Мюнхенська Олімпіада 1972 року, що стала ювілейною 20-ю за рахунком, мала всі шанси увійти в історію як свято спорту та колиска великих спортивних легенд. І справді, підстави для цього були більш ніж вагомі.
Досить лише згадати про 7 золотих медалей видатного плавця Марка Спітца, неймовірний подвиг Валерія Борзова, уродженця Самбора, який здобув золото на дистанціях 100 і 200 метрів, а також про несподівану, хоч і контроверсійну перемогу збірної СРСР з баскетболу, в якій грали українські спортсмени, над командою США.
Також варто згадати про яскравий олімпійський дебют білоруської гімнастки Ольги Корбут, який став знаковим для спортивної гімнастики на багато років вперед. Її змагання з майбутньою киянкою Людмилою Турищевою, а також безліч інших видатних досягнень, залишили незабутній слід в історії цього виду спорту.
Проте всі ці моменти були затінені жахливою трагедією — терористичним актом, який, на жаль, залишить слід у пам'яті про Олімпіаду-72. 24 Канал висвітлює ці сумні події вересня 1972 року в Мюнхені.
Завдяки великому фільму Стівена Спілберга "Мюнхен" більшості читачів добре відомі деталі тих подій. Славетний режисер із документальною точністю відтворив ті події 5 та 6 вересня 1972 року. Щоправда, свідомо приховав найбільш криваві й шокуючі деталей.
Сьогодні важко повірити, що таке могло трапитися, а недолік професіоналізму правоохоронців просто вражає. Гірко усвідомлювати, що навіть елементарні заходи безпеки могли б уберегти життя і запобігти теракту та великій кількості жертв. На жаль, історія не має альтернативного варіанту і, на жаль, може слугувати лише уроком, а іноді — рідкісним попередженням.
Допомогли спортсмени з Канади: як терористи захопили заручників
У ніч з 4 на 5 вересня 1972 року в олімпійському селищі, група з восьми молодих чоловіків у спортивному одязі, які виявилися членами палестинської терористичної організації "Чорний вересень", незаконно увійшла на територію з пакетами зброї.
Вони мали автомати, 900 набоїв до них, а також 24 гранати. Перелізти через паркан їм допомогли троє канадських спортсменів-вотерполістів, які думали, що допомагають іншим олімпійцями, які трохи загуляли.
Німецькі правоохоронці майже не забезпечували охорону олімпійського селища і, що більш того, були без зброї. Це дозволило терористам без труднощів увійти до будівлі за адресою Коноллі-штрассе, 31, де проживали спортсмени олімпійської команди Ізраїлю.
Першою жертвою терористів став борець і тренер Моше Вайнберг, що проживав у кімнаті №1. Він намагався зупинити палестинців і зміг попередити інших атлетів, давши їм можливість втекти, але сам загинув у цьому героїчному пориві.
Команда Ізраїлю на церемонії відкриття Олімпіади в Мюнхені / Фото Getty Images
Вайнберга поранили в щоку і змусили вказати, де знаходяться інші ізраїльтяни. Він виявився хитрим і сказав нападникам, що в кімнаті №2 немає ізраїльтян, що дозволило врятувати п’ятьох людей. Потім він привів їх до кімнати №3, де перебували борці та штангісти, зокрема, ті, хто мав бойовий досвід з Шестиденної війни та повстання в Варшавському гетто.
Заручник сподівався, що його товариші зможуть дати відсіч нападникам. На жаль, план Вайнберга не вдалося реалізувати — спортсмени спали і були захоплені зненацька. Тоді поранений Вайнберг вирішив ще раз спробувати зупинити бойовиків. Він зумів нокаутувати одного з терористів і поранити іншого за допомогою ножа для фруктів, але нападники відкрили вогонь по ньому з автомата, а потім викинули його бездиханне тіло на вулицю. У фільмі "Мюнхен" на честь цього героя Спілберг запросив втілити його образ сина загиблого — Гурі Вайнберга.
Другою жертвою нападу стала штангіст Йосеф (Йосі) Романо, який сміливо кинувся на нападників з ножем і зумів повалити кількох із них на землю. Цей вчинок дав можливість його товаришеві Гаду Цобарі втекти. Проте сам Романо не зміг уникнути трагічної долі — його розстріляли. Палестинські терористи, на очах у інших заручників, жорстоко кастрували пораненого кулями Йосефа Романо і змусили всіх спостерігати, як він помирає від втрати крові. Ще один заручник, Давід Бергер, отримав поранення в плече, а решту заручників нападники жорстоко побили.
