Великий футбол, хоч і на короткий час, завітав до Ужгорода! І це в той час, коли найзахідніший куточок України не має власної команди в УПЛ! Відкрите тренування збірної України, вперше з початку війни, стало справжнім футбольним святом. І хто знає, може, якби не війна, цей невеличкий, але футбольний край не отримав би можливості відчути себе частиною великої футбольної спільноти...
"Чемпіон" відвідав подію, яка вже перетворилася на справжню екзотику. За активністю в регіональних соціальних мережах, які обговорюють це святкування вже протягом двох днів, можна стверджувати, що воно стало успішним. Багато хто запам'ятає цей момент надовго.
Чотири години в дорозі - бо збірна на самому порозі
Місцевий "Авангард" такого напливу людей не бачив давно. Під час війни в місті проводиться чимало змагань, дитячих турнірів, але це все, звичайно, події без ажіотажу. Чутки про те, що буде відкрите тренування головної команди, почали ширитися ще за кілька тижнів. Тренери дитячих команд із посиланням на "власні перевірені футбольні джерела" казали, що точно буде щось грандіозне. При цьому бідкалися, чи будуть обмеження для якоїсь незначної кількості дітей, адже потрапити хотіли багато хто. Всі видихнули, коли на офіційних сторінках з'явилися перші анонси.
З погодою для великого заходу пощастило на всі сто. Як правило, в Ужгороді температура на 5-7 градусів вища, ніж у гірських громадах навколо. Сонце яскраво світило і добре гріло. Хоча за кілька годин до початку тренування стало очевидно, що енергійні, активні діти сьогодні точно не замерзнуть.
"Куди ж ти подівся з автобуса без куртки? На стадіоні охолонеш!" — такі зауваження від викладачів, здається, нікого не зворушили цього дня.
Діти практично "випали" зі шкільних автобусів, в той час як водії намагалися знайти місце для паркування своїх "жовтих машин". Малеча, немов на крилах, поспішала до арени. Діти з усіх куточків! Перечин, Минай, Хуст — це найближчі містечка до Ужгорода. А Міжгір'я та Голятин розташовані вже в горах, майже за 200 кілометрів від нас! На стадіоні також були діти з релокованого Краматорського ліцею, зі Львівщини, а також багато малюків з внутрішньо переміщених сімей. Плакат, виконаний дітьми з написом "Трубін — найкращий воротар", є відображенням того, як сучасний Ужгород став домівкою для численних дітей, які приїхали зі східних регіонів України.
Більшість дітей єднало чи не єдине - зайняти місце в перших рядах, аби бути ближче до гравців у момент "Х" під час автограф-сесії! Тому й деякі дитячі команди приїхали за кілька годин.
Зірки зібралися, але не злилися. На "Авангарді" - без гравців з Бенфіки та ПСЖ.
Назарина, Шапаренко, Михавко, Різник... Чим більше прізвищ гравців оголошував ведучий, тим ясніше ставало, що сьогодні "віпів" не буде. Трубін та Судаков з Бенфіки, Забарний з ПСЖ - "Авангард" не порадував своєю присутністю. Однак, здається, це анітрохи не вплинуло на святкову атмосферу.
"Як він може приїхати, якщо ще позавчора виступав за ПСЖ і забивав голи в чемпіонаті?" - розмірковує про можливість появи Забарного один із молодих фанатів.
"Навіщо їхати з Парижа? Літаком можна дістатися до Будапешта чи Кошице, а далі вже залишилося тільки до кордону на авто. Хоч хочеться порадіти, що є хоча б Миколенко," - ділиться своїми думками інший молодий експерт у футбольній географії, який теж шукає можливості зустріти зірок.
Рудий "тіктокер" на краю, м'ячі серед глядачів, "сейви" Різника в дії.
В цілому, можна помітити, що сам процес тренування не привертає особливої уваги відвідувачів заходу; всі з нетерпінням очікують можливості отримати автографи та зробити селфі. Юні шанувальники готові до всього – у них в руках маркери, фломастери, найрізноманітніші футболки та плакати!
"Пару моїх малих взяли ігрову форму для автографів, а я казав їм брати звичайну футболку або щось зі старого комплекту. А тепер що робити - доведеться їм перезамовляти футболки, не буде ж грати з підписом Миколенка на спині. Але нічого, викрутимося, добре, що дітям радість", - каже один із тренерів дитячої команди.
