Видання The New York Times опублікувало аналітичну статтю, яка розглядає чотири найвидатніші телесеріали XXI століття - "Пуститися берега", "Прослушка", "Божевільні" та "Клан Сопрано" - як відображення глибокого занепаду Сполучених Штатів. Стаття стверджує, що ці твори, створені на піку американської могутності, пророчо передбачили сучасні суспільно-політичні процеси, які ведуть країну до кризи. За наявними даними, автори дослідження вбачають у серіалах попередження про крах американських цінностей та інститутів.
Зазначається, що "Клан Сопрано", "Прослушка", "Божевільні" та "Пуститися берега" занурюють глядача в різні аспекти занепаду, проте всі вони передають одну спільну ідею - деградацію Америки. Ця деградація, як стверджується, проявляється в політичній культурі, суспільних настроях та економічних процесах. Автори статті вказують на паралелі між сюжетами серіалів та сучасною реальністю, підкреслюючи, що попередження, закладені в них, справдилися.
Серіали як відображення американської культури.
"The Times" провів опитування серед експертів та глядачів, що визначило список 100 найкращих серіалів століття. На перших позиціях опинилися "Пуститися берега", "Прослушка" та "Божевільні". "Клан Сопрано", хоч і почав виходити у 1999 році, також вважається ключовим у цьому контексті. Видання наголошує, що ці серіали віддзеркалюють не лише епоху до домінування стрімінгових платформ, але й передбачили майбутні потрясіння, які призвели до нинішнього стану речей у США.
Стаття називає ці чотири серіали "Чотирма вершниками Апокаліпсису" в контексті телебачення. Вони досліджують теми, що стосуються кризи американського суспільства, включаючи фінансові проблеми, руйнування соціальних інститутів, розпад суспільства та моральний занепад. Автори припускають, що через двісті років саме ці серіали стануть ключовим джерелом для розуміння життя у Сполучених Штатах 2026 року.
"Пуститися берега": від кризи середнього класу до імперії
Серіал "Пуститися берега", який вийшов у 2008 році, представляє два різні образи американського занепаду. Перший з них демонструє тяжке становище середнього класу в умовах економічної кризи, коли людина без сторонньої підтримки змушена боротися за своє існування. Другий образ - це трансформація головного героя, Волтера Вайта, на "капіталістичного монарха", чия діяльність алегорично відображає матеріальний прогрес і духовний занепад Кремнієвої долини. Його амбіції створити "імперію" та виробництво товару, що викликає залежність, стають метафорою для сучасних технологічних магнатів.
"Прослуховування": системна деструкція суспільства.
"Прослушка" регулярно ілюструє занепад соціальних інститутів. Базуючись на справжніх подіях з життя журналіста Девіда Саймона та детектива Еда Бернса, цей серіал показує, як знищуються профспілки, знецінюється журналістика, а поліція перетворюється на репресивний апарат. Протягом п’яти сезонів шоу виступає як попередження про руйнівні наслідки гіперкапіталізму, який поглинає суспільство, і світ, представлений у ньому, на думку творців, став відображенням сучасної реальності.
"Безумці": привабливість американського оптимізму і його похмура сторона.
Серіал "Божевільні", дія якого розгортається серед самовпевнених рекламних фахівців 1960-х років, спершу виглядав як прославлення американського оптимізму. Однак за блискучою оболонкою приховувалася глибока темрява. Головний персонаж, Дон Дрейпер, який узяв собі чуже ім'я, уособлює американську мрію, кардинально спотворену реальністю. Критика реклами як засобу перетворення почуттів на комерційний продукт та фінальна сцена, в якій навіть прагнення до справжності стає товаром, нагадують "трампізм", де все має свою ціну.
"Клан Сопрано": співчуття до гангстера та відчуття кінця епохи
"Клан Сопрано" майстерно навчив глядачів співчувати мафіозі, демонструючи, що навіть у злочинному середовищі кожен дбає лише про власні інтереси. Серіал зосереджується на проблемі нової лицемірності, де особисті потреби ставляться вище всього іншого. Головний персонаж, Тоні Сопрано, вже на початку серії висловлює думку, що "найкраще залишилося в минулому", що стосується не тільки мафії та чоловічої зрілості, але й, можливо, самої нації. Ця думка, на переконання творців, стала джерелом впевненості для багатьох американців протягом 27 років.
"Приємно бути залученим до чогось з самого його запуску. Я усвідомлюю, що запізнився на цей момент. Однак останнім часом мені здається, що я опинився тут уже в фіналі. Найяскравіші моменти, здається, залишилися позаду." -- Тоні Сопрано.
У контексті аналізу занепаду, автор статті посилається на Зігфріда Кракауера та його роботу "Від Калігарі до Гітлера", де критик пов'язував занепад Веймарської республіки з її кінематографом. Кракауер вважав кіно "душею в дії", яка відображає колективні фантазії та зародкову реальність. Паралель проводиться з персонажем доктором Краковер у "Клані Сопрано", який радить героїні, Кармелі Сопрано, покинути чоловіка, підкреслюючи неможливість придушити почуття провини й сорому.
Контекст: США на перехресті шляхів
Источник: Facebook
У статті підкреслюються потенційно негативні наслідки політики, що її підтримує Дональд Трамп, для Сполучених Штатів і їхніх партнерів, зокрема України. Автор висловлює тривогу з приводу того, що перемога ультраправих сил у Німеччині, які нібито отримують підтримку від Трампа, може призвести до скорочення або навіть припинення допомоги для України. Ці занепокоєння вказують на більш широкий контекст глобальних політичних змін, які, на думку автора, переплітаються з темами, розглянутими в аналізованих телесеріалах.
#