У стрічці "Мюнхен" режисер демонструє, як Романо міг би втекти через відкрите вікно, але, помітивши ножа для фруктів на підлозі, вирішив повернутися, щоб спробувати врятувати своїх товаришів.
Поліція реагувала лише о 05:30, коли зловмисники вже повністю захопили будівлю і зв’язали всіх дев'ятьох живих заручників. Вони прибули на місце події через півгодини після того, як на вулиці виявили бездиханне тіло Моше Вайнберга.
Як проходили перемовини та які вимоги висували терористи.
Поліція Баварії оточила будівлю, але не мала чітких вказівок щодо подальших дій. Тоді випадки захоплення заручників у Європі були вкрай незвичайними, а спеціальних антитерористичних підрозділів фактично не існувало. Обережні спроби німецьких властей організувати антитерористичну операцію зазнали провалу. Тим часом, медіа транслювали події в прямому ефірі, і терористи мали можливість спостерігати за всім, що відбувається, у реальному часі.
Німецькі посадовці намагалися вести діалог з терористами, і цим процесом безпосередньо займався міністр внутрішніх справ ФРН Ганс-Дітріх Геншер. З іншого боку, шеф поліції Мюнхена Манфред Шрайбер та міністр внутрішніх справ Баварії Бруно Мерк підтримували зв'язок з нападниками. Переговори ускладнювалися через мовний бар'єр, адже терористи погано володіли ані німецькою, ані англійською. Внаслідок цього поліція була змушена спілкуватися через одного з заручників – Андре Шпітцера.
Один із групи терористів, яка взяла в заручники 12 ізраїльтян / Фото Getty Images
Бойовики "Чорного вересня" висунули вимогу про звільнення 234 своїх товаришів, які перебували у в'язницях Ізраїлю, а також лідерів німецької терористичної організації "Фракція Червоної армії", що були ув'язнені в Німеччині. Хоча Німеччина була готова обговорити цю пропозицію, Ізраїль не мав наміру задовольняти вимоги терористів. Замість цього, єврейська держава запропонувала Німеччині допомогу своїх спецпризначенців, але канцлер Віллі Брандт відмовився від цієї пропозиції.
Під час наступної сесії переговорів Шпітцер намагався донести інформацію про вбитого Йосі Романо, але терористи швидко усвідомили, про що йдеться, і вдарили заручника прикладом АК-47 по голові. Це стало останнім моментом, коли Шпітцера бачили живим.
Абсолютний безлад: як відбувалася "операція" з визволення
Після тривалих переговорів німецька сторона заявила про готовність виконати вимоги палестинських терористів. Вони вирішили надати їм літак і дозвіл на виліт у напрямку Єгипту.
Увечері 6 вересня о 20:10 за місцевим часом терористи разом із заручниками були вивезені на автобусі з олімпійського селища. Після цього вони пересіли у два гелікоптери Bell-UH 1 і вирушили до "аеропорту", яким насправді стала авіабаза НАТО у Фюрстенфельдбруку.
Згідно з домовленістю на терористів мав чекати літак "Боїнг-727". У ньому мали бути 6 перевдягнених поліцейських, але вони за кілька хвилин до приземлення гелікоптерів о 22:30 втекли, не повідомивши командування.
Терористи спочатку повинні були підійти до літака, щоб впевнитися, що все в порядку. Однак, не виявивши там членів екіпажу, вони усвідомили, що це підступ і почали втікати до своїх гелікоптерів.
Тоді на аеродромі активували прожектори, і один із снайперів відкрив вогонь, поранивши лише одного з бойовиків. Водночас інші снайпери також почали стріляти, в результаті чого було знищено двох терористів, які націлювалися на пілотів вертольотів.
Завдяки цьому пілоти втекли, а терористи почали відстрілюватись та гасити пострілами прожектори, ховаючись за заручниками або під гелікоптерами.
Правоохоронці розташовуються в районах над житловими приміщеннями, в яких 5 вересня бойовики тримали в заручниках представників ізраїльської команди / Фото Getty Images
Снайпери не мали нічого, що могло б допомогти їм в темряві: ні спеціальних прицілів, ні звичної оптики. Їхня зброя не була пристосована для дальніх пострілів, а самі бійці не проходили належної підготовки та не мали бронежилетів. Більше того, відсутність рацій унеможливлювала отримання наказів і адекватну координацію дій. Не дивно, що вся "операція" швидко перетворилася на безлад.
