Чому державним установам необхідні CISO та як Держспецзв'язку підвищує рівень кібербезпеки в країні - бесіда з експертом.

Протягом минулого року більше 20 державних установ України запровадили посаду керівника з кібербезпеки (CISO - Chief Information Security Officer). Цю інформацію озвучив Дмитро Пахольченко, директор департаменту кіберзахисту адміністрації Держспецзв'язку, 2 жовтня на CISO Forum.

Метою конференції CISO Forum, що вперше проходила в Україні цього року, є створення спільноти керівників у сфері кібербезпеки з різних організацій. Це дозволить об'єднати зусилля для зміцнення кіберзахисту країни, як зазначають представники Держспецзв'язку.

LIGA.net взяла участь у цій конференції та поспілкувалася з Дмитром Пахольченком про те, які сподівання має держава щодо нової ролі CISO, які виклики виникають під час пошуку таких фахівців, а також як Державна служба спеціального зв'язку зміцнює захист державних даних у контексті російських атак на датацентри.

**Очікування від нових фахівців CISO** На сьогоднішній день Держспецзв'язку затвердила призначення CISO у понад 20 державних установ. Які саме організації отримали нових спеціалістів, і які ще залишились без них? В Україні налічується близько 110 центральних та місцевих органів влади. Серед уже призначених CISO — Міністерство енергетики, Державна спеціальна служба транспорту, Центральна виборча комісія, Державне агентство з енергоефективності, Мінцифри, Державна казначейська служба, НАЗК, Вища рада правосуддя, Міністерство охорони здоров'я, Державний комітет телебачення і радіомовлення, Рахункова палата, НКРЕКП, Національне агентство з питань державної служби, Держпродспоживслужба, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, Міністерство внутрішніх справ, Державна інспекція енергетичного нагляду, Секретаріат уповноваженого Верховної Ради з прав людини, НКЕК, Міністерство фінансів, Вищий антикорупційний суд, Міністерство освіти та науки, НАБУ, Полтавська обласна державна адміністрація та інші. Процедура призначення CISO доволі проста: вона проходить через онлайн-інтерв'ю з кількома запитаннями. З нашого боку було лише дві відмови, і ті мали організаційний характер. Наприклад, Пенсійний фонд вирішив призначити керівників кіберзахисту у кожному територіальному органі, хоча законодавство передбачає лише одну особу на весь фонд. **Витрати на нову посаду у державних установах** З приводу витрат на впровадження нової посади, питання є складним, оскільки уряд оптимізує ресурси, зокрема й у кадровому забезпеченні. Однак державні органи можуть перерозподілити обов'язки в інших підрозділах, що дозволить уникнути додаткових витрат. Оклад CISO регулюється урядовими постановами, що стосуються 12-ї категорії посад держслужбовців у сфері інформаційної безпеки та кіберзахисту. **Складнощі у пошуку CISO** Основні труднощі, з якими стикаємось при пошуку кандидатів на посаду CISO, пов'язані з війною: на ринку обмаль спеціалістів, адже багато з них пішли на фронт для захисту країни. Іншою проблемою є гармонізація українського законодавства у сфері кіберзахисту з європейськими директивами. Нові стандарти вимагають нових знань, і адаптуватися до них вкрай важко. Тому ми акцентуємо увагу на навчанні та підвищенні кваліфікації через ініціативу CISO Campus. **Очікувані зміни в державних установах за рік роботи CISO** Протягом року роботи CISO в державних установах має сформуватися стійка культура кібербезпеки та управління ризиками. Найбільш вразливою ланкою в системі захисту залишається людський фактор: співробітники, які відкривають шкідливі листи або переходять за підозрілими посиланнями. За нашими даними, близько 80% успішних кібератак в Україні відбуваються саме унаслідок людської недбалості. На жаль, питання кібербезпеки тривалий час відкладалось на другий план, подібно до цифровізації, яка почала активно розвиватись лише з 2019 року. Після введення посади CDTO, процес цифровізації прискорився, і ми сподіваємося на подібний прогрес завдяки запровадженню ролі CISO. **Як Держспецзв'язку покращує кіберзахист країни** Скільки коштує Україні захист державних даних у кіберпросторі? Визначити точну суму складно, оскільки кожна структура має свій бюджет. Приватні компанії, що працюють в критичній інфраструктурі, можуть інвестувати більше в кіберзахист, включаючи зарплати, обладнання та ліцензії, тоді як комунальні підприємства стикаються з більшими труднощами. У державному секторі, якщо розглядати класичну тріаду кібербезпеки — люди, процеси, технології — перші два елементи більш-менш в порядку. Проте з технологічним забезпеченням виникають проблеми, оскільки в багатьох установах немає окремих статей для фінансування кіберзахисту, і не всі органи можуть дозволити собі дороге програмне забезпечення. Ми вдячні міжнародним партнерам за надану технічну допомогу. **Фінансова допомога міжнародних партнерів** З початку повномасштабної війни міжнародні партнери надали Україні більше ніж $300 млн на проекти у сфері кіберзахисту, з яких приблизно $25 млн витрачено на тренінги та експертні консультації. Найбільшу підтримку надають країни ЄС, Канада, Велика Британія та США. **Плани на майбутнє у сфері кіберзахисту** Держспецзв'язку планує розвивати регіональні центри кіберзахисту, оскільки ворог переключається на регіональний рівень, де вразливості вищі. У кожному регіоні вже є управління, які допомагають з кіберзахистом критичної інфраструктури, реагуванням на інциденти та навчанням. Будується CISO Campus для навчання фахівців, відповідальних за захист інформації в державних органах. Ми також плануємо посилити можливості Державного центру кіберзахисту, включаючи національний SOC, що дозволить блокувати кібератаки на ранніх стадіях, а також запровадити сервіс "Національний DNS" для блокування запитів з небезпечних доменів. **Висновок** Ворог намагається дезорганізувати Україну через обстріли датацентрів та зв'язку, але критично важливі процеси продовжують функціонувати. Наразі немає кореляції між фізичними атаками та кібератаками, хоча раніше спостерігалися спроби з боку ворога завдати удару за допомогою кіберзагроз перед фізичними атаками. Важливо, щоб державні реєстри залишалися захищеними, навіть якщо комерційні датацентри зазнають руйнувань. Власні захищені майданчики та резервні рішення допоможуть відновити доступ до даних.