facebook.com
instagram.com
youtube.com

Новини

Дмитро Снєгирьов: «Ми не пристали на грубий шантаж наших західних партнерів у випадку з авіакатастрофою»

13.01.2020

Україна не повинна визнавати меседж Ірану, що український літак був збитий помилково, про це заявив екс-глава МЗС України Павло Клімкін в одному з інтерв’ю. На думку дипломата, таким чином ісламська держава спробує мінімізувати свою відповідальність у вбивстві 176 людей. Також Клімкін додав, що Україна повинна сформулювати сою юридичну позицію і наполягати на міжнародному розслідуванні. Про останні новини щодо розслідування авіакатастрофи та позиції України з приводу падіння авіалайнера говоритимемо з гостями студії «Доброго ранку, Країно!» Ігорем Семиволосом – виконавчим директором Центру близькосхідних досліджень НАНУ та Дмитром Снєгирьовим – співголовою громадської ініціативи «Права справа», воєнним експертом.

Звучали припущення, що могло бути збиття літака ракетою, українська сторона дещо стримано коментувала цю версію, ані підтверджуючи, ані спростовуючи це.

Ігор Семиволос: Я думаю, що в цілому ця стратегія була правильною. Там працювала наша комісія, були представники України на місці катастрофи, і відповідно ми отримували інформацію. І нам важливо було мати безперебійний і повний доступ до всіх даних, всіх обставин, які могли б допомогти нам. І зрозуміло, що в цій ситуації не варто було заздалегідь дратувати іранську владу, вибудовуючи найнеприйнятнішу для іранців версію. Натомість, коли вже була озвучена інформація, особливо коли мова йшла про Трюдо, тобто, власне, коли вони практично заявили, що було збито, звісно, на той момент українці вже не могли не реагувати. І важливо те, як на мене, те, що ми озвучили, що це можливо, але разом з тим залишили доволі великий ступінь модальності, тобто імовірності, чи це було так чи не так. А в даному випадку, коли іранці визнали провину, вони діяли, виходячи з міркувань, що краще визнати зараз, ніж впиратися, оскільки все одно вже були заяви частини української делегації про те, що ознак пожежі на моторах немає. Тобто ця версія про те, що загорілися мотори, вже була поставлена під сумнів, і всі розуміли, що наближається розв’язка, і іранці зробили крок уперед, якраз намагаючись пояснити цю ситуацію людським чинником і тим, що літак ухилився від маршруту. Тобто це одна з форм захисту іранців. І в даному випадку, звісно, я абсолютно солідарний з паном Клімкіним, що нам необхідно збирати всю інформацію і справа, по великому рахунку, ще тільки починається.

То Україна правильно робила, що мовчала навіть після заяви Трюдо?

Дмитро Снєгирьов: По-перше, давайте подивимося заяви Трюдо і заяви Трампа. Вони припускали можливість збиття ракетою. Тобто вони не давали стовідсоткової гарантії, що власне український літак збитий саме ракетою, причому ракетою російського виробництва. Припущення. Причому Трюдо наполягав на тому, що остаточний висновок відповідно за членами комісії. У такому випадку це виглядало як дипломатичний тиск на Україну, і Україна прийняла єдине правильне рішення, що свідчило про суб’єктність нашої країни. Ми не пристали на грубий шантаж наших західних партнерів. Незважаючи на те, що це стратегічні партнери. Це був реальний шантаж. Сполучені Штати, Австралія вимагали від країни чітких заяв, себто визнання провини Ірану, ба більше того, версія про збиття саме ракетою російського виробництва. Давайте подивимося на заяви Баканова на той час. Він говорить про те, що в нас є дві робочі версії: одна з них – збиття ракетою, причому вона не пріоритетна, а інша – власне теракт на борту літака. Це свідчило про те, що українська влада акумулює інформацію. Це з одного боку. З іншого боку, якщо США заявляли про те, що були зафіксовані два інфрачервоних сліди від пуску ракет, перше, що вони повинні були зробити, це надати аерокосмічні зйомки, які підтверджували факт пуску ракет. Цього не було зроблено. Відповідно ті голослівні заяви світових лідерів, я ще раз підкреслюю, це не більш ніж, скажімо, вимога до України взяти на себе відповідальність і зробити певні висновки. Україна в цьому випадку зайняла дуже вірну позицію. Тут мені незрозуміла позиція, наприклад, пана Яременка, який заявляє про те, що, незважаючи ні на що, ми маємо взяти сторону наших стратегічних американських партнерів. Вибачте, пан Яременко дипломат – це перше, а друге – офіційна особа, і робити подібні заяви це свідчення абсолютної професійної неналежності. І тут вже питання не тільки до пана Яременка, а відповідно до всієї фракції «Слуги народу», чому дозволяються подібні заяви.