У Києві завершився 17-й Одеський міжнародний кінофестиваль. За дев'ять днів глядачам показали понад 80 фільмів у десяти програмах, зокрема 13 українських стрічок Національного конкурсу. Важливою частиною фестивалю стали професійні дискусії про те, як розвивати українське кіно під час війни і де шукати ресурси для нових проєктів.
У Києві завершився 17-й Одеський міжнародний кінофестиваль, який проходив з 27 серпня по 4 вересня. Цього року глядачі мали можливість насолодитися більше ніж 80 фільмами як українського, так і іноземного виробництва у рамках десяти різних програм. До Національного конкурсу було включено 13 повнометражних українських стрічок. Крім показів фільмів, на фестивалі також були організовані професійні панелі, на яких виступали режисери, продюсери, актори, ветерани та інші представники кінематографічної індустрії, повідомляє УНН.
Фільм нової ери реальності
17-й ОМКФ вдруге пройшов у Києві. У зв’язку з повномасштабною війною та загрозами безпеці, фестиваль був переміщений з Одеси до столиці. Цього року основними локаціями стали кінотеатри "Жовтень" і "Оскар". Усього глядачі мали змогу насолодитися більше ніж 80 фільмами в рамках десяти програм.
Цього року особливою стала Національна конкурсна програма. У її рамки потрапили лише ті фільми, зйомки яких були завершені у 2025 або 2026 роках. Це означає, що ці твори були створені в умовах повномасштабної війни, яку розпочала росія проти України.
Однією з ключових прем'єр фестивалю стала антиутопічна стрічка Валентина Васяновича "За перемогу!". Режисер не просто зображує війну, а заглядає у майбутнє України після конфлікту, де перемога не означає відновлення звичного життя. У центрі сюжету - кінорежисер, який вирішує залишитися в країні, але його професійне життя більше не може бути таким, як раніше. Тим часом його дружина і донька вже кілька років мешкають у Відні та не бачать сенсу повертатися додому. Через цю особисту історію Васянович порушує важливі теми сучасності: розлучені сім'ї, еміграцію та те, що чекає на людей у країні, де війна закінчилася, але довоєнна реальність не відновилася.
До Національного конкурсу також увійшли "Мрія Кіри" Дениса Колеснікова та "Соліст" Сергія Сторожева.
На міжнародному кінофестивалі особливу увагу привернула документалістика. Глядачів вразив фільм Євгена Тітаренка під назвою "Generation 2014". Протягом десяти років режисер знімав шістьох волонтерів з медичного батальйону "Госпітальєри". Ця стрічка ілюструє, як війна, що розпочалася у 2014 році, вплинула на їхнє життя та формування особистості.
"Світ Ніни" Жанни Довгич представляє історію Ніни Брановицької, матері Ігоря Брановицького — захисника Донецького аеропорту, який у 2015 році потрапив у полон, де його піддавали тортурам та вбили російські військові. У документальному фільмі матір загиблого героя намагається знайти свідків, відтворити події, які призвели до загибелі її сина, та добитися справедливості для тих, хто винен у його смерті.
Тема війни також знайшла своє відображення у Міжнародному конкурсі. У болгарсько-грецькому фільмі "Брудні гроші - білі ночі", створеному Крістіною Ґрозевою та Петаром Валчановим, російське вторгнення в Україну стає на заваді планам подружжя, яке мріяло про подорож до Санкт-Петербурга. Через цю оповідь автори ілюструють, як люди намагаються залишатися осторонь політики, навіть коли війна безпосередньо впливає на їх повсякденне життя.
Угорська стрічка "Як удома" режисера Ґабора Холтаї оформлена у стилі сюрреалістичного трилера, але насправді вона досліджує механізми функціонування авторитарного режиму. Фільм ілюструє, як неправда стає звичною реальністю, якщо суспільство визнає її за норму.
На ОМКФ окремо презентували програму "Фестиваль фестивалів", що включає фільми, які вже здобули нагороди на міжнародних кінофорумах. Серед представлених робіт - лауреат Гран-прі Sundance-2026 "Ведмідь-бешкетник" від Ґабріели Осіо Ванден і Джека Вейсмана, а також "Бляшаний замок" Александра Мерфі, який отримав визнання на Каннському кінофестивалі.
Як війна між Росією та Україною вплинула на кінематограф?
Окрім кінопоказів, на ОМКФ функціонувала професійна секція Film Industry Office. У цьому просторі представники кіноіндустрії обговорювали не лише окремі фільми, а й виклики, з якими стикається вся галузь у часи війни.
Серед обговорюваних питань - фінансування нових ініціатив, міжнародна співпраця, прокат українського кінематографу, діяльність телеканалів і стрімінгових платформ, а також підходи до відображення тем, пов’язаних з війною, військовими та ветеранами у кіно.
Окремий блок обговорень був присвячений ветеранам.
