facebook.com
instagram.com
youtube.com

Новини

Олександр Бригинець: «Ми говоримо про те, що вигідніше владі, а не про те, що вигідніше країні»

25.02.2020

Гаага візьметься за морські злочини Росії в Азовському регіоні. Міжнародний арбітражний суд підтвердив: має юрисдикцію на такі слухання. В українському МЗС кажуть, справа в першу чергу стосується будівництва Керченського мосту та незаконної зупинки суден. Цю тему обговорюватимемо з гостями студії «Доброго ранку, Країно!» Іваном Шинкаренком – народним депутатом, фракція «Слуга народу», Олександром Бригинцем – депутатом ВР 7-8 скликань та Максимом Ялі – міжнародним експертом, політологом.

Які в нас шанси бути переможцями в цій судовій тяганині?

Іван Шинкаренко: Тут варто сказати не те, які шанси, а які шанси на те, що все це вступить в дію і дійсно проти Росії почнуть вживатися якісь санкції та якісь інструменти, які б намагалися здійснити рішення суду, котре буде.

Ви натякаєте на те, що, яке б рішення не було, Росія може просто не взяти його до уваги?

Іван Шинкаренко:Абсолютно вірно. Тому що приблизно так воно і буде. Але коли через декілька років це вступить в силу, я думаю, там почнуться якісь нові ситуації. Ми пам’ятаємо випадки, коли Україна забирала свої позови до суду і за рахунок якихось домовленостей це вирішувало якісь подальше питання стосовно України та її інтересів.

Це нормальна практика – відмовлятися від своїх інтересів в обмін на те, щоб Росія в подальшому щось там робила?

Іван Шинкаренко:Якщо керівництво держави приймає рішення, що той обмін для України більш вигідний та має більш важливу стратегічну ціль, то чому ні? Якщо це ніяк не зашкоджує і не здає українські стратегічні інтереси.

А як вам такий підхід?

Олександр Бригинець: Я згоден в тому, що все залежатиме від позиції України. Україна може в будь-який момент відмовитися від своїх вимог. На жаль, таке вже було в Стокгольмському арбітражному суді. Сьогодні я реально розраховую тільки на суд, який стосується МН17, тому що там Україна не є стороною. Тому як би українська сторона не старалася, як би вона не видавала свідків Росії, як би вона не підігрувала Росії, тут Україна нічого не може зробити проти цього рішення. В даному випадку, коли ми говоримо про цей суд, згадаємо, що сьогодні відкрита кримінальна справа проти Порошенка про те, що він, мовляв, неправильно українські кораблі відправив з одного українського порту в інший порт. Я думаю, що Росія це теж буде використовувати під час судового процесу, визнаючи, що нібито Україна сама визнає, що наші кораблі не мають права рухатися з порту в порт. Думаю, що в якійсь момент Україна може поступитися національними інтересами і визнати, що правосуддя в одному випадку є більш вигідним, ніж правосуддя в якомусь іншому випадку. Ми говоримо про те, що вигідніше владі, а не те, що вигідніше країні. Все дуже просто. Росія програє суд, вона повинна повернути наших моряків без усяких додаткових умов. Якби це повернення відбулося, це було б великою ганьбою для Росії, це було б приниженням Росії в самій Росії, тому що всі росіяни побачили б, що Путін, який заявив про те, що вони не виконують ніяких міжнародних рішень судів, все-таки змушений їх виконати, інакше проти Росії були б введені санкції. В цей час Зеленський і його команда підігрують Росії і приймають цих моряків у нібито вигляді обміну. Це був компроміс, можливо, вони знаходили, як це виправдати, але в тому-то й річ, що не було ніякого компромісу. Тому що війна триває, обстріли тривають, прориви українського фронту тривають. Ми знаємо, що поки що немає в історії жодного випадку, коли б поступка агресору призвела до миру.

Ваша точку зору: Київ підіграє Москві?

Максим Ялі: Необхідно враховувати кожну ситуацію. Тому що зараз те рішення, яке ми сьогодні коментуємо, там ми ні на жодні поступки, поки що принаймні, не пішли. Часу до закінчення справи в Гаазькому суді ще дуже багато. Всі формальності, щоб були виконані. І як ми знаємо, в нас лунають ініціативи окремих депутатів, я маю на увазі, навіть про відновлення постачання води до Криму. В цій справі, з моєї точки зору, ми не можемо йти на компроміси жодні. Тому що з точки зору міжнародного права, якщо ми почнемо відкликати власні позови, тим самим де-факто ми визнаємо приналежність Криму до Росії. Чого вона насправді і бажає і переслідує всілякими методами. То ту в цій справі щодо тих обмінів,які були, кожен потрібно розглядати окремо. І ведеться політика, якщо обидві сторони задоволені певними компромісами, тоді це влаштовує обидві сторони, якщо не втрачаємо власні національні інтереси. Проте цей випадок, звичайно, стає окремим, тому що якщо ми відкличемо власний позов, почнемо знімати санкції, тоді наші західні партнери скажуть: добре, якщо ви самі не визнаєте, відміняєте власні санкції, чому ми маємо тоді терпіти власні збитки?