Крім того, пілоти вертольотів розмістили автомобілі не там, де це передбачали організатори "операції", що дало можливість терористам сховатися, а снайпери виявилися під прицілом один одного.
Перестрілка тривала близько години й перейшла у фінальну стадію лише тоді, коли на летовище нарешті прибув поліцейський броньовик, який затримався через пробки на дорогах, - його викликали тоді, коли "операція" вже почалася.
Після цього терористи усвідомили, що вибратися не вдасться. Тоді їхній ватажок "Іса" (справжнє ім’я - Лютіф Афіф) почав розстріл заручників. Палестинці встигли обстріляти і накинути гранати на заручників у обох гелікоптерах. Принаймні один із них, Давід Бергер, загинув у пекельному вогні, не маючи змоги врятуватися. Оскільки заручники були сильно зв’язані, втеча виявилася неможливою. Згодом фахівці з’ясують, що заручники до останнього боролися за своє життя, намагаючись розірвати путами зубами, але всі спроби виявилися безуспішними.
Внаслідок безладного вогню, чи то з боку терористів, чи то з власних рядів, загинув місцевий поліцейський Антон Флігербауер. Він знаходився на диспетчерській вежі без шолома і бронежилета, коли трапилася трагедія. Антона відкликали з відпустки спеціально для проведення операції на аеродромі. Після отримання звістки про загибель чоловіка його вагітна дружина зазнала сильного стресу, що в результаті привело до втрати їхньої ненародженої дитини через кілька місяців.
Лівія вітала терористів, як справжніх героїв, і один з бійців все ще залишається в живих.
Правоохоронці нейтралізували 5 з 8 нападників. Вражаюче, але двом з агресорів майже вдалося втекти.
Халід Явад, який під час теракту використовував ім'я "Салах", утік із летовища і був застрелений поліцейським снайпером біля диспетчерської вежі. Це були його перші постріли за всю "операцію", оскільки він опинився на лінії вогню своїх же товаришів і не наважився наражати себе на небезпеку під час перестрілки.
Проте, куль, які летіли від побратимів, йому не вдалося уникнути — снайпера інші поліцейські сприйняли за терориста і відкрили по ньому вогонь. В результаті, він і ще один правоохоронець, що переслідував "Салаха", отримали поранення.
Юсуф Назал, який під час теракту називав себе "Тоні", вдало утік із летовища, а поліція 40 хвилин гналася за ним зі службовими псами. І лише після того, як "Тоні" залишили сили та він опинився загнаним і оточеним на автостоянці аеропорту, його закидали гранатами та розстріляли з автоматів.
Гелікоптер, який був зруйнований під час олімпійської катастрофи / Фото Getty Images
Трьох палестинців було затримано поліцією. Один з них спробував вдавати, що він мертвий, але цього разу його хитрість не спрацювала.
Лише через місяць після здійснення терористичного акту палестинські бойовики опинилися на свободі, оскільки їхні спільники вчинили новий напад. Вони були обміняні на нових заручників — пасажирів літака німецької авіакомпанії Lufthansa, яких захопили терористи.
Лівія прийняла тіла п'яти загиблих палестинських терористів, яких місцевий правитель Каддафі зустрів як національних героїв, організувавши для них процесію з 30 тисяч учасників. Незабаром до країни також прибули троє живих терористів, проте Моссад так і не зміг їх затримати.
Нині вважається, що мінімум один із трьох терористів може бути досі живим. Це Джамаль Аль-Гаші, який у 1999 році давав інтерв'ю для оскароносного документального фільму режисера Кевіна Макдональда One Day in September про теракт у Мюнхені.
Перелік загиблих ізраїльських в’язнів:
* Моше Вайнберг - 33-річний наставник у сфері боротьби.
Йосеф Романо – атлет зі штанги, 31 рік.
Давид Бергер - 28-річний спортсмен у категорії важкої атлетики.
* Зеєв Фрідман - штангіст, 28 років;
Аміцур Шапіра - 40-річний тренер з легкої атлетики.
Кехат Шор - 53-річний тренер з стрільби з вогнепальної зброї.
* Марк Славін - борець греко-римського стилю, 18 років;
Андре Шпітцер – 27-річний фахівець у фехтуванні.