На панелі "Ветерани, війна і кіно: нові герої, нові професії" обговорили залучення військових у сфери кіно і телебачення, не лише як героїв у кадрі, а й як частину знімальних та творчих команд. У дискусії взяли участь засновник BRIGHT POINT Skalyha Foundation Єгор Скалига, продюсер і ветеран Володимир Яценко, режисер, актор і військовослужбовець Ахтем Сеітаблаєв, генеральний продюсер серіального виробництва ICTV2 Дмитро Хрипун, ведучий і продюсер 2+2 Максим Сухенко та директорка з комунікацій і партнерств Work.ua Леся Примакова. Модерувала панель телеведуча Юлія Зорій.
Продюсер і ветеран Володимир Яценко звернув увагу, що українська ситуація відрізняється від класичного уявлення про ветерана: на фронт пішли тисячі людей, які до війни працювали у кіно, бізнесі, культурі та інших сферах. І після служби далеко не всі зможуть просто повернутися до колишнього життя.
"Ми – мирні люди, які вирушили на фронт. Важливо усвідомлювати, що травми, які ми отримуємо, мають велике значення. Багато людей вважають, що після повернення вони залишаться такими ж, як раніше. (...) Проте, насправді, вони повернуться з деякими змінами", – зазначив Яценко.
Єгор Скалига, який до повномасштабної війни близько 20 років працював у кіно, наголосив, що сама індустрія має чимало професій, у яких військовий досвід може стати перевагою. Ідеться про роботу постановників, освітлювачів, адміністраторів, водіїв та інших членів знімальної групи.
"Людина, яка спроможна побудувати собі в норі житло, вона точно також буде спроможна побудувати декорацію за дві доби - трикімнатну квартиру. Тому точок входу багато",- зазначив Скалига.
Він погодився з думкою Яценка про те, що роботодавцям доведеться враховувати і наслідки війни - проблеми зі здоров'ям, пам'яттю чи психологічним станом. За словами Скалиги, у таких випадках важливо не відмовлятися від людини, а враховувати, звідки вона повернулася, і допомагати їй адаптуватися.
Це одне з основних перетворень, яке війна внесла в українську культуру. Ветеран у кінематографі тепер виступає не лише як персонаж, а й як потенційний сценарист, режисер чи оператор.
Кіно вже сьогодні створює образ українського військового, який залишиться в пам'яті країни на багато років. Саме з цієї причини на Film Industry Office окремо обговорювали етичні аспекти роботи з жінками-військовими, межу між творчими ідеями та психологічною безпекою персонажів, а також питання, хто має право ділитися чужим бойовим досвідом.
Інші дискусії були присвячені тому, як Україна запам'ятає цю війну та де проходить межа між мистецтвом, документуванням і пропагандою.
"Культура - це наш простір. І цей простір дає нам сили бути нами. Захищаючи його, ми таким чином чинимо спротив", - сказав речник 8-го корпусу Десантно-штурмових військ ЗСУ Вадим Карп'як під час панелі про культурний спротив.
Фактично йдеться про те, що після 2022 року культура в Україні втратила можливість існувати окремо від війни. Навіть фільм не про війну, створюється людьми, які живуть у війні, втрачають близьких, переживають масову еміграцію та вже зараз формують пам'ять про події, що визначатимуть країну на покоління вперед.
Не чекати, поки війна стане історією
Символом цьогорічного фестивалю став боснійський режисер і сценарист Даніс Тановіч. Його перша повнометражна робота "Нічия земля", заснована на його власному досвіді як документаліста під час Боснійської війни, була удостоєна "Оскара", "Золотого глобуса" та нагороди за найкращий сценарій на Каннському кінофестивалі.
На Одеському міжнародному кінофестивалі Тановіч отримав нагороду за видатний внесок у світове кіномистецтво – Lifetime Achievement Award. Під час вручення премії президент фестивалю Вікторія Тігіпко закликала українських кіномайстрів не зволікати з обговоренням війни, а висловлювати свої думки та переживання вже сьогодні.
Ця ідея влучно відображає атмосферу цьогорічного фестивалю. Українське кіно досліджує війну, порушує теми втрат і страждань, розповідає про ветеранів, еміграцію та перспективи розвитку країни. Разом з тим, творці намагаються уникнути обмеження українського кінематографа лише військовою тематикою, залишаючи простір для інших важливих наративів.
#Збройні сили України #Україна #Росіяни #Росія #Київ #Ведучий #Одеса #Фільм #Трилер (жанр) #Продюсер #Українські національні новини #Кінотеатр #Васянович Валентин Миколайович #Полон #Санкт-Петербург #Кінофестиваль #Еміграція #Відень #Боснія і Герцеговина #Авторитаризм #Кіно України #Кіноіндустрія #Ахтем Сейтаблаєв #Режисер #Премія «Оскар» #Каннський кінофестиваль #Дистопія #Міжнародний кінофестиваль у Одесі #Орден госпітальєрів #Міжнародний аеропорт Донецька #«Золота пальмова гілка» #Вікторія Тігіпко