По краю поля весело снує місцевий знаменитий комік із Закарпаття, знімаючи стендапи. У рудій перуці, він говорить у камеру смартфона яскравим діалектом рідного краю, "підколюючи" гравців та вболівальників. Попри війну та інші труднощі, видно, що телевізійне мистецтво продовжує розвиватися. П’ять років тому на відкритому тренуванні в Києві ми навряд чи побачили б такого персонажа. Тепер же цей талановитий тіктокер активно створює контент і завтра його відео, безсумнівно, зберуть безліч переглядів. Це чудово! Це різноманіття і нова форма медійності, якої нам так не вистачало.
Футболісти займаються тренуваннями в легкому режимі. Вони починають з розминки, після чого переходять до двосторонньої гри на половині поля. Кожен успішний момент гравців супроводжується оплесками з трибун, а особливо часто вітання отримує голкіпер Дмитро Різник за свої вражаючі "сейви". Іноді футболісти влаштовують сюрпризи для фанатів, викидаючи на трибуни подарункові м'ячі, хоча їх кількість обмежена. Навіть якщо хтось бурчить про те, що м'ячів могло б бути більше, це сприймається як позитивний момент. Як давно ми не переживали таких яскравих емоцій...
Онлайн- та офлайн-фанатки Михавка, міжгірські італійці, терплячий Миколенко
А далі настала кульмінація події. Футболісти один за одним виходять до публіки! Гравці розділилися на дві команди. Одні підійшли з правого боку, інші - з лівого, пройшовши через центральний тунель. Діти, захоплено тримаючись за паркан, прагнуть бути першими. Вони чули, що на автограф-сесію виділено лише 15 хвилин, і кожен сподівається на удачу. Проте, на щастя, на все пішло, мабуть, більше ніж година. Ви б бачили, які сяючі очі у цих малюків...
Було помітно, що діти не знають імен гравців. Коли потрібно покликати футболіста, вони шукають його ім'я в Інтернеті, але здебільшого звертаються до них за прізвищем.
"Миколенко, підійди до нас, просимо тебе" - найпопулярніша фраза. Віталій не відмовив нікому. Тихо, спокійно, довго, але задовольнив прохання майже всіх.
Добре, що у гравців були автограф-картки – це також справило враження. А радісні діти ще довго змагалися, хвалючись, хто з них зміг "зібрати" більше таких карток.
"Хлопці, потягніть футболку, щоб підписати", - пропонує гравець Динамо Шапаренко. "Лайфхак" швидко став у нагоді, і завдяки цьому процес відбувався значно швидше.
Напевно, найбільше часу серед дітей провів Тарас Михавко. Він справжній жартівник! З усіма спілкується так, ніби знайомий з ними ще зі шкільних років. Дуже відкритий та приємний у спілкуванні.
"О, я тебе впізнаю, ти слідкуєш за мною в Інстаграмі", - сміється 21-річний захисник київського Динамо. І так він жартує майже з усіма. Серед "глорі-хантерів" є навіть хлопці з його рідної Львівщини. З Тарасом він був ще більш привітним.
"Скільки ти заробляєш, Тарасе?" - вигукує хтось з юрби дітей. Відповідь залишилася для нас невловимою.
Юні прихильники з Міжгір'я, що на Закарпатті, зробили ще один вражаючий крок. Коли головний тренер Андреа Мальдера з'явився на автограф-сесії, хлопці одразу почали спілкуватися з ним… італійською мовою!
"Бонджорно, сеньйоре!" - гукнули хлопці, намагаючись підняти голос. Перед цим вони зазирнули в телефон, щоб дізнатися, як сказати італійською "підійдіть до нас", але в останній момент засумнівалися у правильності вимови. Тим часом італійський митець Андреа Мальдера, зворушений увагою юних міжгірців, гордо поставив свій підпис на жовто-синьому прапорі Міжгір'я. У відповідь він почув "Grazie", що стало символом вдячності. Тренери пообіцяли похвалити дітей перед вчителями іноземних мов у школі, хоч вони вивчають переважно англійську та німецьку.
"Голятин став героєм футбольної казки" - такими словами розпочинається допис про подорож до Ужгорода на сторінці ліцею гірського села. Нещодавно діти отримали медалі на футбольних змаганнях громади, а тепер ще й зробили фото з Миколенком. Чи не нагадує це справжню казку...?
У цій бочці дитячого футбольного меду знайшлася трохи дьогтю, як же без нього. Лише-но діти покинули відкрите тренування, як у соціальних мережах почали з'являтися відео прибуття до Ужгорода згаданих Забарного, Судакова, Трубіна... Шкода, що ці зірки виявилися недосяжними для дітей. Хоч скільки їм пояснюй про складність логістики та великі відстані, сприймати це їм важко. Принаймні, день видався легким і незабутнім, а ті, хто ще нещодавно здавалися далекими, стали ближчими.
#
