ятаю, як він ходив по залі "Чемпіон-холу" на з'їзді "ДемАльянсу" і з дитячою цікавістю слідкував за всім, що там відбувалося. Як він фотографувався із Світланою Заліщук (він ду-у-уже любив селфі), як знімав на відео музикантів.
Я ніяк не міг зрозуміти, як, маючи стільки досвіду, можна залишатися таким допитливим. А він дійсно був.
Дуже хочеться з ним про це переговорити. Він би знав, що зараз мені відповісти.
Роман Кравець, журналіст.
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
Как-то после очередного возвращения из Крыма я стояла возле окна нашего офиса.
Севгиль просила написать репортаж как можно скорее - а у меня ощущение, что я придавлена стотысячной бетонной плитой и сейчас задохнусь.
Шеремет неожиданно встретил меня в коридоре.
Он собирался сделать шутку, но в последний момент передумал. "Ты была дома?" - спросил он с ноткой строгости. "Слушай, не жди, пиши быстрее. Представь, сколько людей терпят нарушения своих прав - у тебя есть шанс поделиться своей историей на весь мир". В итоге, в тот раз мне запретили возвращаться на родину на целых пять лет.
Я испытывала благодарность за то, что он не стал жаловаться, а просто подтолкнул меня в верном направлении.
Он умел задать вектор. И дать новое видение. Я слышала, как он говорил с коллегами - и те расправляли плечи.
Я всегда восхищалась и удивлялась таланту Пала Героича устанавливать новые связи, словно он умел "раскидывать сети". Порой в самых неожиданных уголках бюрократической системы я неожиданно встречала друзей Шеремета или тех, кто считал себя его знакомыми.
Он много делал публично, но не меньше помогал непублично. Как-то я познакомилась с таксистом, которому Шеремет во время Майдана спас жизнь. По крайней мере, таксист так утверждал.
Однажды я оказалась в зоне АТО, оставив все свои документы дома. Под офисом тогдашнего главы области Геннадия Туки я столкнулась с Жаном, упомянутым в статьях Шеремета.
Жан, рискуя собственным комфортом, согласился взять меня с собой в поездку. Когда я попыталась выразить ему свою благодарность, он ответил: "Не забудь передать привет Шеремету!" А в Киеве, когда мы встретились, Пал Героич не сдержался: "Я тебя наказываю! Как можно ездить в АТО без пресс-карты и паспорта?"
Я могу в мельчайших деталях воспроизвести наш последний разговор с Шереметом.
Это произошло в МедиаХабе во время вечеринки волонтеров и реформаторов всего за три дня до его трагической гибели.
Он, как обычно, был полон радости, шутил и много болтал. Запомнилось, как он громко произнес: "Сейчас в Украине удивительное время - хитрые украинцы сражаются с идеалистами. И пока неясно, кто выйдет победителем."
Анастасія Рінгіс, репортерка
It seems that you have entered a placeholder or a series of asterisks. If you provide a specific text or message that you would like me to make unique, I would be happy to help! Please share the text you'd like to transform.
Днями я вже писала свій текст зі спогадами про Пал Героїча.
В темряві ночі, під дощем і спалахами блискавок, я залишалася одна в редакції, відчуваючи смуток. Лише мить тому я завершила останнє речення своєї драматичної історії, і вже хотіла натиснути кнопку "опублікувати", коли раптом все освітлення на поверсі зникло.
Не робіть так більше, Пал Героїч. Вам смішно, а я темряви боюся.
#Україна #Facebook #Росія #Москва #Білорусь #Журналістика #Київ #Журналіст #Крим #Литва #Продюсер #Іван Франко #Телефон #Особистість #Європейська Солідарність #Кава #Херсон #Будапешт #Редагування #Євромайдан #Степан Бандера #Бориспіль #Дощ #Радянська Центральна Азія #Піраміда #Фродо Беггінс #Ліфт #Олена Притула #Павло Шеремет #Киргизстан #Реформація #Стокгольм #Швидкісний транспорт #Наполеон #Світлана Заліщук #Торти #«Українська правда» #Був у Донбасі #«А.С. Рома» #Іссик-Куль #Фонтан #Бендер, Молдова