Яків Шпрінгер - 51-річний фахівець у важкій атлетиці, який виконує обов'язки тренера та судді.
* Йосеф Гутфройнд - суддя з класичної боротьби, 40 років;
Еліезер Халфін - 24-річний атлет, який спеціалізується на вільній боротьбі.
Москва висловила підтримку терористичним угрупуванням.
Попри теракт, що шокує, МОК не зупинив Олімпійські ігри, і спортсмени продовжили змагання після денної паузи та великої панахиди. На ній були присутні представники всіх країн-учасниць Олімпіади, крім 10 арабських країн і СРСР.
Отже, Москва насправді продемонструвала підтримку терористичних груп. Згодом російські представники пояснили свою відсутність на панахиді тим, що не отримали вказівок від московського керівництва.
Олімпіада у Мюнхені. Свято, що переросло в трагедію: дивіться відео
По закінченні панахиди, в якій participated близько 80 тисяч осіб, ізраїльська делегація вирушила з Мюнхена раніше запланованого терміну на знак незгоди з рішенням МОК не призупиняти змагання.
У той час ні Німеччина, ні Міжнародний олімпійський комітет не визнали своїх помилок і не висловили вибачень за недоліки в системі безпеки. З того моменту Німеччина більше не подавала заявки на проведення Олімпійських ігор.
Сім'ї спортсменів, які загинули внаслідок теракту в Мюнхені, тривалий час відстоювали справедливість для своїх рідних. У 2003 році вони ініціювали колективний позов проти Німеччини, вимагаючи визнання помилок, допущених під час антитерористичної операції, а також виплати компенсацій.
Лише у 2017 році в Мюнхені було відкрито меморіал у пам'ять про загиблих, а у 2022-му, тобто лише через 50 років, уряд Німеччини погодився виплатити компенсації у сукупному розмірі 28 мільйонів євро родичам жертв теракту.
Як лідер цієї країни і від імені Федеративної Республіки Німеччина, я хочу висловити свої щирі вибачення за недостатній захист ізраїльських спортсменів під час Олімпійських ігор у Мюнхені, а також за відсутність належних пояснень після тих трагічних подій. Мені глибоко шкода, що таке сталося.
6 вересня 2022 року президент Федеративної Республіки Німеччина Франк-Вальтер Штайнмаєр висловив офіційні вибачення родинам жертв теракту, що стався в Мюнхені, із запізненням.
Протистояння родичів жертв із МОК було не менш драматичним - довгий час олімпійські бюрократи відмовлялися вшанувати жертв теракту хвилиною мовчання і дали згоду лише в наш час. Хвилина мовчання в пам'ять про 11 загиблих членів Олімпійської збірної Ізраїля пройшла лише на постковідній Олімпіаді в Токіо у 2021 році.
Меморіальна дошка в Мюнхені в пам'ять про жертви теракту / Фото AP
Ізраїльські спецслужби, виконуючи наказ прем'єр-міністрки Голди Меїр та під впливом громадської думки, реалізували дві приховані операції помсти: "Гнів божий" і "Весна молодості". В ході цих акцій були виявлені та усунені більшість осіб, яких Ізраїль вважав причетними до організації теракту на Олімпійських іграх у Мюнхені, зокрема, і безпосередній організатор Алі Хасан Саламе. Його знищили у вибуху автомобіля в Бейруті в 1979 році.
Серед усіх підозрюваних у справі, лише Абу Дауд, один із лідерів "Чорного вересня" та близький соратник Ясира Арафата, помер своєю смертю. Через багато років після подій у Мюнхені він, мабуть, з міркувань, пов'язаних із піаром, узяв на себе відповідальність за теракт, стверджуючи, що фінансування на нього надали особисто Махмуд Аббас — нинішній голова Палестинської адміністрації. Абу Дауд навіть заявив, що не має ніяких жалю з цього приводу. Він пережив кілька спроб вбивства і помер у 2010 році від ниркової хвороби.
Вільне трактування тих подій ви могли бачити у вже багато разів згаданому "Мюнхені" Стівена Спілберга, який розповів про одну з кількох (можливо, їх було 5) груп кілерів, що стали мисливцями на терористів. Операція "Гнів божий" (інша назва - "Багнет") тривала понад 20 років і не зважала на занепокоєння, резолюції Ради Безпеки ООН і побічні жертви.
#
